У чому особливості розвитку Стародавнього Китаю (відповіді)

Річка Хуанхе назву «Жовта вода» одержала через свій колір. Північні вітри наносили зі степів жовтий пил, що за тисячоліття вкрив береги річки товстим шаром. Під час дощів Хуанхе розливалася, затоплювалися цілі області, знищувалися посіви. Стародавні китайці називали Хуанхе «лихом Китаю», «річкою, що надриває серця», «річкою ТИСЯЧІ бід». Проте ґрунти в її долині дуже родючі і легко піддавалися обробітку мотикою і дерев’яним плугом. Це і приваблювало населення. Тому й оселялися по берегах цієї ріки. 

З давніх часів основним заняттям жителів країни було землеробство. Основною сільськогосподарською культурою в Китаї був рис, що приносив по 2-3 врожаї на рік. Для кращого обробітку полів селяни використовували биків. До того ж китайці навчилися застосовувати добрива. Це значно збільшувало врожаї, що сприяло процвітанню країни.

Стародавній Китай є батьківщиною шовку, виробництво якого, за легендами, виникло близько V тис. до н.е. Для виготовлення цієї тканини китайці вирощували шовковицю, її листям годували шовкопрядів. З їхніх коконів отримували натуральну шовкову нитку. Вивозити шовкопрядів або їх личинок із країни кілька тисячоліть було заборонено під страхом смертної кари.

До 221 р. до н.е. під його владою було об’єднано весь Китай. Відтоді почала своє існування єдина загальнокитайська імперія Цінь. Її засновник

прийняв титул Цінь Шихуанді, тобто «Перший імператор династії Цінь».

Його правління відзначилося важливими об’єднувальними реформами. Територія держави була поділена на 36 областей на чолі з намісниками. 

Імператор - син неба. Мав божественне походження і необмежену владу

Знать, воїни жерці - Вищі ранги суспільства

Чиновники - опікувалися веденням війн, збором податків, станом

захисних дамб і зрошувальних систем

Селяни - общинники основні виробники

Раби - праця невільників використовувалась у різних галузях

господарства. 

Китайські імператори вважали, що всі навколишні народи повинні їм підкорятися. Як тільки династія Хань зміцніла, її правителі почали завойовницькі війни проти степових кочівників - гунів, а також проти гірських племен Індокитаю. Звичайно ці війни завершувались перемогою Китаю і пограбуванням завойованих земель. Під час одного з завойовницьких походів китайське військо досягло Фергани (місто в Середній Азії). У II ст. до н.е. був прокладений шлях з Китаю через Середню Азію та Персію до Середземного моря, який згодом дістав назву Великого Шовкового шляху. Цим шляхом з Китаю на Захід шовк, порцеляна та інші ремісничі вироби високої якості. У зворотному напрямку завозилися коні, шерстяні вироби, пурпурові тканини, скло, ювелірні вироби.