Середньовічне місто

§ 6. Середньовічне місто

Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь: чому в Середні віки відроджуються міста; як розвивалися ремесло і торгівля; чому виникають цехи і гільдії, у чому полягає їхня роль у житті міст; що таке міста-комуни і чому міста боролися за самоврядування.

1. Виникнення середньовічного міста. У X—XI ст. у Європі почалося відродження деяких старих і виникнення нових міст. Які причини зумовили відродження міського життя? Насамперед процеси в економіці, розвиток сільського господарства. Так, у X—XI ст. збільшилося виробництво зерна, розвивалося садівництво, виноградарство, городництво тощо. У селян поступово виникає надлишок сільськогосподарських продуктів, які можна було обміняти на ремісничі вироби. У свою чергу, зросла майстерність сільських ремісників. Вони вже не встигали займатися сільським господарством, це тільки відволікало їх від основної роботи. Зрештою ремісництво відокремилося від сільського господарства. Для збуту своєї продукції ремісники зосереджувалися в тих місцях, де були значні скупчення людей: на перехресті важливих шляхів, річкових переправах, під стінами замків та резиденцій єпископів і королів. Поступово в цих місцях мали формуватися постійні поселення ремісників.

Із розповіді про виникнення міста Брюгге (IX ст.)

...для потреб мешканців замку почали сходитися до воріт його мосту торговці або продавці цінних речей, згодом крамарі, потім власники заїжджих дворів для харчування і притулку тих, хто вів торговельні справи в присутності володаря, який часто там бував, почали зводити будинки й готелі, де розміщувалися ті, хто не міг жити всередині замку. І стало їхнім звичаєм говорити: «Ідемо до мосту». Тут поселення настільки розрослося, що невдовзі утворилося велике місто, яке дотепер простою мовою має назву «Міст», бо їхньою говіркою «Брюгге» означало «міст».

1. Як виникло місто Брюгге? 2. Якими були головні причини виникнення цього міста?

Отже, завдяки розвитку сільського господарства, поширенню ремесла та його відокремленню від сільського господарства і виникали середньовічні міста.

Найбільша кількість міст була в Італії та Фландрії. Середньовічні міста зазвичай були невеликими — 1—3 тис. жителів. Лише кілька міст у Європі мали населення понад 100 тис. осіб. Це Кордова, Париж, Лондон та інші. Міста розбудовувалися навколо фортеці або ринкової площі. Вулиці були вузькими, не освітлювалися, тривалий час не мали бруківки і каналізації. Будинки стояли досить тісно і мали два-три поверхи. Нерідко верхній поверх нависав над нижнім, оскільки через дорожнечу землі фундаменти будували вузькими.

Тривалий час міста зберігали сільський вигляд: біля будинків розташовувалися сади й городи, у дворі тримали худобу та птицю. За стінами міста мешканці мали земельні ділянки і виноградники.

2. Населення міст. Більшість городян складали бюргери (від нім. Burg — фортеця). Вони були повноправними жителями міста, займалися торгівлею і ремеслом. Одні виробляли і торгували різними дрібницями, необхідними городянам і селянам з околиць. Інші, багатші, вели торгівлю з областями або країнами, закуповуючи і продаючи великі партії товарів. Також значну частину населення складали вантажники, водоноси, вугільники, м’ясники, пекарі — ті, що були зайняті у сфері обслуговування. Сеньйорам та їхньому оточенню, представникам світської та духовної влади, тобто знатним людям, належали найкращі будинки в місті, вони мали доступ до міської влади і разом із заможними бюргерами утворювали патриціат — правлячу верхівку міста. Найбідніші верстви міського населення називалися плебсом (плебеями). У різних містах плебеї складали від 20 до 70 % населення.

Бюргерство — повноправні жителі західноєвропейського середньовічного міста.

Патриціат — міська верхівка, особи, які належали до міської аристократії.

Плебс (плебеї) — найбідніші верстви міського населення.

Вулиця середньовічного міста. Сучасний малюнок

Внутрішній вигляд середньовічного будинку в Європі. Реконструкція

Як правило, населення міст поповнювалося за рахунок вихідців із сіл, які тікали від своїх сеньйорів. Якщо такий утікач прожив у місті рік і один день, то він ставав вільним. У деяких міських документах навіть писали: «Міське повітря робить вільним».

3. Цехи. Майстерня ремісника. Середньовічні міста розвивалися насамперед як центри ремісничого виробництва. На відміну від селян, ремісники виготовляли продукцію на продаж. Виробництво товарів розташовувалося в майстерні на першому поверсі помешкання ремісника. Усе виготовлялося вручну, за допомогою простих знарядь праці, одним майстром від початку і до кінця. Зазвичай майстерня була й крамницею, де ремісник продавав вироблені ним речі. Таким чином, майстер був водночас основним робітником і власником.

Члени цеху допомагали одне одному опановувати нові способи ремесла, але при цьому вони охороняли свої таємниці від інших цехів. Виборна цехова верхівка пильно стежила за тим, щоб усі члени цеху працювали приблизно в однакових умовах, щоб ніхто не багатів за рахунок іншого, не переманював замовників. Із цією метою вводилися суворі правила, де чітко вказувалося, скільки годин можна працювати, скільки верстатів і помічників мати. Порушників виключали з цеху, а це означало втрату засобів до існування. Також діяв суворий контроль за якістю товару.

Для вирішення деяких основних проблем ремісники почали об’єднувати свої зусилля, утворюючи цехи — замкнуті організації (корпорації) ремісників однієї спеціальності в межах одного міста, створені з метою усунення конкуренції (захисту виробництва та прибутків) і взаємодопомоги.

Крім виробництва, цехи організовували і побут ремісників. Члени цеху будували власну церкву, школу, разом відзначали свята. На утриманні цеху були вдови, сироти, каліки. У разі облоги міста члени цеху під власним прапором утворювали окремий бойовий підрозділ, який мав обороняти певну ділянку стіни чи вежі.

До цеху входили лише майстри. Вони обирали голову і раду цеху. Підмайстри — помічники майстрів — членами цеху не вважалися, а отже, не користувалися привілеями і не мали права відкривати власну справу. Щоб стати майстром, підмайстер повинен був досконало опанувати свою спеціальність, потім пройти випробування і створити виріб, який би засвідчував його майстерність.

У Франції цей виріб називався шедевром — «роботою рук». Нижче від підмайстра за ієрархічною драбиною були учні, яких ще в дитинстві віддавали майстрам на навчання. Спершу вони виконували роль слуг. Якщо навчання йшло успішно (майстри не поспішали розкривати свої секрети), учень міг стати підмайстром.

Із часом цехи стали гальмувати розвиток ремесла.

Цехова ієрархія

Зі Статуту цеху паризьких ткачів вовни (XIII ст.)

§ 1. Ніхто в Парижі не може бути ткачем, якщо не купив таке право в короля.

§ 3. Кожен ткач може мати у своєму будинку два широкі верстати й один вузький.

§ 8. Кожен ткач вовни може мати лише одного учня, до того ж не менше ніж на чотири роки служби. Плата за навчання має дорівнювати 4 паризьким ліврам... Або на сім років безоплатно.

§ 26. Тканина будь-якого ґатунку може мати ширину 7 чвертей, інакше майстер заплатить 5 су.

§ 31. Ніхто при виготовленні сукна не може примішувати до справжньої вовни вовну ягнят під загрозою штрафу в 10 су за кожен шматок.

§ 47. Ніхто не може починати роботу раніше, ніж зійде сонце. Штраф 12 деньє.

1. Які основні положення щодо праці ткачів містяться в Статуті? 2. Якими є вимоги Статуту до знарядь праці? 3. Як регулюється якість продукції? 4. Чому Статут не дозволяв починати працю раніше, ніж зійде сонце?

4. Торгівля. Лихварі та банкіри. Розвиток торгівлі, як і ремесла, став однією з передумов виникнення міст. Торгівля в басейні Середземного моря ніколи не припинялася, навіть після загибелі Західної Римської імперії. Престижні товари мали попит, особливо серед верхівки варварських королівств. Дорогі тканини, посуд, зброя, прянощі — це те, на чому ґрунтувалася європейська торгівля перших століть Середньовіччя. Основні торговельні шляхи пролягали Середземним морем і річками. Недивно, що перші міста виникали на узбережжі або вздовж судноплавних річок.

Для ведення міжнародної торгівлі потрібні були не тільки великі кошти, але й сміливість. Далекі подорожі були небезпечними: пірати на морях чи розбійники на дорогах грабували купців. Також на товар і гроші претендували й деякі сеньйори, володіннями яких пролягали торговельні шляхи. Нерідко мито за провезення товару сягало половини його вартості.

Слюсар за роботою. Малюнок 1451 р.

Традиційний кований знак

Для захисту своїх інтересів купці, подібно до ремісників, об’єднувалися в гільдії. Згодом вони утворили торговельні компанії — об’єднання купців із різних міст зі своїми представництвами.

У Середні віки міжнародну торгівлю в Середземному морі контролювали купці з італійських міст Венеція та Генуя, де вони конкурували з візантійськими купцями. У Північній Європі в басейні Балтійського і Північного морів торгівлю контролював торговельний союз багатих міст, який дістав назву Ганза.

Основні торговельні операції здійснювалися на ринках міст або на сезонних ярмарках. Ярмарки — великі щорічні торги, у яких брали участь купці з різних країн. На ярмарки місцевого значення з найближчих містечок і сіл звозили зерно, вино, тканини та інші товари. У XIII ст. найвідомішими були міжнародні ярмарки в чотирьох містах Шампанського графства на північному сході Франції.

Наприкінці XIII ст. в напрямках основних торговельних шляхів відбулися зміни. Генуезці відкрили морський шлях на північ Європи через Гібралтарську протоку. Це дозволило здешевити перевезення товарів і залучити до активної торгівлі північноєвропейські міста.

Будь-які значні фінансові операції неможливі без системи позичок. Людей, які давали гроші під відсотки, називали лихварями.

Лихварство було досить поширеним явищем від часу появи грошей.

У Середні віки більшість платежів здійснювалися готівкою. Оскільки тоді в грошовому обігу було чимало різних золотих і срібних монет, які карбувалися в різних містах Європи та Азії, актуальною стала професія міняйл. Крім обміну монет, вони також контролювали їхню якість.

У XIV ст. лихварі та міняйли стали засновниками банків. Перші банки надавали дві основні послуги: зберігали гроші й надавали кредити, тобто позичали гроші за винагороду (під відсотки). У цей період розвинулася нова система розрахунків — векселями.

Лихвар — людина, яка позичає гроші під відсотки.

Міняйло — людина, яка за певну плату обмінює гроші.

Якщо купець із Любека хотів придбати товар у Венеції, то йому не було потреби їхати туди з готівкою. достатньо було внести необхідну суму в контору, що представляла інтереси його венеціанського торговельного партнера, отримати вексель, який разом із замовленням відправляли до Венеції, і отримати товар. Гроші, що залишилися в Любеку, могли використовувати венеціанці для закупівлі товарів у цьому місті.

Банки і векселі дали потужний поштовх розвитку торгівлі та промисловості. У купців зникла необхідність возити із собою значну кількість готівки.

Найбільш авторитетними банкірами Європи були Медичі та Строцці в Італії, Фуггери і Вельзери у Священній Римській імперії, Жак Кер у Франції.

5. Міське самоврядування. Міста-комуни. Із виникненням міст з’явилася й система управління ними. Місто очолювала особа чи група осіб, призначена сеньйором, на землі якого розташовувалося місто, або обрана безпосередньо жителями міста.

Виникаючи на землях феодала, міста залежали від нього та були зобов’язані сплачувати або, подібно до селянської общини, відробляти податок. Ремісники віддавали частину своїх виробів, купці сплачували товаром або грошима, інші працювали на панщині або виконували іншу роботу. Жителів міст обтяжувала така залежність, і вони прагнули звільнитися від неї.

Боротьба міст за свободу і привілеї розгорнулася в XI—XIII ст. Для протистояння сеньйорам жителі міста об’єднувалися в союзи — комуни. Через повстання, подарунки королів, які боролися проти посилення влади сеньйорів, або завдяки викупу міста здобували право самоврядування: мати власні виборні органи влади, суди, поліцію, ополчення, податки, скарбницю, закони тощо. Такі міста називалися комунами.

Перші міста-комуни постали в Північній Італії в XI ст. Жителі міст, скориставшись боротьбою між папами та імператорами, проголошували своє самоврядування. Усі спроби Фрідріха I Барбаросси придушити цей рух успіху не мали. Так, комунальний рух став поширюватися Європою. Проте не всі міста зуміли домогтися права самоврядування. Там, де була сильнішою влада сеньйора, успіхи комун мали лише тимчасовий характер. Символом самоврядування була міська ратуша — приміщення, де розташовувалися органи управління.

Комунальний рух — боротьба городян за самоврядування міст.

6. Городянин — людина нового типу. Поява і розвиток міст підривали засади Середньовіччя. Так, розвиток ремесла, торгівлі, банківської справи сприяв заміщенню натурального господарства товарним господарством. Міста змінювали життя людини Середньовіччя. Жителі міст помітно відрізнялися від сільських не тільки заняттями. Вони інакше сприймали світ, були більш енергійними, покладалися переважно на власні сили. Городяни значно більше знали про навколишній світ. Темп їхнього життя був значно вищим від сільського і не таким спокійним. Жителі міст прагнули успіху, намагалися розбагатіти, примножити те, що вони отримали в спадок. У містах зустрічалося чимало пройдисвітів, шахраїв, тобто таких людей, які за будь-яку ціну були готові здобути багатство. У їхньому розумінні багатство давало свободу — найбільшу цінність міста. Із часом нащадки жителів середньовічних міст змінили Європу і весь світ.

Запитання і завдання

1. Де у Середньовічній Європі була найбільша кількість міст? 2. Якими були основні верстви міського населення? 3. Що таке цехи? 4. У які групи об'єднувалися купці для захисту своїх інтересів? 5. Де і коли постали перші міста-комуни? 6. Що було символом міського самоврядування?

7. Як відбувалося виникнення міст у Середньовічній Європі? 8. Охарактеризуйте організацію цехового ремесла у середньовічних містах. 9. Як розвивалася торгівля у Середньовіччі? 10. Як міста боролися за самоврядування? 11. Чому городянина називають людиною нового типу?

12. У європейських мовах назви багатьох міст мають однакові частини: «бург» (нім. — фортеця), «хафен» (нім. — гавань), «честер» (латин. — табір), «фурт» (нім. — брід), «бридж» (англ. — міст) тощо. Знайдіть на карті атласу міста, які у своїх назвах містять такі частини. Спробуйте пояснити їх виникнення. Зробіть висновки щодо причин їхньої появи. 13. Складіть таблицю «Населення середньовічних міст» (у зошиті).

14. Уявіть, що ви відвідали середньовічне місто. Підготуйте розповідь за темою «один день у середньовічному місті».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно