Моральна проблематика п’єси Горького «На дні» – Горький Максим

В історії російської культури чимало імен, відомих усьому світу. Серед них гідне місце займає ім’я М. Горького. Як художник, він збагатив світову літературу новими темами, сюжетами, конфліктами й образами. Серед творів Горького п’єса «На дні» займає особливе місце. Письменник показав у ній життя ізгоїв, людей, що розірвали зв’язки із суспільством і начисто відкинутих ім. На мій погляд, дуже цікаво те, що віковічна філософська суперечка про людину ведуть не витончені представники інтелігенції, а люди із самих нижніх поверхів життя, разутые й роздягнених, голодних і позбавлені всіх прав. Вони обговорюють духовні, соціальні й етичні проблеми, які в п’єсі придбали граничну глибину й напруженість. Мешканців нічліжки не залишають байдужими проблеми добра й зла, волі, совісті, честі, щастя, життя й смерті. Все це їх цікавить у зв’язку із ще більш важливою проблемою: що таке людина, для чого він з’являється на землі, у чому зміст його життя? Я думаю, що саме в гострому зіткненні ідей проявляється моральна проблематика п’єси «На дні».

Суперечки, жагуче й емоційне обговорення питань, що хвилюють людини, дозволяють зробити досить точний висновок про його характер, про ті риси, які звичайно бувають сховані. Як живі, реальні люди з’являються перед нами похмурий фаталіст і скептик Бубнов, мандрівник – утішник Лука, проповідник правди й величі людини Сатин і інші. За кожним з них коштує ціла система моральних і етичних поглядів. Очевидно, не знали й не читали Ницше й Шопенгауэра, Толстого й Достоєвського – реальні протиріччя реального життя змушують їх болісно шукати пояснення тому положенню, у якому вони виявилися

У п’єсі різко зіставлені образи героїв, їхньої думки, почуття й переживання. Гострі діалоги захоплюють увагу читача, створюють атмосферу напруженості й конфликтности. Гіркий уживає яскраві, ємні слова для вираження головної ідеї – про призначення Людини

Поняття «людин» відкривається у творчості письменника різними гранями, навіть у тих добутках, де, як і в п’єсі «На дні», увага зосереджена на темних сторонах життя. Характерною рисою п’єси є те, що в ній особливо голосно звучить гімн Людині, як би на противагу страшним умовам життя, убогості й безвихідності

Література колишнього років, зображуючи «маленьких» людей, принижених і ображених, виражала глибокий жаль до них. Але коли люди перестають бути «маленькими», однієї жалості до них стає недостатньо. Мені здається, що образ мандрівника – утішника Луки уведений почасти й для того, щоб підкреслити цю думку. Дотепер образ цього «апостола неправди, що утішає,» викликає бурхливі суперечки. Хто він – позитивний герой або негативний, жалує він людей або байдужий до них, прагне зцілити їхніми розрадами або переслідує інші мети? Я згодна з точкою зору Б. Бялика, що в самій постановці питання таїться помилка, «нерозуміння всієї складності й глибини горьковской п’єси. Справа не в тім, чи жалує Лука людей (звичайно, жалує), і чи хоче допомогти їм своїми розрадами (звичайно, хоче), а в тім, як він розуміє людей, як оцінює людини».

З одного боку, Лука бачить людину в кожному мешканці нічліжки. Але разом з тим подібна жалість має на увазі безсилля що – небудь змінити в житті. Розради Луки підтримують ілюзії, який живуть персонажі п’єси, намагаючись відгородитися від навколишньої мерзенності. І дія «казок» Луки чимсь нагадує наркотики: вони не виліковують недугу, але дозволяють людині на якийсь час зменшити біль, відчути себе краще.

Все це почуває й розуміє Сатин. Я думаю, що саме тому він говорить: «Він (Лука)… подіяв на мене, як кислота на стару й брудну монету…» Знаменитий монолог Сатину: «Людина! Це – чудово! Це звучить… гордо! Людина! Треба поважати людини! Не жалувати… не принижувати його жалістю, поважати треба!» – є реакцією на світогляд Луки. Що утішає й примиряє неправди Горький протиставляє віру у вільну Людину, якій необхідна тільки правда, який би суворої вона не була

Таким чином, моральна проблематика п’єси М. Горького «На дні» обумовлена світоглядними проблемами. На їхній основі будується сюжет, виражається позиція автора. Зображуючи в гранично суворих тонах російську дійсність, що ламає людей, що заподіюють їм горе й страждання, Горький завзято «збирав дрібні, рідкі крохи всього, що можна назвати незвичайним – добр, безкорисливим, гарним», прагнув виявити в душі самого «знищеного» людини не знищені задатки або залишки людяності. Творчість М. Горького повно любові до людини й болю за нього, за всі його приниження. І разом з тим письменник виражає віру в щасливе майбутнє людства