Тема поета й поезії в лірику Панаса Фета – Фет Панас

 
 

Панас Опанасович Фет (Шеншин) народився в 1820 році в садибі поміщика А. Н. Шеншина Новоселки Мценского повіту Орловської губернії

Аж до чотирнадцятилітнього віку він носив прізвище свого батька й уважав себе потомственим російським дворянином. Але в 1834 році Орловська духовна консисторія встановила, що християнський шлюб А. Н. Шеншина з німецької підданої Шарлоттой – Єлизаветою Фет був оформлений уже після народження їхнього первістка – сина Панаса. Відтепер юнак втрачав права носити російське прізвище батька й змушений був на всіх офіційних паперах ставити підпис: «До сему іноземець Панас Фет руку приклав». Одночасно він втрачав всіх привілеїв, зв’язаних зі званням дворянина. Це був удар, наслідки якого Фет випробовував протягом усього життєві шляхи

Фет пережив ще одну важку драму. Він полюбив бідну дівчину Марію Лазич, але змушений був відмовитися від шлюбу з нею по матеріальних міркуваннях. Марія не винесла такого випробування й покінчила із собою. Відгомони цієї трагічної події чуються в лірику поета. Пам’яті своєї коханої він присвячує цикл віршів: «Старі листи», «Ти отстрадала, я ще страждаю…», «Світил нам день, будячи вогонь у крові…» идругие.

В 1861 році Фет придбав невеликий маєток Степанова в Мценском повіті Орловської губернії, де розгорнув свій неабиякий талант хазяїна – практика, діловитої й розважливої людини. Але лише на схилі віку йому вдалося повернути дворянське звання й втрачене прізвище батька. Так що в російську поезію А. А. Шеншин увійшов під німецьким прізвищем матері – Фет.

Обставини особистого життя А. А. Шеншина, цілком зануреного в господарські турботи, майже не знайшли відбиття в поезії А. А. Фета. Один із сучасників поета писав: «Може здатися, що маєш справу із двома зовсім різними людьми… Один захоплює вічні світові питання так глибоко й з такою шириною, що людською мовою не вистачає слів, якими можна було б виразити поетичну думку, і залишаються тільки звуки, натяки й образи, що вислизають, іншої начебто сміється над ним і знати не хоче, тлумачачи про врожай, про доходи, про плуги, про кінний завод і світових суддів. Ця. подвійність вражала всіх близько знали Панаса Опанасовича».

Між Шеншиным – Людиною й Фетом – поэтом існувала грань, що намагалася не переступати його поетична Муза:

Я між плачучих Шеншин,

И Фет я тільки серед співаючих

Зрозуміти цю «психологічну загадку» можна, лише звернувшись до поглядів Фета на істоту й покликання поезії

«Багато чого на землі від нас сховано, але замість дароване нам таємне, таємне відчуття живого зв’язку нашої з миром іншим, з миром горним і вищим, та й корінь наших думок і почуттів не тут, а в мирах інших. Бог взяв насіння з мирів інших і посіяв на цій землі й зростив сад свій, і зійшло все, що могло зійти, але вирощене живе й жваво лише почуттям зіткнення свого таємничим мирам іншим; якщо слабшає або знищується в тобі це почуття, то вмирає й вирощене в тобі. Тоді станеш до життя байдужий і навіть зненавидиш її». Ці слова старця Зосима з роману Ф. М. Достоєвського «Брати Карамазовы» проясняють світовідчування Фета, його погляд на істоту й призначення високої поезії:

Одним поштовхом зігнати туру живу

З нагладжених відливами пісків,

Однією хвилею піднятися в життя іншу,

Учуять ветр із квітучих берегів,

Тужливий сон перервати єдиним звуком,

Упитися раптом невідомим, рідним,

Дати життя подих, дати насолода таємним борошнам,

Чуже вмить відчути своїм…

Якщо Некрасов тягнеться до миру дольнему й улюбленим образом його поезії є дорога, те Фет кличе «смертні погляди» на “синявий небес”. Лейтмотивом його поезії є тема польоту: мрії його у віршах «рояться й летять», він почуває в мінуту вдохновенья, як «ростуть і негайно в небо віднесуть» його «розкинуті крила». Свою поезію він називає ластівкою з «молниевидным крилом». Щасливі миті його поетичних осяянь супроводжуються повною втратою земного тяжіння й радісною самовіддачею волі Творця:

Я ль нісся до безодні опівнічної,

Иль сонми зірок до мене неслися?

Здавалося, начебто в долоні потужної

Над цією безоднею я завис

И с замираньем і смятеньем

Я поглядом мірил глибину,

У якій з кожним я мгновеньем

Всі невозвратнее тону

Муза Фета – «на хмарі, незрима землі, у вінці із зірок, нетлінна богиня». І звуки її поезії зносять на землю «не бурю жагучу, не виклики до боротьби, а зцілення від борошна».

Так розходиться на два ворогуючих один з одним плину поезія 60 – х років. Джерело цього розколу – у суперечках про пушкінську спадщину. Фет і його прихильники, повідомляючи себе спадкоємцями Пушкіна, посилаються на рядки з вірша «Поет і юрба»:

Не для життєвого волненья,

Не для користі, не для битв,

Ми породжені для вдохновенья,

Для звуків солодких і молитов

Прагнення Фета удержати пушкінську гармонію в умовах дисгармонійної дійсності змушувало гранично скорочувати тематичний діапазон поезії. За цю прихильність до миру чистих споглядань, дуже далекому від суспільних хвилювань століття, Фету довелося вислухати чимало образливих докорів з боку демократичної критики, та й багатьох росіян письменників

Фет у своїй поезії демонстративно йшов від злості дня, від гострих соціальних проблем, які хвилювали Росію. Але це не виходить, з іншого боку, що поетичне світовідчування Фета ніяк не пов’язане з бурхливою епохою 60 – х років. Фет цурався прямій гражданственности. Він виявив у своєму світовідчуванні іншу, не менш істотну сторону життя Росії 60 – х років. Це була епоха більших очікувань і надій, епоха життєдайної кризи старих основ життя, що звільняв людини від традицій, що закосніли, переказів і авторитетів. Це був час радісного дізнавання невичерпної складності й витонченості щиросердечного миру, час розкріпачення почуттів і усвідомлення приблизності й відносності всіх спроб визначити їх за допомогою точних слів: «Говорити про людину: він людина оригінального, доброго, розумного, дурний, послідовні й т.д. – слова, які не дають ніякого поняття про людину, а мають претензії обрисувати людини, тоді як часто тільки спантеличують», – помітив у своєму щоденнику молодої Л. Н. Толстой

Подібно Тютчеву, Фет порушує традиційну умовність метафоричної мови. У Пушкіна, наприклад, гірський Терек «грає й виє, як звір молодий»: природний ряд поет відокремлює від щиросердечного, підкреслюючи умовність зіставлення – «як звір молодий». У Фета ж «квіти дивляться з тугою закоханої», «зірки моляться», «марить ставок» і «дрімає тополю сонний». Усякі порівняння між людиною й природою усунуті, і в «Вересневій троянді», наприклад, мова йде про троянду й про жінку одночасно:

За подихом ранковим морозу,

Рум’янець вуст прочини,

Як дивно посміхнулася троянда

У день быстролетный вересня!

Поезія його складається з ряду картин природи, з онтологічних нарисів, зі стислого зображення деяких невловимих відчуттів душі нашої. Стало бути, серце читача хвилюється… від уменья поета ловити невловиме, давати образ і назва тому, що до нього було не чим іншим, як неясним скороминущим відчуттям душі людської, відчуттям без образа й назви… Сила Фета в тім, що поет наш, керованим своїм натхненням, уміє забиратися в сокровеннейшие схованки душі людської

У своїй поезії Фет передбачає художні відкриття Л. Н. Толстого, його «діалектикові душі». Через сміливе порушення побутової правдоподібності Фет досягає ефекту передачі болісно напружених станів у природі й людської душі

Фет ушановує особливу природу своєї поетичної образності. Він пише: “Що не висловиш словами, звуком на душу навий”. Слова в його віршах многозвучны й наповнені думками, епітети схоплюють не тільки прямі, але й непрямі ознаки предметів, до яких вони ставляться: ” скрипка, щотане,”, “срібні сни”, «запашні мови», “рум’яне серце”, «овдовіла лазур». Епітет до скрипки “тающая” передає враження від її звуків

Поезія Фета вся живе складними й многозвучными асоціаціями, що зближають неї смузыкой.

Фет – поет світлих, чистих і життєстверджуючих почуттів. У передмові до збірника “Вечірні вогні” він писав: «Скорбота ніяк не могла надихнути нас. Навпроти, життєві тяготи й змушували нас протягом п’ятдесятьох років часом відвертатися від них і пробивати буденний лід, щоб хоча на мить зітхнути чистим і вільним повітрям поезії».

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы