Як виник Рим (відповіді)

Кінець VI ст. до н.е. - І ст. до н.е. - період в історії Стародавнього Риму, коли існувала республіка.

Доба Римської республіки - (509 - 27 рр. до н. е.). 

Результатом боротьби патриціїв і плебеїв було встановлення громадянської рівноправності. Усі громадяни Римської республіки (як і в полісах Греції) стали рівними перед законом, незалежно від багатства та знатності. Боротьба між патриціями і плебеями була стриманою, без кровопролиття.

Із часом патриції змушені були піти на поступки. Плебеї одержали можливість щорічно обирати народних трибунів.

Також плебеї домоглися прийняття писаних законів. їх викарбували на 1 2 дошках та ви ставили на головній площі Риму - Форумі. Тому ці закони увійшли в історію як Закони дванадцяти таблиць. Вони встановлювали жорсткі покарання за посягання і на життя людини, і на її власність.

Із часом плебеї добилися права на землю, а наприкінці IV - початку III ст. до н.е. - ліквідації боргового рабства. Верхівка плебеїв отримала доступ до всіх посад. Були дозволені шлюби між патриціями і плебеями. Всі ці здобутки плебеїв сприяли зміцненню влади та єдності держави.

За свою багатостолітню історію Рим пройшов три основні періоди. Найдавніший період усталено називати царським (753-509 рр. до н. е.). У цей період зберігаються родові відносини, а Римом керують

цар, рада старійшин (сенат) і народні збори. Цар був воєначальником, верховним суддею та верховним жерцем. Його обирав увесь римський народ.

Сенат - рада старійшин, яку обирали з патриціїв. У найдавнішому Римі - головна державна рада при цареві. Сенаторів обирали по одному від кожного роду.Сенат разом із царем затверджував або відхиляв рішення народних зборів, які існували як зібрання по куріях. Кожна курія мала один голос.

За наступної доби - республіки - (509-27 рр. до н. е.) Римом керують

консули, яких обирали на один рік, та римський сенат. Найвищим органом республіки були народні збори римських громадян. Після падіння республіки розпочався новий період - Римська імперія (27 р. до н. е. - 476 р. н. е.), період одноосібної влади імператорів.

Понад 200 років Рим воював із сусідніми племенами, що населяли Апеннінський півострів, поки не об’єднав їх під своєю владою. Багатьом перемогам Рим завдячував своїй організованій і добре озброєній армії, своїм славнозвісним легіонам, до яких набирали тільки повноправних громадян. Римське військо славилося своєю дисципліною, яку підтримували і нагородами, і суворими покараннями. Здавна для воїнів, які поверталися з перемогою, влаштовували тріумф.

Римляни також намагалися посварити своїх ворогів між собою, щоб не допустити їхнього об’єднання, а вже потім підпорювали їх одне за одним. Правилом Риму було: «Розділяй і володарюй». Діючи таким чином, римляни до середини III ст. до н.е. завоювали всю Італію

Римський громадянин мав такі права:

1) право участі у зборах, зібраннях та організаціях;

2) право участі у голосуванні на зборах державного значення відповідно до свого майнового цензу;

3) право оскарження рішень магістратів (посадових осіб) до народних зборів - або безпосередньо, або через трибунат;

4) право обіймати посади магістратів, виконувати військові, адміністративні, судові та інші функції відповідно до вимог закону Обов’язки римського громадянина передбачали:

1) обов'язок підлягати майновому цензу, тобто подавати відомості для обчислення майна і прибутків;

2) обов'язок мілітарної служби (крім тих громадян, що були звільнені від цього обов'язку);

3) обов'язок сплати мита при вчиненні певних юридичних дій, а також обов'язок внесення спеціального податку, що стягувався у разі виникнення надзвичайних державних потреб;

4) обов'язок володіння (посідання) землями підкорених народів та раціонального їх використання;

5) обов'язок реалізовувати право зібрань, додержуючись встановлених публічними нормами правил (проводити їх у визначених місцях, тільки у певні дні, протягом світлої частини доби тощо). 

Римська республіка - історична епоха Стародавнього Риму, що відрізнялася аристократично-олігархічною формою правління, в якій вища влада головним чином зосереджувалася у сенаті та в руках консулів. Тобто вся влада була в руках патриціїв - аристократів.

З точки зору державного управління, грецький поліс мав республіканський устрій. Верховна влада належала Народному зібранню, яке складалося в принципі з усіх повноправних громадян. Народне зібрання управляло полісом спільно з Радою.