Висока трагедія як провідний жанр літератури класицизму – інші роботи із закордонної літератури

Класицизм сформувався у Франції й звідти поширився в країни Європи. Історичним основою класицизму був абсолютизм, у якому люди того часу бачили поруку миру, згоди

Держава більшість художників того часу сприймало як втілення розуму націй. Тому служіння державі і його символу – королеві – стає для багатьох письменників виконанням громадянського обов’язку, що лежить вище за особисті інтереси

Провідним жанром літератури класицизму стає трагедія. По – перше, тому, що вона давала можливість поставити проблеми, які хвилювали сучасників: громадянський обов’язок і особисті інтереси, розум, обов’язок і почуття, страсті. По – друге, театр відігравав важливу роль у формуванні суспільної думки, спектакль дивилося велику кількість людей, ідея талановитої п’єси могла захопити глядача. Невипадкова дія трагедій, за правилами классицистов, повинна була розвертатися за давніх часів, у далекій країні, щоб конкретне життя, знайоме глядачам, не заважало їм сприймати ідею добутку

Найвищого розвитку трагедія класицизму досягла у творчості французьких драматургів Пьера Корнеля й Жана Расина. Вони зосередили свою увагу на розкритті складних моральних проблем. Основою формування особистості вони вважали заповіді Біблії, проте життя часто висуває проблеми, вирішити які повинен лише сама людина. Основний конфлікт, що розглядають драматурги, – це конфлікт між страстями й розумом, здоровим глуздом, обов’язком

Пьер Корнель у трагедії «Сид» розкриває конфлікт між почуттями й обов’язком. Родриго Сид і Химена люблять один одного, але герой, захищаючи честь свого батька, убиває батька улюбленої. Драматург показує складний внутрішній мир героїні, що відповідно до родинному обов’язку повинна ненавидіти Родриго, але вона не може відректися від любові. Конфлікт героїні Корнель вирішує за допомогою традиційного на той час прийому: тільки втручання короля, його дозвіл звільняють Химену від необхідності мести. Але Корнель показує, що такий складний конфлікт не може бути вирішений механічно, вольовим рішенням короля. Протиріччя в душі Химены продовжують жити. Саме за це Французька Академія засудила цю п’єсу Корнеля.

У трагедії Расина «Федра» теж розкривається конфлікт між почуттями й обов’язком. Федра, дружина пануючи Тесея, любить свого пасинка Іполита, а той, у свою чергу, бранку Арикию. Цар Тесей залишає свою родину й бере участь у військовому поході, незабаром приходить звістка про його загибель. Тепер Федра може порозуміється у своїх почуттях до Іполита. Але той розкриває таємницю своєї любові й сподівається, що після смерті батька він зможе одружитися із бранкою. І зненацька вертається цар Тесей. Моральна проблема, що коштує перед героями, має потребу в рішенні: герої не хочуть брехати цареві, чоловікові, батькові, але правди сказати не можуть. Душу Федры – це сьогодення бойовище для боротьби почуття й обов’язку, зрештою вона не витримує й розповідає правду, що і приводить до трагічного фіналу: всі герої гинуть

Трагедія класицизму відкрила нові можливості театрального мистецтва зосередити увагу глядачів на внутрішньому миру героїв