«Як часто пестрою толпою оточений» (аналіз вірша Лермонтова) – Лермонтов М. Ю

«Як часто пестрою толпою оточений…»–один із самих значительнейших віршів Лермонтова, по своєму викривальному пафосі близьке до «Смерті поета». Творча історія вірша донині була предметом невгаваючих суперечок дослідниками. Вірш має епіграф «1?е січня», що вказує на його зв’язок з новорічним балом. За традиційною версією П. Висковатого, це був маскарад у Дворянських зборах, де Лермонтов, порушивши етикет, образив двох сестер. Звернути увагу на поводження Лермонтова в це момент виявилося незручним: «це значило б віддавати гласності те, що пройшло непоміченим для більшості публік».

Але коли в «Вітчизняних записках» з’явився вірш «Перше січня», многим вираження в ньому здалися недозволенними. И. С. Тургенєв в «Літературних і життєвих спогадах» (1869 р.) затверджував, що сам бачив Лермонтова в маскараді дворянських зборів «під новий 1840 р.»: «…йому не давали спокою, безупинно приставали до нього, брали його за руки; одна маска перемінялася другою, а він майже не сходив з місця й мовчачи слухав їхній писк, по черзі обертаючи на них свої похмурі очі. Мені тоді ж почудилось, що я вловив на особі його прекрасне вираження поетичної творчості. Бути може йому спадали на думку ті вірші:

Коли стосуються холодних рук моїх

З недбалою сміливістю красунь міських

Давно безтрепетні руки…»

У цей час установлено, що у Дворянських зборах не було маскараду. Це начебто б перетворює повідомлення Висковатого в легенду. Висловлювалося припущення, що витівка Лермонтова все – таки мала місце, але задовго до його новорічного вірша, і ставилася вона ні до царських дочок, як це вважалося раніше, а до імператриці; саме до січня й лютого 1839 р. ставляться її відвідування маскараду у Дворянських зборах, де під маскою вона «інтригувала» близьких друзів Лермонтова. У ці ж дні вона цікавилася ненадрукованими віршами Лермонтова, які їй доставляли ті ж маскарадні партнери – Соллогуб і В. А. Перовский, що прочитав їй «Демона» по рукописі 9 лютого 1839 р. Можливо, що глухі розповіді про маскарадні події в 1839 р. і враження від новорічних віршів в 1840 р. злилися в пам’яті сучасників в один епізод

Не викликає, однак, сумнівів, що опублікування вірша спричинило нові гоніння на Лермонтова

З юного років світське суспільство, з яким Лермонтов був зв’язаний народженням і вихованням, персоніфікувало в його очах все брехливе, байдуже, жорстоке лицемірство. І він мав сміливість у своїх віршах висловити все, що про їх думає. У світі, де немає ні честі, ні любові, ні дружби, ні думок, ні страстей, де панують зло й обман, – розум і сильний характер уже відрізняють людини від світської юрби

Значення вірша не зводиться тільки до викриття «великого світла». Воно глибоко й багатозначне. Тема маскараду тут символична. Мова йде не тільки про бал, а про бездушшя й фальш світського суспільства. Виявляється парадокс: те, що безпосередньо оточує поета, виявляється примарним видимим «начебто б крізь сон», і, навпроти, уявлюване минуле виявляється справжньою реальністю, описаної точним речовинно?предметною мовою:

«И бачу я себе дитиною; і навкруги

Рідні всі місця – високий панський будинок

И сад зі зруйнованою теплицею…»

Коли я прочитала цей вірш, то мені здалося що в ньому автор виплеснув весь свій біль і гіркоту. Він дуже сильно нудьгує по своєму дитинству. Йому дуже хочеться повернутися в рідні місця. І в той же час він ненавидить всіх бездушних людей, які його оточують:

…ПРО, як мені хочеться збентежити веселість їх

И зухвало кинути їм в очі залізний вірш,

Облитий гіркотою й злістю