Відповіді до теми: «Слово про поета. У глибинах гармонії душі Л. Костенко»
1. Чим визначальна творчість Ліни Костенко?
Ліна Костенко не тільки чесний, а й безстрашний, цікаво й напружено мислячий митець, який завжди йде углиб почуттів своїх героїв. Таке спокійне безстрашшя, твереза аначітичність притаманні людям, які мають твердий грунт під ногами, знають своє місце в житті! Є поети — законодавці літературних мод, які стають своєрідними каталізаторами для всіх. Є поети — суворі ревнителі націо – нальних традицій, є поети — духовні лідери для всієї культури. Мало кому щастить поєднати в собі ці риси. Ліна Костенко — етачон такого, абсолютно унікаїь – ного поєднання.
2. У чому виявились стилістичні спільності Ліни Костенко й «шістдесятників»?
До складу «шістдесятників» входили люди, об’єднані виключно громадянським самоусвідомленням у період так званого «державотворення» і «розбудови держави». Одна з духовних предтеч «шістдесятників» Ліна Костенко відкрила для них визначальні ідейно-стилістичні напрямки. Саме її поезія народила і сформувала творчість і. Драча, М. Вінграновського й інших представників талановитого покоління. Але на противагу «шістдесятникам» (В. Симоненку, Д. Павличку, І. Драчу, Б. Олійнику, В. Стусу) Ліна Костенко не спокушалася самодостатністю художніх експериментів. Маючи з ними багато спільного в поетичній палітрі, вона поставала поетом стилістичної прозорої думки й класично виваженої форми, сміливо вигукуючи: «Жінки родили, як Роден».
3. Яку роль відігравсшо у творчості Ліни Костенко історичне жіноцтво України? У Ліни Костенко історія — це жінка, змучена, катована, зневажена, але не розтоптана, бо вона не загубила духу свого, гордості, гідності людської. Недаремно поетеса ототожнювала історичне минуле України з постаттю жінки-берегині. Як свідчать джерела, в козацькі часи українські жінки-шляхтянки були рівноправними з чоловіками, відчували себе незалежними особистостями. Жінка була членом церковних братств, служила у війську, вільно вибирала нареченого, сама розпоряджалася своїм майном, розривала шлюб. Особливим злочином вважалась зрада кохання. Народ був певен, якщо людина непорядна в особистому житті, то вона ніколи не зможе прислужитися своїй землі-вітчизні: «Як хтось здатний зрадити близьку людину — зрадить і батьківщину».
4. У чому виявилось історичне підґрунтя створення роману «Маруся Чурай» ? Дівчиною з легенди — українською Сафо — називають Марусю Чурай, авторку багатьох народних пісень — «Ой не ходи, Грицю…», «Засвіт встали козаченьки», «В кінці греблі шумлять верби» тощо. Найчистіші криниці народ і до цього часу називає «Сльозою Чураївни». За переказом, народна поетеса і співачка народилася в Полтаві у 1625 році. Її батько, Гордій Чурай, був спільником Павлю – ка у козацькому повстанні проти шляхетської Польщі (1637 р.), якого стратили у Варшаві в 1638 році. Лишилася вдова Горпина з донькою Марусею, яка писала вірші. Образ Марусі Чурай ожив у багатьох літературних творах, зокрема в повісті
Кобилянської «В неділю рано зілля копала».
5. Чому змушена була мовчати Ліна Костенко цьгу вічність — шістнадцять років? Сімдесяті роки для України — не просто застій і стагнація, а розгром, духовна руїна. Всяке живе слово, яке не вкладалося в тісні рамки вузьколобого мислення примітивних критиків і сумнівних попіновувачів духовних багатств народу, безжально розтоптувалося. На Ліну Костенко впало покарання, яке могло стати ся хіба що в часи середньовічної інквізиції. Шістнадцять років влада удавала, що такого поета просто не існує.
Книгу поезій «Зоряний інтеграл» (1963), понівечену, але все-таки набрану, було наказано розсипати Така ж доля спіткала і збірку «Княжа гора» (1976). Тільки вряди-годи у газетах і журналах з’являлись невеликі добірки віршів Л. Кос тенко.
В останні роки застою чиновники змушені були дати дозвіл опублікувати нові твори Л. Костенко: збірку поезій «Над берегами вічної ріки» (1977), історичний роман у віршах «Маруся Чурай» (1979), книгу поезій «Неповторність» (1980). За ці дві останні публікації поетеса була удостоєна високого звання лауреата Шев ченківської премії.