Проблема осуду війни – твору ЕГЭ 2014 по російській мові

Осуд війни як противного людському розуму події – от проблема, над якою міркує автор

Це морально – етичне питання ставиться до категорії вічних. Скільки існує людство, стільки воно й засуджує війни. Але, на жаль, на нашій планеті не перестають гриміти постріли, рватися бомби, гинути люди. Тому ця проблема залишається злободенної

Леонід Миколайович Андрєєв, російський письменник, у цьому тексті виступає проти війни й прямо, і побічно. Прямий осуд звучить у словах молодшого брата, що називає війну божевіллям і божевіллям. Але ще яростней письменник піднімає свій голос проти війни, коли зненацька для нас, читачів, малює, як старшого брата «дістають» з ванни, «одягають», «везуть» у кабінет. Везуть тому, що він безногий! Він жертва війни! Але чоловік щасливий, що нехай залишився інвалідом, однак він живий, він може пити запашний чай, читати книги або просто перебирати їх. Як страшно читати ці рядки! У них прямо й побічно звучить осуд війни

Я розділяю точку зору автора

Думка Леоніда Андрєєва для мене не нова. Згадую знаменитий роман Лева Толстого «Війна й мир» і запалі на згадку слова великого майстра – гуманіста про те, що війна – це противне людському розуму подія

Згадую й героїв цього роману Андрія Болконского й Пьера Безухова. Перший усвідомлює, що таке війна, коли він, убитий ворожою кулею, упаде на поле Аустерлица із прапором у руках. Князеві відкриється велике вічне небо, немов осудливу війну. Другий, Пьер Безухов, після завершення Бородінської битви буде йти по полю бою, дивитися на купи трупів і проклинати тих, хто винний у здійсненні цього божевілля й божевілля…