Порівняльна характеристика образів простої сільсьної дівчини Устини та освіченої панночки (за повістю Марка Вовчка «Інститутка»)

I. Життєві ідеали кріпачки та панночки. (Устина мріє стати вільною, а панноч­ка — розбагатіти за рахунок експлуатації селян-кріпаків.)

II. Основні риси характеру.

1. Повага до простих людей Устини і зневажливе ставлення панночки до бід­них. (Устина щира і привітна з подругами-кріпачками. Щиро співчуває Катрі, заступається за стареньку бабусю, від’їжджаючи до міста, прощаєть­ся з нею, як із рідною матір’ю. Допомагає і хазяйці у місті. Панночка ж із презирством і зневагою ставиться до бідніших за себе людей. Коли кріпаки лікаря зустріли її хлібом-сіллю, вона дуже розсердилася. Крім ненависті й роздратованості, нема ніяких почуттів у панночки до кріпаків.)

2. Доброзичливість Устини й безсердечність та жорстокість панночки. (Усти­на доброзичлива, лагідна. Навіть свою мучительку не проклинає, а зди­вовано думає: «Таке молоде, а таке немилосердне, Господи!» Панночка ж дуже жорстока, зла. Вона знущається з Устини, б’є стареньку бабусю, при­мушує всіх тяжко працювати.)

3. Природний розум Устини й обмеженість панночки. (Устина неписьмен­на, але вона спостережіива, уміє правильно робити висновки з побаченого чи пережитого. Панночка ж навчалася в Інституті благородних дівиць, але всі науки, за її власним висловом, «в одно ухо впускала, а в друге випус­кала». Вона нічого не навчилася, коло її інтересів було обмежене трьома предметами: музикою, танцями й французькою мовою. Розповідь панноч­ки про навчання справила неприємне враження навіть на кріпачок, і вони доходять правильного висновку: «…чого там панночки нашої не навчено! А найбільш, бачся, людей туманити!»)

4. Глибина та щирість почуттів Устини й вередливість панночки. (Устина глибоко й щиро кохає Прокопа. Потішає в горі, допомагає зносити тяготи солдатського життя. Сім років чекала вона на чоловіка, ні на хвильку не забуваючи про нього. Протилежне почуття у панночки. Щодня якісь прим­хи. А одружившись із лікарем, не рахується з його думкою, підкоряє його волю. Спостерігаючи за ставленням панночки до лікаря, Устина зауважує: «Чудне панське кохання».)

5. Ввічливість Устини і грубість панночки.

III. Мова й портрет персонажів як засіб характеристики. (Марко Вовчок, дома­гаючись художньої правди, показала величезний контраст між зовнішністю панночки та її характером, бо бачила красу людини в людяності, щирості, до­брозичливості. Портрет же Устини повністю гармонує з її внутрішнім світом.)

IV. Ставлення автора до образів Устини та панночки.