Яку роль відігравали наука, освіта і спорт в Афінському полісі (відповіді)

Грецький філософ Демокрит стверджував, що світ складається з найдрібніших (невидимих для людського ока) частинок - атомів. Це геніальне передбачення було доведене вченими лише на початку XX ст. 

Хлопчиків до семи років виховували батьки. Потім їх передавали педагогу - рабові, який водив дітей до школи та стежив за їхньою поведінкою на вулиці. Школи були початкові, середні та вищі. У початковій школі учні віком 7-12 років не тільки навчалися читати, писати, рахувати, а й займалися спортом і музикою, запам'ятовували поеми Гомера, опановували гру на лірі та флейті. Але значно більше уваги звертали на гідну поведінку учнів. Вулицями діти ходили, не піднімаючи очей, були зобов'язані мовчати у присутності старших тощо.

У середніх школах юнаків навчали граматики, риторики, удосконалювали гімнастичні вміння.У 16 років афінський юнак закінчував школу, але до 18 років він ще продовжував займатися гімнастикою в гімнасіях. Там молоді люди вправлялися у бігу, стрибках, метали диск і спис, боролися. Усі школи були приватними, тому за навчання платили гроші.

Найталановитіші юнаки відвідували відому Академію Платона. А неподалік від Афін був розміщений Лікей, де викладав знаменитий учений-енциклопедист Аристотель.

Дівчат від народження і до 15 років (у цьому віці вони вже мали право виходити заміж) виховували матері. Так само як і хлопців, їх навчали читати й писати, а ще шити, ткати, виконувати різноманітну домашню роботу. Мати передавала свої знання, щоб донька в заміжжі вміла керувати господарством. 

Греки вважали, що в людині все повинно бути прекрасним - і душа, і розум, і тіло. Тому великого значення вони надавали освіті та вихованню. Хлопчиків до семи років виховували батьки. Потім їх передавали педагогу - рабові, який водив дітей до школи та стежив за їхньою поведінкою на вулиці.

Школи були початкові, середні та вищі. У початковій школі учні віком 7-12 років не тільки навчалися читати, писати, рахувати, а й займалися спортом і музикою, запам'ятовували поеми Гомера, опановували гру на лірі та флейті. Але значно більше уваги звертали на гідну поведінку учнів.

У середніх школах юнаків навчали граматики, риторики, удосконалювали їхні гімнастичні вміння.

У 16 років афінський юнак закінчував школу, але до 18 років він ще продовжував займатися гімнастикою в гімнасіях. Там молоді люди вправлялися у бігу, стрибках, метали диск і спис, боролися.

Гімнасій - комплекс споруд для фізичних занять, тренувань і завершення освіти в античні часи.

У Стародавній Греції під час присвячених богам свят проводили спортивні змагання - ігри. Вони були дуже популярними, і кожен прагнув взяти в них участь. Найпопулярнішими були ігри в Олімпії, які дістали назву Олімпійських.

Ігри проводились раз на чотири роки і були присвячені Зевсу Олімпійському.

Чотирирічні періоди між Олімпійськими іграми називалися олімпіадами. Поняття «гімнасій» і « олімпіада» присутні і в нашому житті. Гімнасії - зараз, це навчальні заклади для отримання базової та повної середньої освіти. Олімпіада зараз - це міжнародні спортивні змагання всіх спортсменів планети, яка проходить один раз на 4 роки. 

Жінки в Афінах не мали громадянських прав і відразу ж після весілля потрапляли в повну залежність від чоловіка. Вони мешкали в жіночій половині будинку, куди могли увійти лише найближчі родичі, мали право сідати за стіл лише тоді, коли сім'я обідала без гостей. А вийти з дому — лише з дозволу чоловіка і тільки в супроводі рабинь чи служниць для того, щоб відвідати храм, театр або піти в гості до подруг.У народних зборах жінки участи не приймали.

Проте вдома жінка була повноправною господинею: вона вела господарство, розпоряджалася коштами, турбувалася про дітей, наглядала за слугами-рабами.

На час змагань, які тривали п’ять днів, припинялися чвари та війни між грецькими державами, встановлювалося священне перемир’я.

Олімпійські змагання були символом єдності грецьких міст-держав і відігравали велику роль у розвиткові культури. До програми входили біг, стрибки, кидання диска, боротьба, кулачний бій, змагання колісниць тощо. Від V ст. до н. е. учасниками Олімпіади ставали поети, які читали свої твори.

Героя Олімпіади урочисто зустрічали на батьківщині: складали жертву божеству міста, влаштовували свято і співали гімни на честь переможця. В Афінах його звільняли від податку та інших обтяжливих громадських обов’язків, йому давали найкраще місце в театрі тощо.

Мені більше подобається спосіб життя афінян, аніж спартанців, тому що народження дитини в Афінах було великою радістю. Через сім днів після появи дитини на світ батьки запрошували друзів і родичів відсвяткувати цю подію. Якщо народжувався хлопчик, двері будинку прикрашались гілками оливи - символом громадянської хоробрості, а якщо дівчинка - вовняними нитками - символом жіночої працелюбності. Батьки дитини приносили жертви богам, а гості дарували дитині ляльки і брязкальця. На десятий день дитина отримувала ім’я.

У Спарті батько не мав права розпоряджатися дитиною - він відносив немовля до старійшин. Вони оглядали дотину, і якщо знаходили її достатньо міцною, дозволяли виховувати... Якщо немовля було кволе і некрасиве, його кидали в прірву, вважаючи, що таке життя не потрібне ані дитині, ані державі.

В Афінах більше уваги приділяли розвитку культури, а спартанці нагадують особисто мені скіфів, постійно воювали. Афіняни сприяли зародженню демократії.