Иешуа й Понтій Пілат – Булгаков Михайло

Роман Булгакова «Майстер і Маргарита» – незвичайний, заворожливий добуток, що ще багато разів нам захочеться взяти в руки й читати з тим же трепетом, інтересом, як і в перший раз

Всі герої Булгакова встають перед нами живими. Таке почуття, що вони десь зовсім поруч. Ми співчуваємо їм, разом з ними боремося, сміємося й плачемо. Але є два герої, які не схожі ні на кого, їм далекі лиха й проблеми московських обивателів, тому що вони – відблиск іншого часу. Це Иешуа й Понтій Пілат. Иешуа в романі Булгакова не схожий на Ісус Христа, він мучається від жари зі зв’язаними руками й виглядає, як звичайна людина: «…одягнена в старенький і розірваний блакитний хітон… Під лівим оком… великий синець, у куті рота – садно із запеченою кров’ю». Иешуа, як і всяка людина, дуже боїться болю: «Я зрозумів тебе, не бий мене». Пілат обвинувачує Иешуа в тім, що він руйнував храм. Але ні, не той храм, що побудували із цегл, а храм старої віри в людських душах. Він призивав усіх до нової віри, вів до світла й добра. Але люди бояться всього нового, і Иешуа зрозумів це на своєму гіркому досвіді

Але чому ж Пілат стратив його? Хіба не було в нього можливості врятувати людське життя? Тим більше, що Иешуа позбавив його від жахливого болю. Пілат міг би залишити його в живих, зробити своїм особистим лікарем, помічником. Але мені здається, що його мучать страхи й сумніви. Адже він, яким би не здавався страшним і грізним, у глибині душі – сама звичайна людина. Як і всім людям, йому властивий острах нового, у нього є свої слабості. Те, що доля зштовхнула його з Иешуа, – це своєрідний щабель у його житті. Одне із самих складних питань, важливих рішень. Убивши Иешуа, Пілат стратить і свою душу. Так, він зробив крок у безсмертя, але не у світле, як Иешуа, а в темне, страшне, моторошне, як непроглядна ніч. У повню безсоння терзає його: «у ніг… черепки розбитого глечика й простирається чернокрасная калюжа».

Прокуратор гірко кається в загибелі Иешуа, він всією душею рветься до нього, хоче сказати те, що не встиг. І найкраще завершення всієї трагічної історії – це слова Майстри, звернені до Пілата: «Вільний! Він чекає тебе!». А Воланд говорить: «Так, він заслужив світло!». Иешуа прощає всі, даруя людям спокій, світло й все те, чого в них не було при житті