Войти
Закрыть

Узагальнення до курсу. Середні віки в історії людства

7 Клас

Середньовіччям називають період між Стародавніми часами й Новим часом. Хронологічно цей період обмежують V та XV ст. Середні віки поділяють на: раннє Середньовіччя (V-Х ст.); високе (розвинуте) Середньовіччя (XI—XIII ст.); пізнє Середньовіччя (ХІV-ХV ст.). Як і в усі часи, людство протягом цього тисячоліття мало значні здобутки й зазнало трагічних втрат. Регіони нашої планети за середніх віків розвивалися по-різному: країни Сходу зберігали давні традиції, натомість країни Європи та Візантія розвивали традиції Римської імперії. Слов’янські народи, які під час Великого переселення народів щойно вийшли на європейську історичну арену, протягом кількох століть створили власні держави, розвинули самобутню культуру. Вихідці з півночі Європи - вікінги - залишили свій слід в історії багатьох країн - Англії, Франції, Італії, Русі. За Середньовіччя у Західній Європі відбувалося формування станових монархій. На Сході влада правителя була майже необмеженою, тимчасом як на Заході король був лише першим серед рівних. У Європі суспільство складалося з трьох верств: «тих, хто воює», «тих, хто молиться» і «тих, хто працює». Структура східного суспільства була значно складнішою. Важливим надбанням Середньовіччя стало створення станово-представницьких органів влади, які почали скликати в Іспанії у XII ст., в Англії у XIII ст., у Франції в XIV ст. Поряд із королівською й імператорською владою існувала влада безлічі феодалів, які мали власні війська, суд, чиновників, а інколи й власні грошові одиниці. Тим часом у країнах Сходу правителі, як і в давнину, залишалися всевладними....

Османська імперія

7 Клас

Велике переселення народів, започатковане гунами, змінило склад населення Середньої Азії. На її теренах з’явилися тюркомовні племена огузів, карлуків, кімаків та інші. Серед них були й сельджуки. Так їх назвали за іменем напівлегендарного правителя Сельджука ібн Тугака, який жив приблизно у середині X ст. Близько 1000 р. сельджуки почали завойовницькі походи. Маючи чудову кінноту, турки-сельджуки підкорили народи Середньої Азії. У середині XI ст. війська турків рушили на країни Близького Сходу, взяли Багдад. У 1071 р. сельджуки завдали поразки військам візантійського імператора й оволоділи містом Нікея, яке згодом у них відбили хрестоносці. Невдовзі було завойовано землі в Сирії й Палестині, Іраку, Персії, Малій Азії. Так утворилася держава, яка увійшла в історію як Сельджуцький султанат. Згодом ця держава розпалася на кілька незалежних держав: Хорасанський, Іракський, Румський султанати. У XIII ст. державу сельджуків очолював султан. Його сходження на престол супроводжувалося пишною церемонією. Вищі чиновники й релігійні діячі тримали у руках золоті чаші, наповнені медом і молоком. Містом ходили інші чиновники, які роздавали гроші. Султана несли до трону, де осипали золотом і сріблом. Перед султаном крокував особистий прапороносець, який тримав у руках штандарт чорного кольору із зображенням дракона, орла або лева. Охорона султана була озброєна позолоченими мечами....

Китай

7 Клас

Вважається, що в Китаї феодальні відносини зародилися на кілька століть раніше, ніж у Європі. Дехто з учених взагалі приписує китайському суспільству феодальні риси з глибокої давнини. Отже, Середньовіччя в Китаї бере відлік від початку III ст. Наприкінці II - на початку III ст. загинула імперія Хань, яка проіснувала близько чотирьох століть. Країна вкотре розпалася на окремі держави. Цей період в історії Китаю називають добою Трьох царств (220-280). Нетривале об’єднання цих держав наприкінці III ст. завершилося ще більшою роздробленістю і боротьбою між окремими володарями. Внутрішня боротьба призвела до послаблення Китаю. На початку IV ст. цим скористалися давні вороги Китаю - гуни, які постійно вторгалися в північні райони країни ще в давні часи. У 311 р. гуни захопили тогочасну столицю Китаю - місто Лоян. Син китайського імператора династії Цзінь утік на південь, де заснував державу Східна Цзінь. Таким чином, Китай було знову поділено на дві частини - північну й південну. V-VІ ст. увійшли в історію Китаю як період північних і південних династій. Упродовж ІV-VІ ст. на півночі країни змінилося чимало династій представників різних кочових народів. Ці часи називають добою шістнадцяти щрств п'яти північних племен. Постійні напади кочівників з півночі руйнували господарство країни, тому люди масово переселялися до спокійніших південних районів Китаю. Вожді кочівників використовували китайський досвід управління, переймали місцеві звичаї, одяг, мову....

Індія

7 Клас

На початку нашої ери на величезних просторах Індії проживало близько 50 млн чоловік. Традиційними центрами цивілізації, як і в давнину, були землі в долинах річок Інд на заході і Ганг на сході. Саме тут у давні часи розквітали і розпадались великі держави, зокрема держава Маур’їв, яка зазнала найвищого злету за царя Ашоки. На початку IV ст. на теренах Індії постала імперія, якою правила династія Гуптів. Засновником цієї держави вважається цар Чандрагупта. Зміцнення держави відбулося за правління сина Чандрагупти - Самудрагупти. Він зажив слави як цар-завойовник, який значно розширив кордони своїх володінь. Перекази свідчать, що він брав участь у сотні різних битв і був вкритий безліччю ран від стріл, списів і бойових сокир. В Індії склався культ царя. Його вважали живим божеством. Володаря наділяли найкращими якостями. Казали, що розумом він переважає всіх прадавніх мудреців, вірші складає, як «цар поетів», йому немає рівних у грі на музичних інструментах. У 376 р. царем імперії Гуптів став Чандрагупта II, який правив країною протягом 30 років. Його правління вважають періодом злету індійської культури. Наприкінці V - на початку VI ст. північні й центральні райони Індії були захоплені кочівниками гунами й гурджарами. Імперія Гуптів припинила існування. На її руїнах постало кілька держав, які постійно воювали між собою. Кожна з цих держав, у свою чергу, поділялася на дрібніші князівства на чолі з князями - раджами. На короткий час у VII ст. частина індійських держав об’єдналась під владою раджі Харші. Об’єднаними зусиллями місцевих князів кочівників вдалося витіснити з центральних районів країни, й вони подалися на захід....

Практичне заняття. Виникнення слов’янської писемності. Кирило і Мефодій

7 Клас

Слов’янську абетку створили брати Константан (у чернецтві прийняв ім’я Кирила) і Мефодій (Михайло). Саме їм випала честь стати «батьками» слов’янської писемності. Брати народились у Солуні (нині - Салоніки у Греції) в родині воєначальника. Були болгарами або греками, які добре знали слов’янську мову. Старший Мефодій продовжив справу батька - пішов на військову службу. Протягом десятиліття був правителем провінції, населеної слов’янами. Згодом став ченцем, ігуменом (очільником) монастиря. Кирило здобув блискучу освіту в Константинополі при дворі імператора (мав прізвисько Філософ). Став бібліотекарем константинопольського патріарха Фотія, викладачем. Обидва брати уславилися проповідуванням християнської віри на землях сучасної України - в Криму і Херсонесі (або Корсуні, нині територія Севастополя). Після смерті обидва брати були проголошені святими як православною, так і католицькою церквами. Пізніше було написано «житія» про їхні діяння. Діяльність Кирила і Мефодія Князь Великої Моравії Ростислав намагався позбутися релігійного впливу Німеччини. На прохання князя у 862 р. візантійський імператор відрядив до Моравії християнських проповідників Кирила й Мефодія. Завдяки їм у державі було запроваджено богослужіння слов’янською мовою....

Північно-Східна Русь. Московська держава

7 Клас

Здавна у лісах північно-східної частини Східноєвропейської рівнини на річці Оці й у верхів’ях Волги жили фіно-угорські й балтські племена їх основними заняттями були мисливство й рибальство. У VII—VIII ст. на ці терени почали проникати слов’янські землеробські племена Поступово склалися племінні союзи в’ятичів і кривичів. У X ст. ці землі увійшли до складу Київської Русі. У XI—XII ст., коли Русь потерпала від усобиць і постійних нападів кочівників, північно-східні князівства були захищені величезними лісовими масивами. Шукаючи спокійнішого життя, туди переселялися селяни і ремісники з півдня. Так сформувалася Північно-Східна Русь як окрема частина Русі - Ростовське й Суздальське князівства. їх посилення припало на добу правління у Києві Володимира Мономаха (1053-1125). Молодший син Володимира Юрій почав княжити спочатку в Ростові, а згодом - у Суздачі. Поступово ростовські й суздальські землі об’єдналися в єдине князівство, яке стало одним із наймогутніших на території колишньої Київської держави. Юрій усе життя боровся за розширення території свого князівства, навіть намагався підкорити Київ. За це він дістав прізвисько Долгорукий. Саме він у 1147 р. заснував місто Москву. Син Юрія - Андрій Боголюбський переніс столицю Суздальського князівства до Владимира, заснованого Мономахом, відтак князівство дістало назву Владимира-Суздальського. У боротьбі за київський стіл князь Андрій у 1169 р. заволодів Києвом та пограбував його....

Чехія

7 Клас

Cлов'яни здавна жили на території Європи. Їх прабатьківщиною, на думку багатьох учених, були землі між річками Віслою і Дніпром на сході Європи. Під час Великого переселення народів слов'яни були однією з груп варварських племен. Поступово сформувалися три групи слов'янських племен - західні, південні та східні слов'яни. До західних слов'ян вчені відносять польські, чеські, словацькі, моравські та інші племена. Для вирішення найважливіших питань повсякденного життя слов'яни скликали народні збори. Проте у V-VII ст. владу зосередили у своїх руках військові вожді - князі. Згодом цю владу князі почали передавати у спадок. Загроза завоювання іншими народами змушувала слов'ян об'єднуватися у союзи. Перед загрозою завоювання кочівниками-аварами, що прийшли з Азії, було утворено перший незалежний союз західнослов'янських племен, який увійшов у історію як держава Само. Цей союз дістав назву за ім'ям князя Само (623-658), який став на чолі держави. До складу князівства увійшли племена чехів, Моравіє, словаків, лужицьких сербів та південнослов'янські племена словенців і хорватів. Цій державі вдалося не лише захистити себе від аварів, а й завдати поразки франкам. Згодом союз розпався, і в VIII ст. на його теренах утворилися незалежні держави. У першій половині IX ст. на території західних слов'ян виникла Великоморавська держава. Моравський князь об'єднав під своєю владою землі моравів, чехів, словаків, лужицьких сербів, а його наступники - хорватів і словенців між річками Лабою та Дунаєм....

Польське королівство. Велике князівство Литовське. Угорське королівство

7 Клас

До IX ст. на території сучасної Польщі, у басейні річки Вісли, жили слов’янські племена поморян, полян, сілезян, віслян, мазовшан та інших. Державні об’єднання виникли у племен полян і віслян, а їх центрами стати міста Гнєзно й Краків. Першим князем поляків, про якого збереглися достовірні відомості, був Мешко І (Мечислав) (близько 966-992) з роду П’ясті в. У 966 р. князь та його оточення прийняли християнство. Польська держава зміцніла за правління сина Мешка - Болеслава І Хороброго (992-1025). Йому вдалося приєднати до своїх володінь Краків, який став столицею держави. У 1000 р. Болеслав домігся визнання церковної автономії Польщі. У 1025 р. Болеслав І Хоробрий проголосив себе королем. В управлінні державою королю допомагали призначені з дружинників чиновники, які за свою службу отримували земельні володіння й перетворювалися на феодалів. Проте за правління наступників короля Болеслава Польща втратила Сілезію на заході, Помор’я на півночі, Червенські міста (частина нинішньої Західної України) та Мазовію на сході. У XI ст. держава розпалась на окремі князівства Великим князем вважався правитель Краківського уділу, яку Київській Русі - Київського....

Архітектура і мистецтво. Раннє Відродження й гуманізм

7 Клас

Панівний стиль західноєвропейського мистецтва X-XI ст. дістав назву «романський». Найбільш характерними для романської архітектури типами споруд є замок і храм, який зовні також нагадує фортецю. Будівлі романського стилю вирізнялися масивністю і міцністю. Основою планування романського храму була римська (саме звідси й походить назва стилю) базиліка - витягнута прямокутна в плані споруда, розділена вдовж колонами на кілька частин - нав. Середня нава була вищою за бокові. Перекривати великі площі не вміли, тому зводили додаткові опорні стовпи. Приміщення прикрашали скульптурами (об’ємними зображеннями) і фресками (малюнками на стінах по ще вологому тиньку). Для романського живопису характерні дуже яскраві, контрастні кольори. Особливо вражають вікна з кольоровим склом - вітражі. Одним із досягнень романського періоду в архітектурі стало відродження мистецтва скульптури. У XII ст. в архітектурі утвердився готичний стиль, який дістав назву від племені готів. Особливістю готичної архітектури є спрямованість будівлі вгору. Найяскравіші готичні пам’ятки - ратуші й собори. Готичні собори запаморочливої висоти створюють відчуття легкості, надхмарності. Основний технічний прийом готики - стрільчасте перекриття. У готичному проекті конструюється своєрідний складний каркас з опорою прямо на фундамент. Так з’явилася можливість зробити стіни легкими. У готичних соборах безліч вікон, величезні вітражі, галереї, переходи, вежі, скульптури. За зовнішнім виглядом абсолютно неможливо зрозуміти, яка внутрішня будова приміщення. Кожен із фасадів не схожий на інші. Наприклад, за фотографіями собору Паризької Богоматері, виконаними з різних боків, можна й не здогадатися, що це одна й та сама будівля....

Практичне заняття. Середньовічні школи та університети. Життя середньовічного студента

7 Клас

У Середньовічній Європі почала складатися система освіти, яка ґрунтувалася на вивченні так званих семи вільних мистецтв: граматики, риторики, логіки, арифметики, геометрії, астрономії, музики. Всі навчальні дисципліни були тісно пов’язані з релігією. У XII ст. виникли університети. Відкривали їх імператори й королі під контролем католицької церкви. Першим університетом у Європі вважають Болонський (він був спочатку об’єднанням студентів), відкритий у 1159 р. У 1160 р. відкрито Паризький університет (який був корпорацією викладачів), а в 1167 р. - Оксфордський. Університет був «державою в державі» й мав автономію в правовому становищі, фінансах та управлінні, яка надавалась за рішеннями королів чи пап. Студенти об’єднувались у земляцтва - «нації». У середньовічному університеті зазвичай було чотири факультети - молодший (підготовчий, «артистичний», на якому викладали «сім вільних мистецтв») і три старших - медичний, правничий, богословський. Університет очолював ректор, а факультети - декани. Як правило, університет мав свій статут. Студентом ставали у 12-15 років. Студент обирав собі наставника. Навчання на молодшому факультеті тривало 5-7 років. На старших факультетах навчалися протягом 5-15 років....

Навігація