«У щирого таланта кожна особа – тип, і кожний тип для читача є знайомий незнайомець» (Бєлінський) – По декількох добутках

В XIX в. на зміну романтизму приходить реалізм – зображення типових героїв у типових ситуаціях. І дійсно, майже кожний герой добутків письменників XIX в. – тип своєї епохи, її «концентрований представник».

По героях добутків літератури ми можемо вивчати ту або іншу епоху, уже далеку від нас. Чацкий, Онєгін, Печорин, Базарів, «маленька людина» Акакий Акакиевич Башмачкин – це деякі з нескінченної безлічі типів

Одним з яскравих представників своєї епохи є Печорин.

Пояснюючи образ Печорина, В. Г. Бєлінський сказав: «Це Онєгін нашого часу, герой нашого часу». Онєгін був відбиттям епохи декабристів; Печорин – герой 1830 – х рр., «жорстокого століття», важкої епохи суспільного гніта й бездіяльності. Ще в передмові Лермонтов так говорить про свого героя: «Це портрет, складений з пороків усього нашого покоління в повному їхньому розвитку».

Печорин – це типова хвороба часу, і тому можна цілком сказати, що він був героєм свого часу

У Печорина не було можливості діяти, тому В. Г. Бєлінський говорить: «Онєгін нудьгує, а Печорин страждає». Людина сильної волі й більших можливостей, Печорин прагне до активного життя. Але, скований часом, він змушений жити в томливій бездіяльності або розтрачувати свої сили на вчинки, неварті сьогодення людини

«Так, така була моя доля із самого дитинства! Моя безбарвна молодість протекла в боротьбі із собою й світлом; кращі мої почуття, боячись глузування, я ховав у глибині серця: вони там і вмерли…» Навіть гострі пригоди не можуть його задовольнити. Навколишньої він заподіює горе, і це поглиблює його страждання. «…Скільки разів уже я відігравав роль сокири в руках долі! Як знаряддя страти я впадав на голову приречених жертв, часто без злості, завжди без жалю…»

Печорин не бачить у своєму житті ніякої мети, його існування безплідно, задумавшись над питанням про мету свого життя, Печорин записав в «журналі»: «А вірно, вона існувала, вірно, мені було призначення високе, тому що я почуваю в душі моєї сили неосяжні». Печорин прожив дуже недовго. Він загинув по дорозі з Персії при не відомих нам обставинах. А. И. Герцен так охарактеризував Печорина: «Він виразив дійсну скорботу й розчарованість тодішнього російського життя, сумна доля зайвої, загубленої людини».

Через кілька років И. С. Тургенєв у романі «Батьки й діти» вивів іншого типового представника епохи, героя свого часу – Базарова.

У романі «Батьки й діти» зображений крутий перелом у житті Росії, коли на перший план і соціальної, і політичного життя виходив новий шар суспільства – різночинці. Базарів – вираження цього перелому. Він виражає нові суспільні сили. Інші ж персонажі роману – або вороги його, або неварті наслідувачі

Базарів – нігіліст, тобто отрицатель. «Він нігіліст. Це людина, що не відмінюється ні перед якими авторитетами, що не приймає жодного принципу на віру, яким би повагою не був оточений цей принцип». Він заперечує всього віджилого, непотрібне його часу. Так, у суперечках з Павлом Петровичем Кірсановим, носієм дворянської культури, Базарів заперечує її як таку. У підсумку Базарів – Демократ тріумфує над Кирасновым – Аристократом

Базарів упевнений у своїх силах і силах свого покоління. Він вірить у науку, її торжество, відрізняється міццю аналізу й суспільного темпераменту, неприборкністю протесту

Але Тургенєв, показуючи героя свого часу, попереджає про культурні втрати, які принесе в майбутньому цей тип. Тургенєв відтворює парадокси в поводженні нігіліста Базарова: пороття злодія – селянина, наклеп на Пушкіна, вульгаризація матеріалізму, рясний побутовий цинізм

«Чималий хімік у двадцять разів корисніше всякого поета, – перебив Базарів

– От як, – промовив Павло Петрович. – Ви, стало бути, мистецтва не визнаєте?

– Мистецтво наживати гроші, чи ні більше геморою! – викликнув Базарів із презирливим глузуванням».

Смерть Базарова не випадкова: такі неабиякі люди звичайно приречені. Але смерть його трагична, тому що, умерши, Базарів не залишає послідовників. У тім, що Тургенєв убив свого героя, виявився песимізм письменника: так, Базарів – типовий представник свого часу, але він самотній, він не має сил змінити суспільство, суспільне буття

Отже, на сторінках своїх добутків російські письменники виводять типових представників тих епох, у які жили самі автори. У цих типових образах як би концентруються всі риси, властивим людям, суспільству, життю того часу, героями якого вони є