У чому трагізм світосприймання ліричного героя поезії Тютчева? – Тютчев Ф. І

Проникливий розум і погляд на звичайні, навколишні нас речі, не може не вражати в такому чудовому російському поеті, як Ф. И. Тютчеві

Його лірика наповнена тонким, майже невловимим філософським підтекстом про сутність буття людини, його мети, сенсу життя, пошуків себе й гармонії в цьому світі

Трепетне пізнання наповнює його ліричних героїв

У його трагічним добутках яскраво помітні символічні двоякі натяки на подвійність і взаємозв’язок людини й природи. Ліричний герой життя проводить у пошуках, у пошуках величезних, повномасштабних, порівнянних з космічними. Але в цих пошуках він, як ніхто, самотній і неспроможний

Світогляд героя нестабільно часто міняється, то на різко позитивне, те навпаки, різко негативне. Як ніяк, все – таки, людині властиво розжарення некерованих страстей і почуттів, воно подібно невтримної стихії протистоїть порядку й безладдю, ища рівновага, новий рівень, і рухається усе далі й далі…

Є присутнім конфлікт неможливого возз’єднання й відчутного протистояння

Але герой, як би там не було самотнє не тільки у своїх пошуках. Він самотній завжди. Один на одні із Вселеної

И людина, як сирота бездомний,

Коштує тепер і немічний і голий,

Віч – на – віч перед пропастию темної

Як дорівнює природі, але все – таки, що схиляється перед, її невимірною могутністю. Так де ж місце людини в природі? Чи гідний він титулу Короля або ж слуги?

Думки поета повні песимістичності про виконання кожною людиною свого боргу перед совістю. Повні суми й прикрості думки, про неможливість побачити, виміряти, зрозуміти, пощупати…

Але не дивлячись на всю незначність людини, він є й Царем Землі, скороминущим

Дуже часто в поезії Федора Івановича можна зустріти цю суперечливу, відразливу, але й подвійність, що притягає, що порию залишається загадкою, а в інший момент розкривається повністю. З однієї сторони людин хоче злитися з невідомим, відчути й довідатися таємницю, але з іншої сторони боїться невідомості

Поета хвилює також суть існування. Відчуваючи себе крихітною порошиною в машині світобудови, він міркує про корисність і без корисності життя людини на Землі

Якщо він женеться в пошуках істини й змісту непідвласної йому, женеться за тим, що ніколи не знайде, то в чому ж криється пояснення всім його діям? Чи несуть вони користь або шкоду?

Ліричний герой творів Тютчева веде життя в боротьбі. У боротьбі не тільки з навколишньої, але й собою, але як не намагається не може подужати витті «я» – супротивника, але й програти він не може