Короткий зміст Бридке каченя Андерсен Г. – Х

Бридке каченя

У качки вилупилися каченята. Один з них був пізнім, та й зовні не вдався. Стара качка налякала матір, що це индюшонок, не інакше, але плавав він краще, ніж інші каченята. Всі мешканці пташиного дваора нападали на бридке каченя, навіть птахівниця відштовхувало від корму. Мати спочатку заступалася, але потім теж ополчилася проти потворного сина. Один раз каченя не витримало й утекло в болото, де жили дикі гусаки, знайомство з якими закінчилося сумно: хоча два молодих гусаки й запропонували дивовижному каченяті дружити, їх відразу вбили мисливці (мисливський собака пробіг повз каченя – «видимо, я такий бридкий, що навіть собаці огидно з’їсти мене!»). Уночі він добрався до хатинки, у якій жили бабуся, кіт і курка. Жінка дала притулок його, сослепу прийнявши за жирну качку, але кіт і курка, що вважали себе кращою половиною миру, труїли нового співмешканця, тому що він не вмів нести яйця й муркотати. Коли каченяти потягнуло плавати, курка заявила, що це все від дурості, і виродок пішов жити на озеро, де все як і раніше глузували з нього. Один раз він побачив лебедів і полюбив їх так, як нікого ніколи не любив.

Узимку каченя змерзнуло в льоді; селянин приніс додому, відігрів, але від переляку пташеня нахулиганил і втік. Всю зиму він просидів в очеретах. Навесні злетів і побачив пливучих лебедів. Каченя рещил віддатися на волю прекрасних птахів – і побачили своє відбиття: він теж став лебедем! І на думку дітей і самих лебедів – найкрасивішим і молодим. Про це щастя він і не мріяв, коли був бридким каченям