Фантастика як засіб осмислення реальності – твору на вільні теми

Фантастика – це особливий спосіб зображення миру. Письменники – Фантасти створюють у своїх добутках картини «надприродного», «ірреального». Основи фантастичного методу у творчості заклала, імовірно, фольклорна казка, але художня Література значною мірою його розвиває. Родоначальником жанру реально – фантастичного роману є, мабуть, Гофман (згадаємо його «Еліксири сатани»). Російська література також не залишає без уваги фантастику. У гротесковій манері пишуть Гоголь, Салтиков – Щедрін, Лєсков. У нашім столітті естафету підхоплює Булгаков. Література XX століття взагалі піднімає фантастику на новий щабель, надзвичайно популярними стають жанри наукової фантастики (А. Толстой, брати Стругацкие), фантастичній утопії й антиутопії (Замятін, Войнович). У чому ж полягає зміст обігу письменників до фантастичних сюжетів і обставин? Письменники створюють якийсь експериментальний мир, у якому розігруються моделі поводження особистості, робиться спроба осмислити джерела тих або інших проблем реального мира

Фантастичні епізоди найчастіше ґрунтуються на реальностях нашого миру, вимисел сполучається з дійсністю. Реальність часом настільки алогічна, фантасмагорична, що не піддається звичайному аналізу. Тому, скажемо, у романі «Майстер і Маргарита» з’являється Воланд і його звита, які за кілька днів зуміли оголити все жахливе, що бачив Булгаков у душах москвичів. Іноді фантастичне перенесення дії добутку в майбутнє дозволяє «додумати» результати тих процесів, які почалися в сьогоденні. Роман Замятіна «Ми» показує, до чого прийдуть люди, якщо в умовах глобальних історичних зрушень XX сторіччя вони забудуть про вічні цінності. Майбутнє в добутках А. і Б.. Стругацких рисується в повчання сучасності, обіг цих авторів до фантастики продиктовано увагою до моральних питань існування людини. Навіть втручання позаземних цивілізацій у справи землян («За мільярд років до кінця світу») має на меті образумить людство, що піддає ризику свою планету, обмежити науку, якщо її розвиток починає являти загрозу для людей

Фантастика й реальність уживаются й у душах героїв роману В. Орлова «Альтист Данилов» і А. Кіма «Білка». Обоє автора підкреслюють у своїх добутках прикмети дійсності: Данилов – артисти Великого театру, батько героя Білки вбитий під час корейської війни. Герої обох романів – люди творчості, а тому не можуть існувати без фантазії й уяви. І автори стирають грань між існуючим і вигаданим, у результаті чого фантазія стає одним із засобів відбиття епохи

В альтиста Данилова, «демона» по батьках і «людини» по матері, є особливий перемикач, що переводить героя із земного життя («3») у життя небесну («Н»). На землі існують реальні турботи, але він живе очікуванням якоїсь години «Ч», коли герой буде покликаний кответу.

Казкові пригоди й перетворення відбуваються й із чотирма героями «Білки». У процесі творчості, реалізації задумів вони зіштовхуються з носіями звіриного початку, які різними способами гублять таланти. Лилиана Дмитрівна, що спокусила юного Дмитра, – тхір – вампір

Дружина Георгія виявляється тигрицею, що помістила талановитого чоловіка в золоту клітку. У всесвітній конференції «по доміно» беруть участь істоти, схожі на людей, але що є, по суті, хижаками. Лише один герой, «…ий», може перетворюватися з людини у тварина, а тому він уміє розпізнавати звірине нутро людини

Звичайно, все це алегорія. Ціль, що переслідує своїм романом А. Кім, глибоко реалістичний. Автор прагне переконати читачів, що порятунок миру полягає в тім, що в людях повинне восторжествувати творчий, людський початок, а не звірині інстинкти. Зло, міщанство й егоїзм – це поняття позачасові, це те пороки, які завжди були властиві людям. Герої «Білки» не просто живуть: вони беруть участь у великій сутичці між Добром і Злом, і прикмети реальності в романі підводять нас до висновку, що ця боротьба відбувається навколо нас постійно. Характерний і фінал роману «Альтист Данилов», коли герой починає розуміти, що дуже багато чого в його світі – плід фантазії, але фантастикою наповнена й реальність

Використання фантастики у творчості дозволяє письменникам відкрити нові способи аналізу дійсності, підсилює моральну спрямованість літератури й збільшує її можливості. Більш того, природа людини така, що його завжди тягне заглянути за межі «пізнаваного», а тому, як мені здається, фантастичні добутки завжди будуть користуватися популярністю