Свою комедію «Ревізор» Н. В. Гоголь побудував на сюжетній основі побутового анекдоту, де по самозванству або по випадковому непорозумінню однієї людини приймають за інший. Цей сюжет цікавив А. С. Пушкіна, але він сам ним не скористався, поступившись його Гоголеві
Ретельно й довго (з 1834 по 1842 р.) працюючи над «Ревізором», переробляючи й переправляючи, вставляючи одні сцени й викидаючи інші, письменник розгорнув традиційний сюжет із чудовою майстерністю в цільне й зв’язне, психологічно переконливе й логічно послідовне сплетення подій. «Пренеприємна звістка» про приїзд ревізора; переполох серед чиновників; випадковий збіг ― приїзд Хлестакова, похапцем прийнятого за очікуваного ревізора, і як результат цього ― ряд комічних положень і подій; загальний трепет перед мнимим ревізором, хабара під видом послуги грошей у борг при прийманні чиновників, сватовство за дочку городничего й «торжество» ощасливленої родини Сквозник’Дмухановского; благополучний від’їзд «нареченого» і, нарешті, несподіване викриття всього случившегося завдяки перехопленому листу Хлестакова, посоромлення «торжества», громова звістка про приїзд справжнього ревізора, що перетворило всіх в «скам’янілу групу», ― така сюжетна канва, по якій вишив Гоголь немеркнучі образи своїх героїв, дав типи’характери, наділивши в той же час свою комедію’сатирові змістом величезної суспільної цінності
Весь хід подій, все поводження діючих осіб, строго мотивоване й випливає з повною правдоподібністю з особистих якостей цих людей і сформованих ситуацій, зв’язані в «Ревізорі» єдністю зав’язки. Зав’язка ― очікуваний приїзду ревізора й «помилка», завдяки якій Хлестаков прийнятий за той, кого очікували. Гоголь глибоко продумано виконав завдання побудови своєї п’єси, висловлену його ж словами: «Комедія повинна в’язатися сама собою, всієї своєї массою, в один великий загальний вузол. Зав’язка повинна обіймати всі особи, а не одне або два, торкнутися того, хто хвилює більш – менш всіх діючих. Отут усякий ― герой…»
Новаторством Гоголя як автора комедії було те, що в «Ревізорі» немає обов’язкової любовної інтриги, немає традиційних доброчесних осіб і резонерів і незвичайно показаний порок, що на вимогу старих літературних законів неодмінно повинен бути покараний: легковажна «пустышка» Хлестаков уник усякого покарання, а шахраї’чиновники, хоча «скам’яніли», але глядачеві відомо, що їх чекає із приїздом справжнього ревізора. Сам же автор різнив своїх героїв правдою їхнього зображення, глибоко вірним показуючи їхньої істоти тим з тим самим гумором і сміхом, що, за словами самого Гоголя, є єдиним «чесним», «шляхетною особою» в «Ревізорі».
