Що ховається за назвою комедії «Горі від розуму» Олександра Грибоєдова – Грибоєдов Олександр

Комедія А. С. Грибоєдова «Горі від розуму» носить незвичайне, що інтригує, прямо – таки надзвичайне по тимі часам (а вона писалася у двадцяті роки XIX сторіччя) заголовок. На перший погляд висловлення «горі від розуму» – це парадокс, що відразу ж і насторожує читача, як би підштовхує його до думки про те, що за словом, що приїлася, «комедія» повинне ховатися щось більше, ніж п’єска в дусі Бомарше або Мольера, щось свіже, ні на що не схоже, новаторське

Я думаю, заголовок відіграє чималу роль і в осмисленні добутку, у розумінні його конфлікту. У назві комедії простежується основна проблема – проблема розуму. Але не можна забувати, що «Горі від розуму», написана на рубежі епох класицизму, романтизму й реалізму, містить риси цих епох (дотримане правило «трьох єдностей», у той же час уведений вільний ямб, показана особистість, що протистоїть суспільству). Тому на відміну від комедій класицизму, де є тільки протистояння розуму й дурості, в «Горі від розуму» Грибоєдов протиставляє кілька типів розуму, а головну проблему висвітлює з погляду філософа, міркуючи про майбутнє Росії. Автор показує, що смішним може бути й умнейший Чацкий, і недурна Софія

Грибоєдов хотів показати, що й розумна людина буває самотній і глибоко нещасний. У суспільстві заскнілих кріпосників – фамусовых розуму бояться, як чуми. У такому суспільстві Чацкий не тільки не зрозумілий, але й осміяний, оголошений божевільним. І все – таки головний герой у Грибоєдова – не ідеальний герой. Чацкий смішний через якусь відірваність від живого життя (говорить він книжковими мовленнями, а серце в нього з розумом не в ладі), Репетилов же – це його двійник, що знижує

Головний герой Чацкий в ідейному плані не згодний в «вищим світлом», але не боїться висловити своя думка, зневажаючи суспільним. Він відкрито викриває моральну злиденність кріпосників, їхнє поклоніння багатству, всьому іноземному («нам без німців немає спасенья»). Недурна ж Софія Фамусова вже підпала під вплив суспільства, до якого належить (вона проявляє владність стосовно служниці). Софія по – своєму нещасна. Її доля заздалегідь визначена батьком («Будь благенький, так якщо набереться Душ тысячки дві родових, – Той і наречений»).

У середовищі московського барства все панічно бояться й цураються передових людей:

От нишпорять по світлу, б’ють баклуши,

Відвертають, від них порядку чекай

Ця фраза Фамусова показує, що Чацкий не самотно. Але незважаючи на свої симпатії до Чацкому, Грибоєдов допускає у фіналі поразка розумного героя, як би визначаючи цим поразка декабристів. Показуючи, що як у комедії Фамусовы повалені морально, але не фізично, так і в Росії на той момент ще неможливо перемогти реакційну більшість одними слів

Сама назва добутку «Горі від розуму», що містить навіть якусь нотку трагізму, і слово «комедія» створюють у мене відчуття деякої невідповідності. По – моєму, цей дисонанс дуже влучно виражає суть суспільних відносин у преддекабристской Росії, коли застійний стан кріпосників настільки стає безглуздим, що викликає вже не тільки гнівну критику, але й сміх, що чимсь нагадує гоголівський «сміх крізь сльози». За словами Бєлінського, «Горі від розуму» А. С. Грибоєдова й «Євгеній Онєгін» А. С. Пушкіна поклали початок всієї наступній Літературі