Повний зміст Люди – Брати Аверченко А. Т

Їх було троє: колишній шулер, що був артист імператорських театрів – знаменитий

актор – і третій колишній поліцейський приставши 2 – го ділянки Александро – Невської частини. Спочатку було так: колишній шулер сидів за столиком у ресторані на Приморському бульварі і їв смажену кефаль, а актор і приставши порізно бродили між публікою, що зайняла всі столи, і шукали собі вільного містечка. Нарешті колишній приставши не витримав: підійшов до колишнього шулера й, чемно поклонившись, запитав: – чи Не дозволите підсісти до вашого столика? Вірите, жодного вільного місця! – Скажіть! – співчутливо покачав головою колишній шулер. – Зробіть ласку, сідаєте! Буду дуже рад. Тільки не замовляйте кефалі – жестковата. При цьому колишній шулер зітхнув: – Эх, як у Донона жарили судачков обернуар! Особа колишнього пристава раптом озарилось тихою радістю. – Дозвольте! Так ви хіба петербуржець? – Я – Те?.. Так ви знаєте, мені навіть ваша особа знайомо. Якщо не помиляюся, ви один раз становили на мене протокол із приводу якогось непорозуміння в Економічному клубі?.. – Так, господи ж! Звичайно. Знаєте, я зараз ледве не плачу від радості!.. Немов рідного зустрів. Так дозвольте вас просто по – російському… Знаменитий актор, що був артист імператорських театрів, побачивши, що два чоловіки цілуються, сміло підійшов і сказав: – А чи не приділите ви й мені містечка за вашим столом? – Вам?! – радісно закричав колишній шулер. – Так вам саме почтеннейшее місце треба поступитися. Здрастуйте, Василь Миколайович! – Винуватий… Чому ви мене знаєте? Ви хіба петербуржець? – Так як же, господи! І пан колишній приставши – петербуржець із Александро – Невської частини, і я петербуржець із Економічного клубу, і ви. – Дозвольте… Мені ваша особа знайомо!!! – Ще б! По клубі ж. Ви мене ще – справа минуле – били зламаною спинкою. від стільця за нібито накладку. – Стійте! – захоплено крикнув пристав. – Так адже я ж із цього приводу й протокол становив!!! – Ну, звичайно! Ви мене ще вислали зі столиці на два роки без права в’їзду! Чудесні часи були! – Та і я вас, пан приставши, пригадую, – зрадів актор. – Ви мене целую ніч у ділянці протримали!!! – А ви помнете, за що? – засміявся пристав. – А чорт його упомнит! Я, зізнатися, так часто попадав у ділянки, що всі ці окремі випадки злилися в одне яскраве блискаюче коло. – Ви тоді на парі роздягнулися голим і полізли на пам’ятник Олександра III на Знаменской. – Господи! – простонал актор, схопившись за голову. – Слова – Те які: Олександр III, ділянка, Знаменская площа, Економічний клуб… А дозвольте вас, милі петербуржці… Всі троє обійнялися й, блискаючи сльозинками на почервонілим від хвилювання очах, розцілувалися. – ПРО, боже, боже, – звісив голову на груди колишній шулер, – які спогади!.. Скільки було тоді веселої, чисто столичної метушні, коли ви мене били… Десь тепер спинка від стільця, який ви?.. Я чай, тепер від тих стільців і спомину не залишилося? – Так, – зітхнув колишній пристав. – Усі розтаскали, усі погубили, мерзотники… А моя ділянка, помнете? – Це другий – те? – посміхнувся актор. – Як рідну домівку пам’ятаю: вісімнадцять сходів у два марші, довгий коридор, ліворуч ваш кабінет. Портрет государя висів, Адже от був такий час: ви поліцейський приставши, я – голий п’яний актор, знятий із царського пам’ятника, але ж ми поважали один одного. Ви до мене чемно з поясненням… Пам’ятаю, папироску мені запропонували й искренно засмутилися, що я слабких не курю… – Помнете шулера Афонькина? – запитав колишній шулер. – Дуже гарний була людина. – Пам’ятаю, як же. Чудовий. Я адже і його бив теж. – Пресимпатична особистість. У карти, бувало, не сідай грати, – звір, а поза картами – він тобі й особливий салат "Омар" сфабрикує й "Сильву" на роялі зобразить, і напам’ять лермонтовского "Демона" продекламує. – Пам’ятаю, – кивнув головою пристав. – Я и його висилав. Його в Приказчичьем сильно тоді свічником обробили. – Милі свічники, – прошептав лірично актор, – десь ви тепер?.. Розірвали вас нові вандали! Адже от часи були: і електрика горіло, а біля граючих завжди свічники ставили. – Традиція, – задумливо сказав колишній шулер, розгладжуючи шрам на чолі… – А дозвольте, дорогі друзі, почествовать вас бутылочкой "Абрашки" [Шампанське "Абрау Дюрсо"]… Радісні пили "Абрау". Потискували один одному руки й любовно, без слів, дивилися один одному в очі. Перед закриттям ресторану колишній шулер з колишнім приставом випили на "ти". Вони лежали друг у друга в обіймах і плакали, а знаменитий актор простирав над ними руки й утішав: – Петербуржці! Не плачте! І для нас коли – небудь небо буде в алмазах! І ми повернемос