Короткий зміст Р. В. С. Гайдар А. П

Р. В.С.

Осілі й напівзруйновані сараї, куди німці звозили сіно й солому. Отаман Криволоб розстріляв тут чотирьох москалів і одного українця, тому хлопчиська бояться тут грати. Не боїться тільки Димка: від ховає в сараї дві обойми патронів, шомпол від гвинтівки й заржавлений австрійський багнет без піхов і грає в різних командирів. Якщо білий, то присуджує: «Коммунию захотіли? Волі захотіли? Проти законної влади…». Якщо червоний: «Проти кого йдете? Проти свого брата робітника й селянина? Генерали вам потрібні так адмірали…»

Загравшись, Димка забуває вчасно прийти додому й біжить, боячись покарання, але будинку НП: приїхав Головень, якого недавно червоні забрали в армію. Він ударив чоботом Джмеля (улюбленого пса Димки), після – Димку. Обіцяв вигнати «пітерських пролетарів» (так він називав родину: матір, бабку, Димку і його молодшого брата Топа). Батько в Димки в Питере. Головень ховається від червоних на сіннику, має гвинтівку.

Димка забирається подивитися на неї, відкриває затвор і, не розуміючи як, заганяє в стовбур патрон. З’являється Головень, гвинтівка вистрілює, Димка біжить, але одержує від Головня стусан у спину. Рятує його від биття загін червоних кавалеристів. Димка боїться йти додому.

Зустрічає Жигана з міста, що співав пісню «Так здраствують Ради!». Співає пісні по поїздах. Він приїхав до хресної баби Онуфрихе отожраться. Вона дозволила не більше, ніж на два тижні.

Димка призначає зустріч на річці ранком – ловити раків. Удома мама лає, але без гніву. Ранком Димка пропонує Жигану втекти, тому що Головень б’є й рідних з будинку жене. Жиган пропонує жебрати, після бреше, що служив і червоним, і зеленим, і «коричневим» (таких не було). Димка пропонує піти воювати до червоного. Стали збиратися.

Недалеко – великий фронт. Навкруги червоноармійці ганялися за бандами, або банди за червоноармійцями, або отамани клочились меж собою. Приїхали зелені, п’ють із Головнем, риють яму за хатою Жигана. Біля деревеньки відбувся бій, після нього Димка не виявив захованого для походу в соломі м’яса. Провізію перепрягли, ранком призначили втечу. Слухи про пораненого більшовика на околицях. Хлопці украли з Димкиного підвалу казанок і пішли ховати його в сарай, у соломі. Почули там стогін і, злякавшись, розбіглися. Ранком Димка знайшов у сараї пораненого червоноармійця – того самого, що заступився за ним перед Головнем. Прийшов Жиган, пораненому дали їжу й воду й пообіцяли мовчати про нього. Димка взяв будинку шматок сала й обміняв у попа (батько Перламутрий) на пухирець йоду.

Ішло час, про червоні не чутно, у Димки проблеми: Головень б’є, жене мамку й Топа, піп розповів матері про йод. Червоний обіцяв допомогти. А поки Головень довідався, що поранений десь близько, знайшли книжку закривавлену з буквами Р. В. С. на першому листку Головень застрелив Джмеля, збирається кудись їхати. Хлопці попереджають пораненого про небезпеку, Жиган говорить, що в місті червоні й викликається віднести записку з тими ж загадковими буквами. По дорозі попадає в руки зеленим (під предводительством Левки), збігає, попадається хлопцям Козолупа, нацьковує їх на Левкин загін. Незабаром дорога роздвоюється.

Жиган запитує на хуторі, по якій у місто. Дорогу показали з віконця. Жиган доставив червоним записку, ті відразу по конях. Тим часом у сільце приїхали зелені, але вночі шукати складно – відклали до ранку. Ранком підійшли червоні, прогнали ворогів. Димке з родиною виписали пропуску до Питера, а Жигану – папір, що він «не шантрапа й не шарлыган, а елемент, на факті доказавший свою революційність», а тому «робити йому, Жигану, содeйcтвие в співі радянських пісень по всіх станціях, поїздам і ешелонам» з гербовою печаткою