Короткий зміст “Аліси в країні чудес” і “Аліси в зазеркалье” – Кэррол Л

Аліса – семирічна дівчинка, який приснилися пригоди в підземній Країні чудес і Зазеркалье, де вона зустрілася з різноманітними казковими й фантастичними персонажами, що живуть по своїй особливій логіці й увесь час озадачивающими розумну юну викторианку.

Будучи втіленням всіх дитячих викторианских чеснот: чемності, привітності, скромності, стриманості, серйозності, почуття власного достоїнства, А. одночасно зберігає в собі ту безпосередність і щиросердечну відкритість, які так цінував у своїх маленьких подругах боязкий і заїкуватий оксфордский професор математики Доджсон. Мир нонсенсу, куди попадає А., часто дратує її, дивні персонажі, з якими вона зустрічається, як правило, причепливі, дратівливі й уразливі, однак їй вистачає здорового глузду, щоб примиритися із ситуацією, зуміти перевести розмова на іншу тему, дивуючись чудності миру, що відкривається перед нею, одночасно приймати його таким, як він є. Адже незважаючи на всю його чудність і гадану нез’ясовність, у світі чудес і Зазеркалья царює своя бездоганна логіка

Це мир, де все розуміється буквально, де метафора втрачає свого переносного значення, де між омофонами немає ніякої значеннєвої границі, у результаті чого каламбур таким навіть не відчувається, де парадокс виявляється результатом бездоганної логічної побудови. У забавних же пародійних віршах, рясно встречающихся в тексті, у знайомих по оригіналі логічних і граматичних зв’язках раптом виявляються зовсім інші, а те й просто безглузді слова. (Скажемо, замість відомих рядків: «Ти мигай, зірка нічна! Де ти, хто ти, я не знаю» – ми читаємо: «Ти мигаєш, пугач мій, Я не знаю, що з тобою».)

Математикові й логікові К. виявився дуже близький дитячий погляд на дійсність, не обтяжений культурною традицією, що створює складну систему еліпсів, умовчань, умовних побудов, історично придбаних значень, висновків, що давно втратили зв’язок зі своїми посилками. Багатозначність живої мови, той факт, що при висловленні різних суджень багато чого варто тримати в «розумі», співвідносячись із цілою системою культурних умовностей і неписаних правил, далеко не відразу, як ми бачимо із численних записів дитячих розмов «від двох до п’яти», входить у свідомість дитини. А., що перебуває на полпути від цього дитячого стану первісного хаосу, утримуваного лише вигадливою логікою, до культурно впорядкованого космосу дорослих, виявляється в результаті відкрита й першому (адже Країна чудес і Зазеркалье – це все – таки саме її сон), і другому (свої судження про побачений вона вимовляє з погляду загальноприйнятих норм свого часу).

Болванщик (в інших перекладах Божевільний капелюшник) – учасник «божевільного чаювання», одержимий ідеєю часу, чиї годинники проте показують число, а не година й уже відстали на два дні, тому що були змазані вершковим маслом, з яким у механізм потрапили хлібні крихти. Персонаж з таким ім’ям є матеріалізацією англійської ідіоми «божевільний, як капелюшник» (mad as a hatter), що сходить на той час, коли при обробці фетру для капелюхів використовувалася ртуть, пари якої токсически діяли на нервову систему працівників. Аналогічною матеріалізацією ідіоми «божевільний, як березневий заєць» (mad as a March hare), є ім’я іншого учасника «божевільного чаювання», Березневого зайця

Чеширский кіт – персонаж, що матеріалізує англійське вираження «Посміхається, як чеширский кіт». Його знаменита посмішка, що існує сама по собі, зобов’язана характерному для всього добутку Кэрролла софізму («якщо існують коти без посмішки, то може існувати й посмішка без кота»), коли за квазилогичным словесною побудовою відкривається явно абсурдний зміст. Коментатори бачать у вираженні «посмішка без кота» наочно – образний опис чистої математики, де теореми, що можуть бути прикладеними до опису зовнішнього миру, насправді є чистими абстракціями

Шалтай – Бовтай – людину – яйце, персонаж дитячої англійської поезії (примовка про Ш. – б. широко відома в перекладі С. Я. Маршака). Виведений як самовдоволений філолог і філософ, що пишається тим, що може геть усе витлумачити й откомментировать, Ш. – б. насправді не здатний для цілісного й несуперечливого пояснення чого б те не було (подібно тому, як його самого не зможе зібрати «вся королівська рать»), оскільки він дає всім словам довільні значення («коли я беру слово, воно означає те, що я хочу, не більше й не менше»).