Середньовіччям називають період між Стародавніми часами й Новим часом. Хронологічно цей період обмежують V та XV ст. Середні віки поділяють на: раннє Середньовіччя (V-Х ст.); високе (розвинуте) Середньовіччя (XI—XIII ст.); пізнє Середньовіччя (ХІV-ХV ст.). Як і в усі часи, людство протягом цього тисячоліття мало значні здобутки й зазнало трагічних втрат. Регіони нашої планети за середніх віків розвивалися по-різному: країни Сходу зберігали давні традиції, натомість країни Європи та Візантія розвивали традиції Римської імперії. Слов’янські народи, які під час Великого переселення народів щойно вийшли на європейську історичну арену, протягом кількох століть створили власні держави, розвинули самобутню культуру. Вихідці з півночі Європи - вікінги - залишили свій слід в історії багатьох країн - Англії, Франції, Італії, Русі. За Середньовіччя у Західній Європі відбувалося формування станових монархій. На Сході влада правителя була майже необмеженою, тимчасом як на Заході король був лише першим серед рівних. У Європі суспільство складалося з трьох верств: «тих, хто воює», «тих, хто молиться» і «тих, хто працює». Структура східного суспільства була значно складнішою. Важливим надбанням Середньовіччя стало створення станово-представницьких органів влади, які почали скликати в Іспанії у XII ст., в Англії у XIII ст., у Франції в XIV ст. Поряд із королівською й імператорською владою існувала влада безлічі феодалів, які мали власні війська, суд, чиновників, а інколи й власні грошові одиниці. Тим часом у країнах Сходу правителі, як і в давнину, залишалися всевладними....
|