Майстерність Гаврила Державіна в створенні образа Катерини II в оді «Фелица» – Державін Гаврило

Посилення в поезії особистісного початку, а в деяких добутках переважне до нього увага була велінням часу й логікою розвитку художньої творчості. У віршах Державіна з небувалою повнотою розкривається суперечливий образ людини, живого, природного, з його достоїнствами й пороками, зльотами й падіннями. Улюблений поетичний прийом поета – протиставлення. Він виявляє діалектичний зв’язок протиріч у їхній єдності. В оді «Бог» ми бачимо дивну антитезу:

Я тілом у поросі зотліваю,

Розумом громам велю

Я цар – я раб – я хробак – я Бог!

Відновленню поезії сприяв «забавний росіянин слого Державіна. З’єднуючи слова «високі» і «низькі», що було строжайше заборонене теорією «трьох штилів», поет домагався більшої виразності оповідання. Закономірний обіг Державіна й фольклору, до героїв з народу. Він любується російськими дівчинами, що танцюють «у лузі навесні бичка»: «як, склонясь главами, ходять, черевичками в лад стукають, тихо руки, погляд поводять і плечима говорять».

Яскрава цивільна спрямованість творчості поета, його вимога «змією перед троном не згинатися, стояти й правду говорити», його заклик до «всевишнього Бога» покарати лукавих земних царів за їхнє хабарництво, лиходійство, за їх «неправду», що «зыблет небеса», одержали високе визнання в прогресивних письменників наступних поколінь, у першу чергу в декабристів

Значне розширення об’єкта поезії вимагало нових форм вираження. Безпосереднє «руйнування» жанру врочистої оди Державін почав своєї «Фелицей», з’єднавши в ній похвалу ссатирой.

Ода складається із трьох частин: вступу, основної частини, висновку. Вступ, у свою чергу, підрозділяється на дві теми. Перша написана в одичному стилі, визначає сюжет, проблеми, образи вірша, його зв’язок з «Казкою про царевича Хлорі».

У другій строфі з’являються іронічні й сатиричні ноти:

Мятясь життєвої суетою,

Сьогодні паную собою,

А завтра примхам я раб

Основна частина по тематиці розпадається на три” вірші, у яких щораз по – новому вирішується проблема Монарха й Поета. Заключна частина оди містить дві теми. З одного боку, це тема Поета й Творчості; з іншого боку – “богоподібної” Фелицы. Зв’язують всі частини в єдине ціле мотиви «Казки про царевича Хлорі». У добутку втримується пряме зіставлення імператриці і її оточення, що передують правителів, поета – оповідача. Образ Катерини II неоднозначний. Він розкривається перед читачем у різних видах: людина – імператриця – богиня

Російська ода, як правило, безсюжетний добуток. В основі її лежить не розповідь про подію або людину, а почуття, викликане цією подією. Державін, порушуючи сформовану традицію, створив цілий ряд «сюжетних» од. Казка Катерини II стала не тільки образним, але й сюжетним джерелом для оди «Фелица». Як царевич Хлор шукав троянду без шипів, тобто чеснота, так і мурза – оповідач шукає свій ідеал у житті й знаходить його в особі російської імператриці. Ода «Фелица», безсюжетна у своїй основі, містить три напрямки тематичної організації тексту: розповідь про розваги Ганни Иоанновны, опис дня життя російської імператриці Катерини II, сатиричне зображення занять її вельмож. Останнє багато побутовими подробицями: після досить пізнього пробудження сановник п’є кава, що тільки входила тоді в моду, мріє про славу й подвиги, курить трубку. Бенкети, любовні втіхи, полювання, перегони – от чим наповнене його день. Увечері він гуляє по набережній Неви, слухає музику. Удома чекає його сімейний затишок, трубка, вечірнє читання. Ледарство, нудьга, одноманітність сірих днів

У зображенні монархині Державін відступає від вимог оди. Образ Катерини II міняється в добутку залежно від завдань автора: показати прогресивного державного діяча або людину з багатобічними інтересами, доброго, великодушного, простого. У першій частині оди перед нами звичайна земна жінка, скромна, зі спокійним, рівним характером. Вона любить ходити пішки, багато читає, пише. Журнали того часу, що зафіксували справи імператриці, спогаду сучасників не суперечать її опису в державинской оді. Державіна цікавлять насамперед моральні достоїнства государині:

… Лагідності ходячи стезею,

Благотворящею душою

Корисних днів проводиш струм

Катерина протипоставлена своєму покійному чоловікові, паную Петру III, що загинув у результаті змови за участю імператриці. Про це в оді лише тонкий натяк – порівняння царствених осіб. Петро III ненавидів Росію, боявся народу, нехтував його звичаї. Він захищав іноземцям, увів французький етикет, уклав ганебний мир з переможеною Пруссією. Катерина II завжди думала про благо Росії; по походженню німкеня, вона писала свої літературні твори й укази по – російському, ходила в російському сарафані. Сучасникам був зрозумілий глибокий підтекст схованого порівняння, хоча Петро III не названий по ім’ю

У другій частині оди Катерина II – видатний державний діяч, прогресивна правителька, філософ. Вона піклується про благо Батьківщини, приймає новий звід законів, дозволяє видавати сатиричні журнали, проводить адміністративно – територіальний поділ Росії, відмовляється прийняти від сенату й дворянства титули “Велика”, «Премудра», «Мати Батьківщини». Освічену Катерину II автор протиставляє неосвіченій Ганні Иоанновне: одну з них можна зрівняти з Іваном Грозним і Петром I, інша відома як коханка конюшого Бирона. Але найважливіший критерій оцінки, на думку поета, – їхні моральні якості й, в остаточному підсумку, відносини між Монархом і Народом

У третій частині оди образ імператриці втрачає зв’язок з побутом, піднімається над проблемами особистого життя, знаходить риси філософа – гуманіста. Росте дистанція між Поетом і Монархом, відбувається обожнювання героїні:

Фелицы слава – слава Бога,

Який свари втихомирив;

Який сира й убога

Покрив, одяг і нагодував,

Який оком променистим

Блазням, трусам невдячним

И праведним своє світло дарує;

Дорівнює всіх смертних просвіщає,

Хворих покоит, зціляє,

Добро лише для добра творить

Росіянин одописец прилічив Катерину II до письменників – просвітителям, чия творчість служить на благо Батьківщини. Поет визнає, що імператриця «зі свого пера блаженство смертним проливає».

Державін першим у Російській літературі гостро поставив проблему Поет і Влада. Він говорив про волю творчості, про право поета вступати в суперечку із сильними миру цього, бути пророком у своїй Батьківщині. Того, хто зробив свою творчість джерелом збагачення й засобом одержання царських милостей, Державін уважав невартим звання поета

У створенні образа імператриці поет використовує різні прийоми. Найчастіше це пряма авторська характеристика;

Не занадто любиш маскаради,

А в клоб не вступиш і ногою…

Іноді використовується непряма характеристика – Державін посилається на народну поголоску про імператрицю:

Слух іде про твої вчинки,

Що ти нітрохи не горда;

Люб’язна й у справах і в жартах,

Приємна в дружбі й тверда…

Зображуючи Катерину II, поет використовує богатый по звуковому змісті стих:

Подай, Фелица, наставленье:

Як пишно й правдиво жити,

Як приборкувати страстей волненье

И щасливим на світі бути

У російському вірші повторення звуку «а» означає пишноту, широту, глибину, височину. Часте вживання «е» і «і» указує на ніжність і пещення

Ода наповнена звуками музики: чутний «дзенькіт арфи сладкогласной », пісні «работных людей», звуки органа й волинки, мелодія рогового оркестру. Чуємо ми й своєрідні ритми міста: стукіт коліс “карети англійської”, скрип ярмаркової гойдалки, плескіт весел, сміх обивателів, що гуляють,

В оповіданні багато слів, що розкривають поняття «світло», «сяйво», «блиск», “зірка”… Обожнюючи героїню, поет викликує:

Тобі єдиної лише пристойно,

Царівна! Світло з тьми творити!

Для ритмічної організації тексту автор часто використовує анафору, тобто повторення слів у рядку:

Віщай, премудра Фелица!

Де відмінний від чесних шахрай?

Де старість по мирі не бродить?

Заслуга хліб собі знаходить?

Де помста не жене нікого?

Де совість із правдою живуть?

Де чесноти сіяють?

Ода написана чотиристопним ямбом, що відповідає канонам класицизму. Чергуються чоловічі й жіночі рими в перехресному, суміжному й кільцевому римуванні, як в одах Ломоносова

У першій частині оди спостерігається змішання високої й низької лексики, використовуються просторіччя й варваризми, неточні рими. У другій і третій частині мова «шляхетний,, багато церковнославянизмов, риторичних вигуків і питань

Ода зробила сильне враження на сучасників Державіна: «… у кожного читати по – російському вміє опинилася вона в руках». Єрмил Багать відзначив, що автор «знайшов» у російської поезії «шлях непроторований і новий». У своїй оді «Фелица» поет показав мир многозвучный і багатобарвний, у його вічному русі й змінах, безмежно розсунув рамки поетичного, створив реальну картину описуваного часу