Мій сьогоднішній твори – день – твору на вільну тему

Просипатися не хотілося. Втім, як завжди. Сьогодні неділя. Вихідний, називається! Так хотілося поспати довше звичайного. Про те, що день пропав, мене повідомили вже ввечері, перед сном. Занедужала мамина тітка, що живе в кілометрах тридцяти від міста

Я цю бабусю не люблю. Я взагалі не люблю старих людей. Не тому, що вони зробили мені погано, просто не знаю, як себе з ними вести. Мені завжди здається, що вони погано міркують і тому їм доведеться довго що – небудь пояснювати, навіть найпростіші речі

Я швидко встав, умився. Стояв нудотний день. Збираючи рюкзак, про всякий випадок кинув у рюкзак підручник по Паскалю, електронну книгу. У надії, що мені вдасться посидіти хоч годинка в Інтернеті. Поснідавши без усякого задоволення, я влаштувався затишніше на заднім сидінні автомобіля, надяг навушники й відключився від зовнішніх вражень

У бабусі я був уперше. Невеликий старий козацький будиночок губився в заростях височенного бузку. Старий сад здавався занедбаним і диким. Мама відправилася в кухню розкладати привезені продукти, а ми з бабусею залишилися у світлиці одні

Говорити було не про що, я намагався не дивитися на сухонькую бабусю. Дістав з рюкзака підручник, електронну книгу. «Як справи в школі?» – запитала бабуся. Я подумав з тугою: «Почалося!». Бабуся надягла окуляри й потягнулася за книгою. Ну, навіщо їй це?! Вона пролистала книгу й сказала: «Це не найкращий автор для освоєння Паскаля». Яопешил.

Бабуся посміхнулася, устала й понадила мене із собою. Ми ввійшли в невелику сусідню кімнату. Це був кабінет. Три книжкових шафи, заповнені книгами, на столі коштує величезний монітор самої останньої моделі. Я про такому й мріяти не міг. Бабуся включила комп’ютер, швидко завантажила якісь програми. Видно було, що з машиною вона на «ти». «Давай сюди свій гаджет, потрібні книжки тобі накидаємо» – вирекла бабуся

Подиву моєму не було межі! Поки завантажувалися файли книг, ми розговорилися. Я розповів, що в мене через тиждень черговий тур олімпіади по програмуванню. Бабуся запропонувала допомогти. Питання з мене сипалися, як з рога достатку. А бабуся, здавалося, черпає відповіді з якогось невідомого інформаційного джерела – легко й доступно вирішувала всі мої завдання, над якими я бився вже не один день

Голова гуділа від надлишку інформації. Проговорили ми до вечора, зробивши перерву тільки на обід. Їхати не хотілося. «Ви – чарівна фея!» – сказав я бабусі, всідаючись в автомобіль. «Немає! Я самий звичайний доктор наук на пенсії!» – засміялася мамина тітка

Засипав я утомлений, але дуже задоволений. День пройшов так зненацька цікаво! А головне – я придбав такого розумного друга! Ніколи не думав, що в кращих друзях у мене виявиться бабуся!