Войти
Закрыть

Суспільне, релігійне та культурне життя Давньої Індії

6 Клас

Після приходу аріїв в індійському суспільстві утвердився поділ на варни. Так називали великі групи людей із чітко визначеними правами та становищем у суспільстві. Усього варн було чотири: брахмани - члени жрецьких родів, кшатрїї - члени царських родин та військова знать, вайш'ї - рядові вільні общинники. Четверта варна - шудри (неповноправні) - розорені співплемінники та нащадки підкореного доарійського населення, дрібні ремісники тощо, зобов’язані служити першим трьом варнам. Належність до будь-якої варни визначалася походженням. Так, син брахмана міг бути лише брахманом, а син шудри міг належати тільки до варни шудр. Брати шлюби між представниками різних варн було заборонено. Жителі Індії вважали, що брахмани постали з вуст верховного божества Брахми, кшатрії - з рук, вайш’ї - зі стегон, а шудри - зі стоп. Неповноправність шудр виявлялася в низці обмежень: їм було заборонено навіть слухати Веди. Вони не проходили обряд посвячення як духовного народження. Власне, тому брахманів, кшатріїв та вайні’їв називали «двічі народженими», а шудр - «раз народженими». Люди, які належали до однієї варни, мали той самий спосіб життя, будували схожі житла, споживали однакову їжу. На самому дні суспільства перебували недоторкувані - навіть дотик до них ритуально оскверняв «двічі народженого». За Ашоки в межах варн та разом з ними почали виникати касти. У касти об’єднувалися переважно люди однієї професії. Діти належали до касти батьків....
0 Переглянути

Давня Індія

6 Клас

Давня Індія була розташована на півдні Азії, за Гімалайськими горами. Природні умови Індії напрочуд різноманітні. У долині річки Інд і сусідніх гірських районах (Північно-Західна Індія) рідко випадають дощі, розливи Інду трапляються тільки під час танення снігів у горах. Вологі вітри не досягають долини Інду, тож через сухий клімат рільництво тут потребує зрошування. Уздовж долини Гангу (Північно-Східна Індія) простяглися тропічні ліси - джунглі. Тут росли бамбук, манго, очерет, лотос. Водилися королівські тигри, носороги, леви, слони, мавпи, змії. Для заняття землеробством потрібно було вирубувати ліси. Клімат цієї частини Індії визначають вітри Індійського океану. У жовтні-листопаді (одразу після жнив) тут наставала тепла зима з найнижчою температурою до +5 °С. У червні-серпні тривав двомісячний дощовий сезон. Коли опади не припинялися довше, починалися руйнівні повені. У Південній Індії, відрізаній від північних областей ланцюгом гір, дощі випадали нерегулярно. Річки тут були багаті на золото та алмази. Більшість населення Давньої Індії проживало в невеликих поселеннях, оточених суцільною стіною або парканом для захисту від нападників та диких звірів. Одноповерхові будівлі були розташовані навколо водоймища. Житла мали одне вікно, закрите дерев’яними ґратами. Дах робили з листя та тростини. Кімнати вмебльовували ліжками та плетеним столом, біля якого сиділи на підлозі. У підсобних приміщеннях у глиняних та мідних горщиках зберігали продукти (масло, перець, спеції, мед). Цей посуд використовували лише для приготування та зберігання їжі. За тарілки слугувало листя....
0 Переглянути

Історичні джерела про скіфів. Практичне заняття 4

6 Клас

«...Так звана Скіфська пустеля е рівниною, багатою на траву, але позбавленою дерев і помірно зрошеною. Скіфи... живуть у кибитках, з яких найменші бувають чотириколісні, а інші шестиколісні; вони кругом закриті повстю* й зроблені подібно до хат: одні з двома, інші з трьома відділами; вони непроникні ні для води (дощової), ні для снігу, ні для вітрів. У ці вози запрягають по дві чи по три пари безрогих волів. У таких кибитках перебувають жінки, а чоловіки їздять верхи на конях; за ними йдуть їхні стада овець і корів та табуни коней. На одному місці вони залишаються стільки часу, доки вистачає трави для стад, а коли її обмаль, переходять в іншу місцевість. Самі вони їдять варене м’ясо, п’ють кобиляче молоко та їдять "паку” (це сир з кобилячого молока)» (Псевдо-Гіппократ). * Повсть — цупкий матеріал, виготовлений з грубої кінської або коров’ячої шерсті. «Могили їхніх царів розташовано в місцевості Геррів, у тому місці, до якого Борисфен судноплавний, пливучи від моря... Помістивши покійника на підстилку в могильному склепі, встромлюють у землю з усіх боків від покійника списи, а над ними кладуть деревини та вкривають його очеретяними матами. У просторому приміщенні склепу ховають одну з його наложниць, його чашника й куховара, конюха, особистого слугу, вісника і його коней, а також певну частину його речей і так само золоті чаші. Коли вони все це зроблять, то насипають землю й споруджують великий курган, намагаючись зробити його найвищим. Так вони ховають своїх царів...» (Геродот)....
0 Переглянути

Кімерія і Скіфія

6 Клас

Кімерійці - іранськомовний народ, який примандрував з Нижнього Поволжя в Причорноморські степи в 9 ст. до н. е. й панував тут упродовж двох століть. Це перший народ на наших землях, назва якого нам відома. Найдавніша згадка про кімерійців міститься в славнозвісній «Одіссеї» Гомера, а найдокладніша — у праці «батька історії» Геродота. Гомер називав кімерійців «дивними доярами кобилиць і молокоїдами». Багаті на подробиці їхнього життя свідчення ассирійців та вавилонян. Усі писемні згадки про кімерійців пов’язані з їхніми воєнними походами. Наприкінці 8 — на початку 7 ст. до н. е. кімерійські загони йдуть війною на держави Закавказзя та Малої Азії, здійснюють походи проти могутньої Ассирії. Незабаром джерела засвідчують перебування кімерійців на ассирійській службі. Військо кімерійців складалося з рухливих загонів вершників. Основною їхньою зброєю був далекобійний лук. У ближньому бою вони застосовували залізні мечі завдовжки понад метр. Саме кімерійці були першими, хто з мешканців українського Степу навчився виробляти залізо. Ось чому з ними пов’язано початок залізного віку на наших степових теренах....
0 Переглянути

Великі імперії Західної Азії

6 Клас

У першій половині З тисячоліття до н. е. в Північному Межиріччі, на правому березі річки Тигр, було засновано місто Ашшур. Від назви цього міста й походить назва держави - Ассирія, яка незабаром стала однією з наймогутніших воєнних держав Західної Азії. До кінця 10 ст. до н. е. ассирійці встановили своє панування в усьому Північному Межиріччі й навіть вийшли за його межі. Зрозуміло, що для таких завоювань потрібна була потужна військова сила. Ассирійська армія перевершувала армії країн-сусідів чисельністю та організованістю. Військо складалося з професійних воїнів. В армії були колісничні підрозділи, кіннота, піхота й підрозділи, призначені для штурму міст, та розвідка. Ассирійці вперше стали використовувати залізо для виготовлення зброї. Вони вміли споруджувати укріплені табори, застосовувати стінобитні механізми й запалювальні снаряди, перепливати річки на надувних шкіряних мішках. 1 1. Роздивіться карту. У якій частині Месопотамії!' розташована Ассирія? 2. Порівняйте її місце розташування з Вавилонією та Єгиптом. 3. З якими країнами межували ассирійські землі? 4. Які країни були захоплені Тіглатпапасаром III та його наступниками? 5. Розкажіть про межі Ассирійської імперії за часів її розквіту у 8 ст. до н. е....
0 Переглянути

Фінікійські міста-держави. Ізраїльсько-Іудейське царство

6 Клас

Більше чотирьох тисяч років тому на східному березі Середземного моря оселилися племена, які пізніше давні греки назвали фінікійцями, а їхню країну - Фінікією. Давня Фінікія була відокремлена від Західної Азії високим гірським хребтом Ліван. Тут розташована родюча Саронська рівнина, зволожена вітрами з моря, багата на кедрові ліси та оливкові гаї. Фінікійці оселялися вздовж берегової лінії. Так утворювалися міста-порти, що мали добре обладнані гавані й потужні укріплення. Одним з найдавніших прибережних міст Східного Середземномор’я був Бібл. Він виник у 2 тисячолітті до н. е. Купці з нього відвідували навіть Єгипет, постачаючи деревину та оливкову олію. Згодом постали й інші фінікійські міста, серед яких найсильніші та найбагатші - Tip та Сидон. Кожне місто було самостійною державою. Фінікійські міста-держави мали своїх правителів, закони, армію та флот. Основним заняттям мешканців фінікійських міст була морська торгівля. Постачання товарів морем давало фінікійським купцям подвійну перевагу: по-перше, перевозити кедрову, соснову та іншу деревину морем зручніше, а по-друге, можна не платити мита сусідам. У середині 2 тисячоліття до н. е. фінікійці відкрили землі, багаті на срібло. Згодом там знайшли олово, яке у сплаві з міддю давало бронзу - метал війни, з якого виготовляли панцирі й мечі. Саме фінікійці стали постачальниками олова для войовничих царів Азії. Прагнучи багатства, фінікійські купці не гребували також розбоєм, піратством, работоргівлею....
0 Переглянути

Найдавніші держави Дворіччя

6 Клас

У Південно-Західній Азії протікають річки Тигр та Євфрат. Країну, розташовану в середній та нижній течії між цих річок, давньогрецькі географи називали Межиріччям (грецькою - Месопотамія). Усе Межиріччя за природними умовами поділялося на дві частини: Верхнє та Нижнє (Дворіччя). Якщо Верхнє Межиріччя - це пагорби й степи, то Дворіччя - рівнина, утворена наносами мулу Тигру та Євфрату. Палюче сонце перетворювало зволожений шар землі на глиняну кірку вже за декілька кроків від річки. Справжнім лихом для мешканців були бурхливі повені, унаслідок яких утворювалися озера й болота. Тож аби вирощувати хліб, люди мусили навчитися відводити воду, коли був її надлишок, та зрошувати лани під час спеки. Крім зернових культур, жителі Дворіччя вирощували фінікові пальми. З їхніх плодів виготовляли хліб, вино, оцет, а з деревини та листя - різноманітні плетені вироби. Кісточки фініків використовували як паливо та корм для худоби. Надра Дворіччя були багаті на поклади руд різних металів та родовища срібла. З високоякісної глини виготовляли різноманітний посуд та цеглу. Жителі Дворіччя вірили, що саме з глини боги створили людину....
0 Переглянути

Освіта, наукові знання, образотворче мистецтво та архітектура давніх єгиптян

6 Клас

Слово «папірус» єгипетською мовою означало «те, що належить царю». Це трав’яниста рослина, різновид очерету, що росла на берегах Нілу. Єгиптяни мали власне письмо. Зрозуміло, що впродовж тисячолітньої історії єгипетської цивілізації воно змінювалося, удосконалюючись. Давньоєгипетське письмо було ієрогліфічним: графічні знаки в ньому мали різне значення, позначаючи й окремі звуки, і їх сполучення, і цілі слова, і навіть речення. Давньоєгипетська графіка складалася з 750 знаків-ієрогліфів. Єгиптяни розміщували ієрогліфи горизонтальними рядками справа наліво чи вертикальними — зверху вниз. Спочатку написи робили на камені. Згодом матеріалом для письма став папірус. На ньому єгиптяни писали чорним та червоним чорнилом, використовуючи спеціальні палички-щіточки. Червоною фарбою позначали початки розділів та дати....
0 Переглянути

Розквіт і занепад Єгипту

6 Клас

Щоб тримати народ у покорі, завойовувати нові землі, давати відсіч нападникам, правителям Єгипту потрібна була сильна армія. Коштів на її утримання не шкодували. Основою війська була піхота, озброєна мечами та луками. Від середини II тисячоліття до н. е. єгиптяни почали використовувати у війську коней. Поширення набули бойові колісниці: один воїн правив кіньми, а інший стріляв з лука. Було переозброєно й піхоту — лучники отримали луки та стріли нового зразка. З’явилися бойові сокири. Воїни йшли на битву під прапорами, під звуки сурм та бій барабанів. Було запроваджено військові нагороди: ланцюг, браслет, ордени «Муха» та «Лев». Першим фараоном, який здійснив великий завойовницький похід за межі Єгипту, став Тутмос І. Він вийшов на кордони Сирії. Спираючись на нову армію, фараони прагнули створити велику «світову державу» від Ефіопії до Євфрату. Від 1504 р. до н. е. до 1483 р. до н. е. володаркою Єгипту була дочка Тутмоса І Хатшепсут - так звали цю правительку. Це був перший в історії випадок утвердження жінки на найвищих щаблях влади. За володарювання Хатшепсут тривало будівництво храмів у Єгипті, розпочате в попередні роки, споруджено грандіозний погребальний храм для самої Хатшепсут, відомий як храм у Дейр-ель-Бахрі....
0 Переглянути

Господарське, суспільне та повсякденне життя давніх єгиптян

6 Клас

Життя єгиптян було пов’язане з Нілом та землеробством. Для зволоження віддалених від Нілу земель прокопували канали, а від них - рівчаки до полів. Ця тяжка робота була щорічною. Землеробство, що грунтується на штучному зрошуванні, називають зрошувальним, або іригаційним. Єгиптяни докладали зусиль, щоб якнайдовше затримати воду на полях - тільки за цієї умови мул осідав на ґрунт, утворюючи родючий шар. У долині Нілу люди вирощували зернові культури, а в його дельті розкинулися пасовиська. Нижній Єгипет славився садами й виноградниками. З-поміж зернових культур єгиптяни надавали перевагу ячменю. Крім нього, сіяли просо та пшеницю. Культивували також льон. З городніх рослин вирощували часник, огірки, цибулю. Техніка посіву була дуже простою: у вологий ґрунт кидали зерно, потім на поле виганяли худобу, щоб вона втоптала його в землю. Рік поділявся на три частини: повінь (липень-жовтень), посів зернових та городини (листопад-лютий), посуха, жнива (березень-червень)....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 49 50 51 52 53 54 55 56 57 ... 60
Назад

Навігація