Пригода жука – носорога – російські казки

Сюжет цієї казки К. Г. Паустовского немудрий. Петро Терентьєв іде із села на війну. Його маленький син Степу подарував батькові старого жука – носорога, якого піймав на городі. Посаджений у коробку з – під сірників, жук – носоріг потрапив разом із солдатом на фронт. Петро Терентьєв воював, був поранений, знову воював і все це час беріг подарунок сина. Після перемоги солдатів і жук повернулися домийся

Здавалося б, що тут казкового? А те, що всі події описуються з позиції жука – носорога. Уже в зачині казки відчувається, що спереду буде багато пригод. От як жук «по – насекомовски» побачив бій на фронті: «Він зарозуміло представив, що палаючі й ракети, що дзижчать, схожі на нього. Начебто це більші жуки». Але головне тут – жук не злякався. Письменник жартує над ним: «Він зрозумів, що з такими жуками краще не зв’язуватися. Уже багато їх свистіло навколо».

Іншим разом жук прокинувся від струсу: це Петро з бійцями кинувся в атаку. Жук полетів поруч із ними й раптом помітив, що якась людина «у брудному зеленому мундирі прицілився в Петра із гвинтівки». І тоді жук з літа вдарив цієї людини в око. Він упустив гвинтівку й побіг. Так жук урятував Петру життя: Петра ранило, тільки ногу зачепило. Інакше кажучи, жук – носоріг прямо на наших очах стає героєм

Коли читаєш останні сторінки цієї дивної казки, на очі навертаються сльози. Петро на питання сина, чи живий жук, відповідає: «Живий він, мій товариш… Не торкнула його війна… – Петро вийняв жука із сумки й поклав на долоню». І той, довідавшись рідні місця, з голосним дзижчанням летить

Прочитавши казку, розумієш, що зміст її аж ніяк не в пригодах жука. Ця зворушлива книга вчить читача любити людей, по – доброму ставитися до ближнього, розуміти й поважати друг друга