Прекрасна Дама в лірику Олександра Блоку – Блок Олександр

Перший ліричний збірник Блоку, що дав поетові популярність, – “Вірші про Прекрасну Даму”. По композиції він був створений подібно роману із зав’язкою, розвитком дії, апогеєм і розв’язкою. Головні герої даного роману – поет зі своєї улюбленої, взаимоотношение між ними обумовлюються поклонінням лицаря своїй дамі серця. Весь цикл віршів зв’язаний спільністю змісту. Найчастіше в одному вірші нам чується голос ліричного героя, а в іншому – героїня озивається йому

Дія розвертається на тлі пейзажів російської природи середньої смуги

Блок переводив у символічний план все багатство пережитих їм почуттів до Любові Дмитрівні Менделєєвій. Мотив зустрічі ліричного героя й Прекрасної Дами надзвичайно складний і суперечливий. Він виражається в страшному очікуванні цієї зустрічі й остраху зруйнувати ідеал, огрубіти мрію при дотику до неї. Чудовим щодо цього є вірші “Передчуваю Тебе. Року проходять мимо…”, що випереджається епіграфом: “И тяжкий сон життєвого сознанья Ти обтрусиш, тужачи й люблячи”. (В. Соловйов.)

У вірші описані почуття ліричного героя – парубка, романтика, що вірить в існування ідеального миру. Ліричний герой Блоку надзвичайно щирий. Його серце пронизане настроєм очікування, сумніву в реальності ідеалу й у той же час вірою в можливість повноти любові й щастя, у відновленні миру, прагненням до цього, бажанням “обтрусити” “тяжкий сон життєвого сознанья”. Ліричний герой почуває конфлікт між очікуванням ідеалу й страхом його зруйнувати в реальному світі. Це споконвічний для романтиків конфлікт ідеалу й дійсності

У вірші яскраво виражена динаміка почуттів, пережитих ліричним героєм. Спочатку показане народження передчуття появи Прекрасної Дами, це передчуття поступово підсилюється. Ліричний герой уже впевнений у наближенні Прекрасної Дами:

“Передчуваю Тебе. Року проходять мимо –

Усе у вигляді одному передчуваю Тебе”.

Лірика любові й природи, повна неясних передчуттів, таємничих натяків і іносказань, – так можна охарактеризувати ранній період творчості Олександра Блоку, прекрасного поета срібного століття. У той час він був занурений у вивчення ідеалістичної філософії (особливо близька виявилася йому теорія Володимира Соловйова про двоемирии), що проповідувала існування не тільки миру реального, але і якогось “сверхреального”, вищого “миру ідей”, миру Вічної Жіночності, Світової Душі. Сам Блок визнавався, що їм повністю опановували “гострі містичні переживання”, “хвилювання неспокійне й невизначене”. І найвищим досягненням цього періоду у творчості поета став цикл віршів про Прекрасну Даму

Блок творить якийсь міф про божественну Прекрасну Даму. Незмінним шанувальником і шанувальником “Володарки вселеної” стає ліричний герой. Він збігає з реального миру жорстокості, несправедливості, насильства в неземний “солов’їний сад”, у мир Прекрасної Дами, що містичний, нереальний, повний таємниць, загадок. Але це не виходить, що він сірий, непоказний, блекл. Навпаки, фарби, за допомогою яких цей мир народжується й з’являється перед ліричним героєм, ярки, насыщенны, емоційні. Це пурпурні, яскраво – червоні, бордо, білі, синьо – блакитні й навіть золоті. Ці кольори сіяють і переливаються, а виходить, запалюють всі навколо чудесним, казковим і небувалим світлом

Так само чудова, світла сама Прекрасна Дама. Але, тільки потрапивши в “рай”, герой не усвідомлює всієї її принадності, його почуття до неї ще мрячні, полум’я майбутніх страстей лише зароджується в душі юного романтика. Він хоче прояснити образ фантастичної Діви, “ворожить” над нею

Він спрямований до неї всією своєю істотою, щасливий лише від однієї свідомості, що вона існує, все це й наділяє його сверхчувственным світовідчуванням. Складні відносини Прекрасної Дами й героя, “я” – істоти земною, спрямованою душею у височінь піднебесну, до тої, котра “тече в ряді інших світил”.

Царівна не просто об’єкт шанування, поваги парубка, вона скорила його своєю надзвичайною красою, неземною принадністю, і він без пам’яті закоханий у неї, настільки, що стає рабом своїх же почуттів:

Твоїх страстей повалений силоміць,

Під ярмом слабшав

Часом – слуга; порию – милий;

И вічно – раб

Тут з’єднуються почуття очікування, віри в наближення Ідеалу й страх руйнування його при зіткненні з реальністю. Таким чином, композиція вірша заснована на антитезі очікування Ідеалу й страху перед його зміною, перетворенням вдействительности.

Вірш “Передчуваю тебе. Року проходять мимо…” народжує почуття трепету перед нестерпною силою потяга ліричного героя до свого ідеалу, спрагою досягти його й трагічною неможливістю здійснення мрії. Так звучить і поетичний підсумок, ідея циклу “Віршів про прекрасну Даму” у цілому. Мотив обману, помилки або сумніви стане супровідною мелодією всього творчості Блоку:

“На білому холодному снігу

Він серце своє вбив

А думав, що з нею в лузі

Серед білих лілій ходив”.

Результатом знаходження ліричного героя в оточенні Прекрасної Дами стає разом з тим і драматичне коливання в реальності ідеалу, і відданість ясним юнацьким сподіванням на майбутню неподільність пристрасті, любові й щастя, на майбутнє відновлення суспільства. Існування героя в суспільстві Прекрасної Дами, його прихильність у любові до неї змусили молодого лицаря відректися від альтруїстичних потягів, перемогти власну нелюдимость і роз’єднання з навколишнім середовищем, навіяли спрагу творити добро, доставляти навколишнім його людям благо

Абсолютно у всіх добутках збірника відкривається незвичайна натхненність ліричного героя й самого поета, вишуканість душі, постійне бажання побачити істину буття, досягти вищих цілей. І закоханість виглядає як сила, що збагачує відчуття буття, її втрата обертається кінцем