Войти
Закрыть

Леся Українка (1871—1913). Леся Українка і модернізм

10 Клас

Дев'яності роки стали для Лесі Українки часом уточнення естетичних орієнтирів. З метою оновлення українського художнього слова вона зверталася до західноєвропейського мистецтва. З болем говорила вона про тих українських авторів, які не бажали рівнятися на досягнення світової літератури: «Біда наших українських писателів у тому, що вони більше пишуть, ніж читають, а як і читають, то все більш своє, не хотілось би з них приклад брати». Поетеса сповідувала самовіддане служіння мистецтву та красі. Однак естетизм і прийняття європейських цінностей не означали для неї втрати національних рис, а, навпаки, свідчили про набуття нової якості, за якої українець усвідомлював би себе європейцем, а не провінціалом-малоросом. Поезія Лесі Українки виразно індивідуалістична. Цей індивідуалізм зумовлений її органічним прагненням до ідеалу сильної людини, яка над усе цінує власну свободу, а отже, і свободу свого народу. Ключовим у її самоусвідомленні був момент внутрішнього переродження та перетворення поетичного слова на зброю. В одному з листів до матері вона зізналася: «Мені здається, що я маю перед собою якусь велику битву, з якою вийду переможцем або зовсім не вийду. Коли у мене справді є талан, то він не загине...»....

Леся Українка (1871—1913). Сподіватися без надії

10 Клас

Життєва позиція Лесі Українки розкрита у її ранній поезії «Contra spem spero!» (у перекладі з латинської мови — «Без надії сподіваюсь!»). Лірична героїня твору має риси сильної, вольової особистості, хоча у її душі поєдналися дуже суперечливі емоції. Побудований на контрастах «безнадійно-надійний» вірш Лесі Українки розвиває «весняну» тематику. Осіннім «хмарам-думам» протиставлена «весна золота», лихові — пісні, розпачу — надія. Важливу роль відіграють образи «сізіфової праці» та нічного неба й «зірки провідної» як символу надії. Побудова твору досить продумана: у першій строфі ставиться ключове питання: «Чи то так у жалю, в голосінні / Проминуть молодії літа?»; у другій утверджується активна позиція героїні: «Жити хочу! Геть думи сумні». Наступні чотири строфи в різних варіаціях розвивають «безнадійно-надійний» мотив; остання ж строфа є повтором другої, життєствердної. Краще зрозуміти «Contra spem spero!» допоможе біографічний контекст. Авторка писала твір під час тривалого й виснажливого, але малоефективного лікування. «Мушу сказати, що моє оце двохмісячне лежання у липких кайданах було зовсім надаремнісінько, отак-таки зовсім надаремно!» — свідчила поетеса в листі до брата Михайла. Виявляється, поетичні зізнання з'явилися на лікарняному ліжку (авторка називає гіпс «липкими кайданами»)....

Леся Українка (1871—1913). Літературне становлення

10 Клас

Лариса Петрівна Косач народилася 25 лютого 1871 року в місті Звягелі (пізніше — Новоград-Волинський) у дворянській сім'ї. Для рідних вона змалку була Лесею — це домашнє ім'я стало згодом частиною літературного псевдоніма. Батько поетеси походив із Чернігівщини. Пригадуючи навчання в чернігівській гімназії, Петро Антонович Косач із теплотою відгукувався про свого вчителя — славетного байкаря Леоніда Глібова, читав дітям його твори. Леся була батьковою улюбленицею, успадкувала його вдачу — спокійну, стриману і водночас вольову та наполегливу. Вплив матері теж відчутно позначився на вихованні й мистецькому розвитку поетеси. Ольга Петрівна Косач, відома ще як українська письменниця Олена Пчілка, прищепила доньці любов до віршування. Дитинство Лариси Косач пройшло на Волині: родина жила у Звягелі, у Луцьку, а згодом у селі Колодяжному. Освіту майбутня поетеса здобула вдома. У родині Косачів батьки не пропонували дітям спеціальних дитячих книжок. Лесина мати вважала, що вони лише псують смак «кисло-солодким сюсюканням», тож діти читали античні міфи, фольклорні збірники (особливо пісні й казки), розповіді про подорожі та пригоди. Від самого дитинства Леся наполегливо займалася самоосвітою. Вона відзначалася високим рівнем ерудиції, опанувала декілька іноземних мов....

Повість «Людина». Головна героїня

10 Клас

Героїня повісті рішуче виступає проти звуження жіночих можливостей. Вона мріє про освіту, професію, захищає право самостійно обирати собі чоловіка. На тлі інших персонажів Олена Ляуфлер виділяється свободою думки, багатим внутрішнім світом. При цьому її оточує справжня стіна нерозуміння й неприйняття. Гідність героїні, її життєві переконання, прагнення «бути собі ціллю» постають у повісті як виклик фальшивому й лицемірному міщанському середовищу. Образ Олени набуває тонких психологічних нюансів у її роздумах і переживаннях. З одного боку, її охоплюють спогади про пережите щастя й духовну єдність зі Стефаном Лієвичем, загострене відчуття особистої втрати, що посилюється в повісті ще й психологічним відлунням музичних асоціацій, а з іншого — дівчина відчуває внутрішній емоційний спротив у стосунках із Фельсом, людиною духовно чужою, але цілком прийнятною в ролі охоронця «родинного добробуту». Трагедія жіночого серця, прощання з мрією, сором і приниження в ситуації, яка більше нагадує не гармонійний шлюб, а майнову угоду — усе це знаходить художнє втілення у внутрішній, психологічній драмі героїні, яка змушена пожертвувати майбутнім заради своєї родини....

Повість «Людина». Ідейна основа, тема, проблематика

10 Клас

Ольга Кобилянська — представниця раннього українського модернізму. Виступаючи за культурне й мистецьке оновлення, вона, як і інші модерністи, використала деякі ідеї німецького філософа Ф. Ніцше. У творах О. Кобилянської теорія ніцшеанської «надлюдини» поєдналася з ідеями фемінізму. Письменниця ідеалізувала образ сильної, самостійної й освіченої жінки, наділеної духовним аристократизмом. Темою повісті є прагнення освіченої людини залишатися собою в бездуховному обивательському середовищі. Розкриття теми пов'язане з ключовою проблемою жіночої емансипації — поліпшення становища жінки в суспільстві. У творі боротьба за жіночу свободу представлена передусім проблемою вибору жінкою життєвого шляху й такого супутника життя, який би відповідав її духовним потребам. Обстоювання самостійного вибору найбільш помітно виявляється у психологічній площині. Наперед висувається складна й драматична динаміка почуттів і переживань головної героїні Олени Ляуфлер, яка над усе мріє порвати з примітивним міщанським існуванням, однак під впливом обставин змушена змиритися із суворою реальністю....

Повість «Людина». Історія створення

10 Клас

У 1887 році О. Кобилянська написала оповідання «Вона вийшла заміж». Спроба видати твір у збірнику жіночої прози «Перший вінок» виявилась невдалою. Тоді авторка надіслала його до віденського журналу «An der blauen schonen Donau» («На прекрасному голубому Дунаї»). Редактор видання не прийняв оповідання до публікації, однак підтримав творчі наміри авторки, порадивши «писати під кожним зглядом і не покидати пера». Згодом О. Кобилянська розширила оповідання й переробила його на повість. Подала твір до журналу «Правда», однак його знову відхилили. Авторка наполегливо працювала над художнім удосконаленням повісті, а в жовтні 1892 року надіслала її до журналу «Зоря», додавши присвяту Наталі Кобринській, громадській активістці, яка виступала за права жінок. Твір нарешті прийняли до друку, і він побачив світ у 1894 році. Розвиваючи художній задум, письменниця працювала над повістю близько п'яти років. За цей час створила декілька редакцій, від жанру оповідання перейшла до повісті. Робота над «Людиною» стала для О. Кобилянської важливим літературним досвідом. Усталились ідейні пріоритети письменниці, оформився її літературний стиль....

Новела «Valse melancolique». Софія-музика

10 Клас

Марта зізнається, що не може слухати меланхолійної музики, бо та нагадує про смерть подруги, «якої душа немов складалася з тонів і була сама олицетворена музика». Софія здалася дівчатам занадто мовчазною й смутною. Розповіла про батькову смерть і про матеріальну залежність від свого дядька. Замість слів про Софію промовляла її музика: «Кімната стала мінитися. В неї напливали лагідно, одностайними хвилями, один по другім, один по другім, звуки. Все звуки й звуки. Хвилюючи сильніше й слабше, піднімаючися високо й спадаючи знов, заповняючи широкий простір собою». Спостережлива художниця Ганна намагалася створити психологічний портрет нової подруги: «Констатую, що нервова. Лише нервові любуються в таких розривках, коли душа їх переповнена чуттям. Але, мабуть, вона наложила на свої чуття сильну упряж. Завсіди спокійна, як мармур. З крою її правильних уст гадаю, що не пристрасна; з широких скронь, що вірна; із брів, що споюються між очима, що вміє тайну заховати...»....

Новела «Valse melancolique». Марта-доматорка

10 Клас

Оповідь у творі ведеться від імені Марти. Вона планує стати вчителькою, готується до іспиту. Дівчина не лише навчається, а й самотужки заробляє на життя — викладає англійську мову. У неї дуже м'який і поступливий характер, вона наділена глибокою здатністю до співпереживання. Тому емоційна й терпима Марта стає найкращою подругою малярки Ганни. Вона підтримує її захоплення мистецтвом та ідеї жіночої емансипації. Однак при цьому Марта бачить своє щастя в коханні й родинному житті. Ганна називає її доматоркою, господинею: «...такі, як ти, Марто, такі, як ти, творять ту велику силу, що пригноблює таких, як я. Масою пригноблюєте ви нас, поодиноких, і ми загибаємо, мов той цвіт без насіння, через вас». Через свою здатність співпереживати Марта одразу переймається симпатією до піаністки Софії Дорошенко, помічає її незвичайну, витончену натуру. Вона інтуїтивно відчуває, що за пронизливою мелодією меланхолійного вальсу приховується болюча особиста драма....

Новела «Valse melancolique». Ганна-малярка

10 Клас

Художниця працює над картиною, яку планує продати, щоб поїхати згодом до Італії. Вона цілком віддається своїй праці, а в житті культивує красу в усьому. Звертаючись до подруги, пояснює: «Лише ми одні піддержуємо красу в житті, ми, артисти, вибрана горстка суспільності, розумієш?». Ганна вродлива, і біля неї завжди багато чоловіків, однак вона не бачить свого майбутнього в родинному житті. Служіння мистецтву робить дівчину зосередженою на роботі й цілеспрямованою. Не дивно, що вона завершує свою картину й таки їде до Італії. Життя Ганни не є історією досягнення щастя. Це нелегкий шлях, усвідомлене й непросте «життя проти течії», адже йти проти загалу — означає неминуче наражатися на перешкоди й упередження. Вона повертається з Італії з дитиною, але без чоловіка: виховує сина сама. При цьому не почувається жертвою чоловічої зради, нещасною покинутою жінкою. Ганна бере на себе відповідальність за долю дитини....

Навігація