У чому особливості суспільно-політичної боротьби в Римі в 11-І ст. до н.е. (відповіді)

133 р. до н.е. римляни обрали народним трибуном Тиберія Ґракха. Він запропонував прийняти земельний закон, за яким римська сім’я могла користуватись не більш як 250 гектарами державної землі. Решта поверталася державі й заново ділилася поміж збіднілими плебеями. Ця земля навічно залишалася в селянина і передавалася в спадок, але її не можна було продавати.

Більшість сенату, що складалася з найбагатших землевласників, виступила проти Ґракха, на його закони було накладено вето одного з трибунів. Утім, за пропозицією Тиберія, народні збори позбавили цього трибуна влади і прийняли земельний закон Ґракха. Тому для Тиберія було надзвичайно важливо бути обраним у трибуни на наступний рік. Але вороги Тиберія звинуватили його в прагненні царської влади.

Поширювані ворогами Тиберія чутки про його намір позбавити сенат влади і правити одноосібно викликали обурення сенаторів. Розлючені, озброївшись палицями, вони кинулися на площу, де перебував Тиберій Ґракх зі своїми прихильниками. Люди за звичаєм розступилися перед сенаторами. Виникла сутичка, під час якої Тиберій загинув. Того ж дня було вбито 800 його прихильників. Після вбивства Тиберія Ґракха діяльність комісії з переділу земель була припинена.

Вороги боролися з братами Ґракхами, зокрема, після того як через дев’ять років після загибелі Тиберія народним трибуном був обраний його молодший брат Гай Ґракх докладали зусиль, аби підірвати його авторитет серед виборців. Програвши вибори, Гракхи і його прихильники спробували захистити свої реформи зброєю. Вони зайняли Авентинський пагорб. Проти повсталих сенат послав війська. Під час штурму Авентина загинули сотні його захисників. Гай Ґракх, щоб не потрапити в руки ворогів, наказав своєму рабу вбити його.

Незабаром після загибелі Гая Ґракха розподіл землі припинився. Але простий народ зберіг вдячну пам’ять про своїх трибунів, їм спорудили пам'ятники. 

Консул Гай Марій провів військову реформу і дозволив приймати у військо всіх бажаючих - незалежно від їхнього майнового стану. Солдати стали озброюватися за рахунок держави та одержувати платню, а після завершення служби - земельну ділянку. Термін служби в армії визначався 20-25 роками. Таким чином, римське народне ополчення перетворилося на добровільно наймане професійне військо і значно поповнилося новими воїнами.

Прихід до влади диктатора Сулли ознаменувався громадянською війною в Римській державі. Після перемоги Сулла був проголошений диктатором на необмежений термін для наведення порядку в державі.

Влада народних зборів значно обмежувалася: тепер трибуни могли пропонувати народу тільки ті закони, які ухвалював сенат. Диктатор припинив роздавати хліб. Але влада Сулли була недовгою, через два роки після своєї перемоги він склав із себе владу диктатора. 

Громадянська війна - це військова боротьба за владу між громадянами однієї країни. Громадянська війна, відрізняється від других воєн тим, що ці бойові дії викликані не захистом своєї незалежності, своєї держави, своєї території, свого народу, а тільки захопленням влади у якійсь конкретній державі.