Роман Чернишевського “Що робити?” про людські відносини – чернишевський Микола

Уперше прочитавши роман Н. Г. Чернишевського, сучасний парубок, швидше за все, посміхнеться. Дійсно, незвичайними виглядають взаємини, прийняті в сімействі Лопухова й Віри Павлівни. У будинку є нейтральні й ненейтральні кімнати, і в ненейтральні кімнати жоден з подружжя ввійти без стукоту й дозволу не може. Звичайно ж, увічливість і чемність супутників життя по відношенню друг до друга перебувають на границі чудності, і досить часто переходять даний рубіж. Ну а те, що Лопухів і Віра Павлівна незмінно йменують один одного “миленький” і “миленька”, рішуче змушує міркувати про абсолютну протиприродність їх взаємин

Перше, що змушує інакше побачити суть відносин між цими людьми й запідозрити себе самого в непроникливості, – це те, що Лопухів залишає медичну Академію за два місяці так закінчення, щоб, женившись, позбавити Верочку Розальскую від гніта в рідному домі. І це той Лопухів, що розумно й раціонально затверджує, що вчинками його завжди керує вигода!

Що ж розуміє ця людина під словом “вигода”, якщо він здатний на вчинки, явно нелогічні саме з погляду життєвої зручності? Ця думка дозволяє побачити відносини між собою “нових людей” – а з ихто допомогою Чернишевський і представляє людські відносини в романі – іншим поглядом…

Починаєш розуміти, що студент Лопухів, залишаючи Академію, дійсно надходить у відповідності зі своєю вигодою. Вся справа в тому, що подібні справи вигідні добрій і чималій людині. Але ж саме про Дмитра Лопухове Чернишевський пише: “У цих людей, як Лопухів, є магічні слова, що залучають до них усяке засмучене, що кривдиться істота”. Неважко догадатися, що “магічні слова” є вираженням високих властивостей людської душі. Чернишевський упевнений, що по – справжньому творить добро той, хто не любується в цей час собою. Ця характеристика як не можна краще підходить до особистості Лопухова.

Для Лопухова людські відносини – не торг за принципом: “Ти – мені, я – тобі”, – а естафета: “Ти – мені, я – іншим”. Не випадково Верочка, не випробовуючи любові до Лопухову, дружески спілкуючись із ним, відразу сприймає цей моральний принцип. Її перший сон, у якому вона звільняє людей з підвалу, саме й свідчить про цьому

Варто відчути цей головний, у самій суті закладений принцип людських відносин, исповедуемый головними героями, як починаєш думати: а може бути, не так і важливо, яким образом вони влаштовують свій сімейний побут? Конкретні прикмети побуту міняються залежно від часу, а головне залишається незмінним… Для сучасної людини важливо зрозуміти те головне, що визначає відносини “нових людей” у романі “Що робити?”.

Повною мірою відносини між людьми розкриваються, коли на сцені з’являється Олександр Кірсанов. Багато в чому він схожий на Лопухова. Обоє вони, за словами автора, грудьми, без зв’язків, без знайомств прокладали собі дорогу. Обоє приклали чимало сил для того, щоб реалізувати свої здатності. І коли у відносинах Кірсанова, Лопухова й Віри Павлівни зложився нерозв’язний “любовний трикутник”, обоє повелися гідно в найтяжкій ситуації

Кірсанов довго намагався відмовитися від усяких відносин із дружиною свого друга. Але почуття виявляється сильніше логічних побудов, і герої роману “Що робити?” не були б самими собою, якби будували своє життя тільки за законами логіки, ігноруючи почуття

Але існують ще умови повсякденного життя, і кожний сам вирішує, як співвіднести з ними свої почуття. Кірсанов і Віра Павлівна не можуть з’єднати свої життя, не пройшовши перед цим через принизливу для всіх процедуру розлучення. Розуміючи це, Лопухів уживає єдиний можливий крок: вирішує піти зі сцени. Він робить це, підкоряючись велінням тої самої “вигоди”, що визначає для нього людські відносини взагалі й власні вчинки зокрема. А по цій вигоді, якщо прагнути до перетворення життя, мріяти про майбутнє, у якому люди будуть гармонічні й духовно вільні, те й сьогодні потрібно бути не тільки утворен, працьовитим і чесним, але й щасливим, покладаючись у цьому не стільки на долю, скільки на себе

Можливо, хтось порахує, що Лопухів надійшов невірно, хтось схвалить його вчинок – це вже залежить від кодексу честі кожного з нас. Лопухів повівся так, як знайшов потрібним: інсценував самогубство й дав можливість Вірі Павлівні й Кірсанову бути разом. Він їде за кордон і вертається в Петербург тільки тоді, коли колишнє почуття пройшло

Але сам головне полягає в тім, що людські відносини, побудовані на такій моральній основі, не здаються Чернишевському чимсь із ряду геть вихідним. Він прямо пише про це в романі: “Я тримаю парі, що до останніх відділів цієї глави Віра Павлівна, Кірсанов, Лопухів здавалися більшості публік героями, особами вищої натури… Ні, друзі мої, не вони коштують занадто високо, а ви коштуєте занадто низько… На тій висоті, на якій вони коштують, повинні стояти, можуть стояти всі люди”.

У цих словах викладена основна мораль, надана героями роману “Що робити?”. Перетворюють політичні режими, змінюються життєві похилості людей, а моральні погляди людських взаємин залишаються вічними в усі епохи. Потрібно бути вдячним письменникові, що нагадує про це. І кінчено ж, нормальний читач – читач без витівок, а не який – небудь революціонер або мораліст – ніколи не удовольствуется аналогічними тлумаченнями й не розбереться, навіщо йому слід розшукувати чесноти в незадовільно складеній книжці. Широко популярна летуча фраза Е. Евтушенко: “Поет у Росії – більше, ніж поет!” Однак можливо, було б прекрасно, якби будь – яка людина в Росії бралася за свою справу. Поети й письменники складали б вірші й романи, а суспільні діячі займалися б громадською – суспільною – соціально – суспільною діяльністю!..