Жар-птиця І. Жиленко
Жар-птиця
Сусідка моя — чарівниця —
Годувала надвечір родзинками
У клітці золоту Жар-птицю
З очима — намистинками.
Одного разу сусідка не замкнула клітку — і пташка вилетіла на волю.
Летіла все вище, так гарно, так вільно,
Як в найзолотішім, найкращім мультфільмі…
Дорослим і дітям
Яснішали лиця…
Проте трьохсотлітня ґава, яка себе називала Павою (старезна, без ока, та ще й кульгава), вирішила, що Жар-птиця непристойно яскрава.
І вся вороняча орава
Зчинила люту стрекотняву:
«Вона яскра-яскра-яскррава!
Таку чужу нескромну птицю
Тримать годиться
Тільки в клітці!»
Вже третій день — нема Жар-птиці.
І людям посмутніли лиця.
О, не сумуйте. її нема,
Бо — розумієте? — зима.
Однак чарівна пташка зникла, бо застудилася й лікується.
Пішли на лад у неї справи.
І скоро знов злетить вона
На злість лихим, кульгавим ґавам,
На новорічну радість нам!
