Повний зміст Берлінська курка на яйцях Аверченко А. Т
– Будинку Карл Шмидт…
– Будинку – Те будинку. Але дуже зайнятий. Працює.
– Ну, я через годину зайду.
Через годину:
– Можна бачити Карла Шмидта. – Ніяк немає. Двері на ключі, сидять, нікого в кабінет не пускають. Видимо, працюють.
– Так що він таке важливе робить?
– Другий день так уже замкнулися. Говорять: твсячныя справи роблять.
– Так, може, він там, фальшивыя папірця друкує. Ану ж бо постій… я в замкову щілину подивлюся… Слухай. Так що ж це таке. Сидить посередині кабінету в кріслі, склавши руки на животику, і на стінні годинники любується. Яка ж це робота. От безстыдник… Агов, Карльхен. Відкрий, голубчик. Я по важливій справі прийшов.
– Хто там? Носить вас, чортів. Що тобі потрібно. Людина сидить, замкнувшись, важливою справою зайнятий, а він, як черкес, ломиться…
– Постыдись. Адже я в замкову щілину бачив: ти сложа руки сидів…
– Гарна справа сложа руки: я за цей час, як ми з тобою розмовляємо – п’ятсот марок заробив.
– Послухай… ну, що ти брешеш. Ти й зараз сидиш буквально сложа руки. Навіть пальці лівої з пальцями правої сплів… Тільки на годинники дивишся. Але хіба ж це робота…
– А що ти думаєш… Мені цікаво по годинниках бачити як я заробляю.
– Чим…
– Не кричи так: яйцями, ти знаєш, почім зараз десяток яєць.
– Учора – 500.
– От бачиш. А сьогодні 600. А завтра будуть – 700.
– Так тобі – те що від цього.
– А я вчора купив десяток тисяч штучок за 500 тисяч. Сьогодні вже коштують 600, завтра 700 і так далі… Виходить, що в годину я заробляю 4166 марок. У мінуту 69 марочек… От сиджу отут і дивлюся на годинники: секундочка стукнула – марку подаруйте, хвилиночка проповзла – 69 поклажі на бочку. Година пробила – 4166 марочек у кишені. А вночі… ти подумай. Це – Же не сон буде, а тиха насолода… Я лежу, як дитинча безневинний, на спинці там на бочку, а отут тик так, марка – марка, марка – марка… Ранком продер вічка, а на нічному столику невидимыя простим оком крізь видимыя миру сльози – тридцять дві тысьченки й лежать отакою пачкою. Умиваюся я студеною водичкою, а позаду: тик – так, марка – марка, шнурок на черевику зав’язую, ан за цю хвилинку я вже на сімдесят марочек богаче. Умився, одягся, прибрався, засів у крісельце – і дивлюся на годинники, не відводячи ясних глазенок… – А, щоб вони в тебе лопнули, твої ясні глазенки. Фриц, дай пальто… Іду. Що ж ти мені, дурень, раніше не сказав, що твій пан на яйцях сидить… Фриц… Нікого не приймай. Будуть мене запитувати – говори, пан де в кабінеті замкнувся, важливою справою зайнятий… Тик – Так, так…
