Вдачі будинку Кабановых у драмі Островського «Гроза» – Островський Олександр

У драмі Островського «Гроза» широко поставлені проблеми моральності. На прикладі провінційного міста Калинова драматург показав воістину жорстокі вдачі, що панують там. Олицитворением цих вдач є будинок Кабановых.

Познайомимося з його представниками

Марфа Ігнатіївна Кабанова – поборниця старого миру. Уже саме ім’я малює нам важку, важкого характеру жінку, а прізвисько «Кабаниха» доповнює цю неприємну картину. Кабаниха живе по старинці, у відповідності зі строгим порядком. Але вона дотримує тільки видимість цього порядку, що підтримує на людях: добрий син, слухняна невістка. Навіть ремствує: « Нічого – Те не знають, ніякого порядку… Що буде, як старі перемруть, як буде світло стояти, уже й не знаю. Ну, так уже хоч те добре, що не побачу нічого». У будинку ж панує справжня сваволя. Кабаниха деспотична, груба із селянами, «поедом їсть» домашніх і не терпить заперечень. Її волі повністю підлеглий син, цього чекає вона й від невістки

Поруч із Кабанихой, що день у день «точить всіх своїх домашніх, як ржа залізо», виступає купець Дикої, чиє ім’я асоціюється з дикою силою. Дикої не тільки «точить і пиляє» членів своєї родини

Від нього страждають і мужики, яких він обманює при розрахунку, і, звичайно, покупці, а також його конторник Кудряш, непокірливий і зухвалий хлопець, готовий кулаками провчити «ругателя» у темному провулку

Характер Дикого Островський обрисував дуже точно. Для Дикого головне – гроші, у яких він бачить усе: владу, славу, поклоніння. Особливо це впадає в око в маленькому містечку, де він живе. Він уже запросто може «порвати по плечу» самого городничего.

Образи Тихона й Бориса розроблені незначно. Добролюбов у відомій статті говорить, що Бориса можна скоріше віднести до обстановки, чим до героїв. У ремарці Борис виділяється тільки одягом: «Всі особи, крім Бориса, одягнені по – російському». Це перша відмінність його від жителів Калинова. Друга відмінність у тім, що він учився в комерційній академії в Москві. Але Островський зробив його племінником Дикого, а це говорить про те, що, незважаючи на деякі відмінності, він належить до людей «темного царства». Це підтверджує й той факт, що він не здатний боротися із цим царством. Замість того щоб простягнути Катерине руку допомоги, він радить їй скоритися своїй долі. Такий же й Тихін. Уже в списку діючих осіб про нього сказано, що він «її син», тобто син Кабанихи. Він дійсно скоріше просто син Кабанихи, ніж особистість. У Тихона немає сили волі. Єдине бажання цієї людини – вирватися з – під опіки матері, щоб за весь рік отгуляться. Тихін теж не в змозі допомогти Катерине. І Борис і Тихін залишають її наодинці зі своїми внутрішніми переживаннями

Якщо Кабаниха й Дикої належать до старого укладу, Кулигин несе ідеї освіти, те Катерина перебуває на розпуття. Виросла й вихована в патріархальному дусі, Катерина повністю треба цьому способу життя. Зрада тут уважається непрощенної, і, змінивши чоловікові, Катерина бачить у цьому гріх перед Богом. Але її характер від природи гордий, незалежний і вільний. Її мрія літати означає вирватися на волю з – під влади деспотичної свекрухи й із задушливого миру будинку Кабановых. У дитинстві вона один раз, образившись на щось, пішла ввечері на Волгу. Такий же протест чується й у її словах, звернених до Варі: «А вуж коли дуже мені тут обридне, так не удержать мене ніякою силою. У вікно викинуся, у Волгу кинуся. Не хочу тут жити, так не стану, хоч ти мене ріж!» У душі Катерины йде боротьба між борошнами совісті й прагненням до волі. Вона не вміє пристосовуватися до життя, лицемірити й причинятися, як це робить Кабаниха, не вміє дивитися на мир так легко, як Варячи

Вдачі будинку Кабановых доводять Катерину до самогубства