ЧиІснував Айболит? – Твір на вільну тему

Ні, напевно, людини, що родились у СРСР, хто в дитинстві хоча б не чув казку про доброго доктора Айболите. Але деякі знають, що цей персонаж має трохи прототипів. Один з них літературний, а два – цілком реальних

Почнемо з літературного. Виявляється, цим прототипом став не хто інший, як відомий доктор Дулитл – герой казки англійського інженера Хью Лофтинга. Той самий Дулитл, чий сучасний образ так переконливо відобразив на телеекрані Эдди Мерфи. Написано цю історію була в 1920 році. По сюжеті доктор Дулитл спілкується із тваринами «на рівних», лікує їх і воює з піратами. Але Корній Чуковський адаптував англійську версію під смаки й менталітет російської дітвори таким чином, що вийшов зовсім самостійний добуток, що практично не має нічого загального з казкою Лофтинга.

Тепер про реальні прототипи

Першим «Айболитом» став литовський лікар Цемах Шабад. Закінчивши Московський університет в 1889 році, він повернувся на батьківщину, у Вільнюс. Його постійними й безкоштовними пацієнтами були люди з бідних кварталів і тварини – як домашні, так і бездомні. Шабад дуже зворушливо ставився до юного покоління. Він розумів, що для голодуючих дітей бідняків кращими ліками було б посилене харчування. Тому часто замість гіркої мікстури (або разом з нею) дитина одержувала від Шабада склянка свіжого молока або тарілку гарячого супу

Чуковський познайомився з доктором Шабадом в 1912 році й пізніше, в одному з інтерв’ю, привселюдно визнав його одним із прототипів Айболита.

Дотепер у Вільнюсі зберігся пам’ятник докторові Шабаду.

Другий прототип Айболита – доктор Петро Васильович Изергин. На початку 20 століття він був головлікарем Алупкинского кістково – туберкульозного дитячого санаторію – першої у світі спеціалізованої здравниці, відкритої в 1902 році

Изергин робив все можливе, щоб діти, навіть ті, які взагалі не в змозі були самостійно пересуватися, почували себе повноцінними людьми. Із цією метою при санаторії була відкрита школа й запрошені вчителя, часто відвідати дітей приїжджали відомі люди – письменники, актори, спортсмени. По статистиці Міністерства утворення 20 – 30 років рівень утворення й успішність тут були на одній сходинці із загальноосвітніми школами

Знайомство Чуковського й Изергина відбулося при досить сумних обставинах. Дочка Чуковського, Муся, з раннього дитинства страждала кістковим туберкульозом і тому була постійною пацієнткою санаторію

Що ж загального було в Петра Васильовича Изергина з літературним персонажем, крім щирого милосердя? По – перше – зовнішність. Це була сухонький невисока людина, з невеликими щетинистими вусиками, клинчастою борідкою й пронизливими уважними очами. Точно таким же в дитячих книгах і в кіно зображували Айболита.

По – друге – місце прийому хворих. З вікна його кабінету був видний величезний гарний дуб. По можливості саме під цим дубом він приймав своїх пацієнтів, так само, як і Айболит.

Доктор Изергин помер в 1936 році внаслідок крововиливу в мозок. Він був похований на території санаторію, у зеленому гаї на пагорбі

Можна припустити, що кожний із цих людей має відношення до створення літературного образа знаменитого доктора Айболита. Від кожного прототипу Чуковський брав все найкраще – доброту, терпіння, повагу до життя будь – якої істоти, будь те людин або тварина