Експеримент і його наслідки (по повісті Михайла Булгакова «Собаче серце») – Булгаков Михайло

Жовтнева революція породила новий тип людини, пізніше названого досить страшним терміном «гомо советикус». Письменники намагалися зрозуміти цей феномен, і багатьом з них, таким, як М. Зощенко, Н. Эрдман, В. Катаєв, це цілком удалося, «Новий» обиватель не просто пристосувався до нової влади, він побачив у ній щось своє, рідне. Звідси його підвищена агресивність, упевненість у своїх непогрішних діях, які не підлягають осуду

М. А. Булгаков на початку двадцятих років був співробітником газети «Гудок». Він, звичайно, зіштовхувався з подібними типами постійно, і результатом його спостережень стали сатиричні повісті «Дьяволиада», «Фатальні яйця, і «Собаче серце».

Повість «Собаче серце» написана в січні – березні 1925 року. Головний герой – професор медицини Пилип Пилипович Преображенський, що займається модної в той час проблемою омолодження людського організму. М. Булгаков не випадково наділяє героя мовця прізвищем. Професор займається євгенікою, тобто наукою про поліпшення, перетворення біологічної природи людини

Це дуже талановитий учений, відданий своїй справі. В області євгеніки йому немає рівних не тільки в Росії, але й у Європі. Він повністю віддається роботі: удень приймає пацієнтів, увечері, а іноді й уночі вивчає медичну літературу. Не далекий Пилип Пилипович і «земних радостей»: любить добре поїсти, зі смаком одягтися, сходити на прем’єру в театр, побалакати зі своїм помічником Борменталем. Словом, «типовий інтелігент» старої закваски. Політикою Преображенський не займається, нова влада його дратує безкультур’ям і хамством, але далі отрутного невдоволення справа не йде

Так триває доти, поки у квартирі № 5 не з’являється пес Кулька, Вона не підозрює, яка доля його чекає, але заради краківської ковбаси готовий піти на все. Усього лише запах омолодив його: «райський захід рубаної кобили із часником і перцем». Кулька учуял у правій кишені шуби минаючого повз пана ковбасу. «Пес повз, як змія, на череві, обливаючись слізьми», поглядом молячи: «Пан!.. Віддайте її мені!»

Однак, незважаючи на важку долю, пес все – таки зумів зберегти свій нісенітний і агресивний характер, що він виявляє відразу. Проходячи повз швейцара в під’їзді, Кулька думає: «От би тяпнуть його за пролетарську мозолисту ногу». А виявившись у приймальні професора й побачивши опудало сови, доходить висновку: «А сова ця – дрянь. Нахабна. Ми її роз’яснимо!»

Наївний професор і не підозрює, кого він увів у будинок і що із цього вийде. Ціль Преображенський грандіозна й чудова: облагодіяти людство й дати йому вічну молодість. У порядку експерименту він пересаджує Кульці насінні залози людини, а потім і гіпофіз На очах здивованих Преображенського й Борменталя Кулька поступово перетворюється вчеловека.

Я думаю, що сюжет створення штучної людини в Літературі не нов. Починаючи з Мэри Шеллі й втіленого її фантазією чудовиська Франкенштейна й кінчаючи сучасними фантастичними «термінаторами», ці персонажі служать для того, щоб вирішувати цілком земні, реальні проблеми

Для М. Булгакова сюжет «очеловечивания» собаки – алегоричне осмислення сучасності, торжества хамства, що придбало форму державної політики

Напівзвір – Напівлюдина Кулька, або Кульок Поліграф Полиграфович, дуже швидко знаходить у цьому світі свою соціальну нішу. Вихователем і натхненником Шарикова стає голова домоуправління Швондер, демагог і хам. Не жалує сатиричних фарб М. Булгаков і для інших членів домоуправління. Це безликі й «безстатеві» істоти, «трудові елементи», у яких, за словами Преображенського, «розруха в головах». Вони займаються тільки тим, що співають революційні пісні, проводять політбесіди й вирішують питання ущільнення. Їхня головна ідея – розділити всі нарівно. Так вони розуміють соціальну справедливість. Наявність у професора семи кімнат приводить їх у тихий сказ. Аргументи ж про те, що всі ці кімнати необхідні для нормального життя й роботи, просто непідвласні їхньому розумінню. «Відомо, – відповів Щвондер, – що загальні збори, розглянувши ваше питання, дійшло висновку, що в загальному й целом ви займаєте надмірну площу. Зовсім надмірну. Ви один живете в семи кімнатах».

И мені здається, якби не високий заступник, професорові Преображенському навряд чи вдалося б довести «дубинноголовым» активістам свою правоту

До фатального експерименту Пилип Пилипович практично не зіштовхувався із представниками нової влади й нового «істеблішменту», тепер же він має такого «представника» під боком. Кульок показує всю мерзенність свого характеру: пияцтво, дебош, хамство на кожному кроці. Більше того, він під впливом ідей Швондера починає заявляти про свої права й на житлоплощу, і на родину, оскільки відносить себе до «трудового елемента». Спочатку читати це смішно, але потім стає страшно. Скільки таких кулькових і в ці роки й наступні десятиліття виявляться в кормила влади й будуть не тільки отруювати життя нормальним людям, але й вирішувати їхньої долі, визначати внутрішню й зовнішню політику країни. Не випадково повість М. Булгакова довгий час перебувала в Радянському Союзі під забороною

А кар’єру Шарикова тим часом складалася успішно: він уже на державній службі – начальник підвідділу в МКХ по вилові бродячих котів, на ньому шкіряне пальто, як у справжнього комісара, ще небагато, і він почне вчити жити самого професора. У голосі цього «лабораторної істоти» всі частіше чуються металеві нотки. Кульок напханий соціальною демагогією. Слідом за Швондером він проповідує ідею зрівнялівки: «А те що ж: один у семи кімнатах розселився, а іншої шляється, у бур’янистих ящиках харчування шукає». Більше того, Кульок пише донос на свого благодійника. Професор зрозумів свою помилку, але, на жаль, було вже пізно: Кульок затвердився в цьому житті й цілком вписав у нове суспільство

«Я піклувався зовсім про іншому, про євгеніку, про поліпшення людської породи. І от їхнє омолодження, нарвався», – ремствує на свою помилку професор. Замість людини вийшла напівлюдина – напівтварина, негідник і хам. Зложилося нестерпне положення. Саме Борменталь першим заговорив про те, що потрібно позбутися від монстра – шарикова, про що Пилип Пилипович спочатку й чути не хотів

«Злочин дозрів і впав, як камінь…» Професор і доктор стають співучасниками злочину, але вони злочинці «по необхідності». По суті, конфлікт Преображенського й Шарикова до певного моменту носив домашній, побутовий характер. Але зі зміною соціального стану Шарикова спільне проживання з ним виявилося неможливим. Професор вирішується ще на одну операцію – повертає Шарикова в «первісний стан». Мимоволі пригадуються рядки з вірша, написаного після Жовтневої революції: «И незабаром у старий хлів ти будеш загнаний пішаком, Народ, що не поважає СВЯТИНЬ».

Повість М. Булгакова як би закінчується благополучно. Нормальне життя відновлене, Кулька у своєму природному обличчі тихо дрімає в куті вітальні, але там, за її межами, залишилися Швондер, члени домкома й безліч інших Поліграфів Полиграфовичей, перед якими медицина неспроможна. Ціна за небачений в історії соціальний експеримент виявилася непомірної для Росії й російського народу

Влада юрби – це влада руйнування, вона позбавлена інтелектуального й духовного змісту й приречена на загибель