Войти
Закрыть

Західні слов’яни та їхні сусіди в Середні віки

7 Клас

Наприкінці Раннього Середньовіччя сформувалися необхідні умови для виникнення держав у західних слов’янських племен. Молоді слов’янські держави перебували в оточенні сильних сусідів: Священної Римської імперії, Візантії, численних й агресивних кочівників. Проте слов’янські держави посіли гідне місце в історії Середньовічної Європи. Варто повторити: §6, 19. 1. Утворення Польського королівства. На схід від німецьких земель у долинах річок Вісла й Одра розкинулися споконвічні землі західнослов’янських племен, серед яких виділявся племінний союз полян. Саме цей численний народ і дав назву державі, що зароджувалася, — Польща. Прабатьком держави вважають легендарного орача П’яста. Наприкінці X ст. західнослов’янські племена об’єднав князь полян Мешко I (960—992) із династії П’ястів. Виникла Польська держава із центром у Гнезно. Мешко був змушений визнати себе васалом німецького імператора, але проводив самостійну політику в інтересах свого народу. Із записок арабського мандрівника Ібрагіма ібн Якуба (середина Х ст.) ...А щодо країни Мешка, то вона найбільша зі слов'янських країн. Буяє вона продовольством, м'ясом, медом, рибою. Збирає Мешко податки в торговельних динарах (срібні монети). Ідуть вони на жалування його мужам... Є в нього три тисячі воїнів у панцирах, вони поділені на загони... Дає він цим мужам одяг, коней, зброю й все, чого вони потребують....

Культура Середньовіччя. Раннє Відродження й гуманізм

7 Клас

Ми знаємо, що складне й багатогранне поняття «культура» включає в себе писемність і освіту, науку й релігію, різні види мистецтва та літератури. У попередніх розділах підручника ми познайомилися з багатьма досягненнями середньовічної культури. Цей параграф присвячений середньовічній літературі й новим явищам культурного життя європейських країн, що підготували перехід до епохи Нового часу. 1. Середньовічна література. Неважко помітити, що в суспільстві, поділеному на стани, культура відбиває інтереси, сподівання й потреби різних груп населення. Це повною мірою стосується й літератури. Визначним досягненням середньовічної літератури, що відбивала інтереси панівного стану, є героїчний епос. Це народні перекази про подвиги героїв, королів і королев, богатирів і чарівників. Їх наділяли фантастичними здібностями та якостями. Ці перекази виконували у вигляді пісень на королівських бенкетах і рицарських турнірах, на міських площах та у феодальних замках. «Пісня про Роланда» — найвідоміший середньовічний здобуток французького епосу, записаний у XII ст. Пісня оповідає про гідного й відважного рицаря графаРоланда, що опинився в оточенні у мусульман і пішов на нерівний смертний бій. Разом із друзями він зберіг вірність своєму сеньйору королю Карлу Великому. У результаті вороги були розгромлені, невірні прийняли християнство, а зрадників покарав імператор. «Пісня про Нібелунгів» Це визначний здобуток німецького епосу, записаний невідомим автором у XIII ст. Десять тисяч віршів розповідають про неймовірні й криваві події в історії Європи. Герой і богатир королевич Зігфрід із Фландрії заволодів казковими багатствами скарбу Нібелунгів. Його шлюб із бургундською принцесою Крімгільдою не приніс щастя. Виник кривавий конфлікт між Крімгільдою та ісландською королевою Брюнгільдою. У нещадній боротьбі золотий скарб Нібелунгів, причина розбратів і загибелі Бургундського королівства, навіки залишився лежати в потаємному місці під водами Рейну....

Християнські храми в житті й культурі Середньовіччя

7 Клас

Християнські храми втілювали в собі кращі досягнення в архітектурі й будівництві, живописі й скульптурі, вони відбивали віртуозну майстерність середньовічних ремісників різних спеціальностей. При цьому храми були осередком духовного, політичного й культурного життя суспільства. Вивченню ролі та значення християнських храмів ми й присвятимо цей параграф. 1. Храм у середньовічному місті. На головній площі середньовічних міст зазвичай споруджували кафедральний собор — церкву, у якій богослужіння здійснював єпископ. Собор височів над іншими будівлями, його було видно з будь-якого куточка міста, а дзвін чутно по всій окрузі. У дні великих свят собор міг вмістити все населення міста. Городяни приходили в храм не тільки для того, щоб молитися. Найбільш урочисті й великі події в житті міста, а іноді й усієї країни проходили в соборі. Багато соборів були місцем коронації правителів держав. Наприклад, у соборі Святого Петра в Римі коронували імператорів Священної Римської імперії, а місцем коронації французьких королів протягом тривалого часу був собор у Реймсі. Собори виконували роль почесного цвинтаря й служили усипальнями для померлих священиків, феодалів, видатних громадян міста. У храмах зберігали мощі святих, виставляли чудотворні ікони. Люди, що порушили закон, ховалися за стінами соборів і біля вівтарів просилисправедливості й заступництва. У соборах проходили публічні лекції університетських професорів, присвячені релігійним проблемам....

Християнська церква й середньовічне суспільство

7 Клас

Історія християнської церкви в Середні віки була тісно пов’язана з історією європейських держав. Разом із народами Європи церква пережила навали ворогів, кровопролитні війни й жорстокі епідемії, голод і поневіряння. Як християнам вдалося зберегти й зміцнити свою віру й церкву? Варто повторити: §5. 1. Зародження папства. У перші століття нашої ери в християнських общинах зріс авторитет єпископів, яких вважали наступниками апостолів. Єпископи були вчителями й наставниками, захисниками знедолених. Вони створювали лікарні, притулки для бідних, сиріт та хворих і калік. Тривалий час імператорський Рим був столицею пороків і язичництва, осередком гонінь і жорстоких розправ над християнами. Згідно з християнським віровченням, справа поширення тут істинної віри була доручена одному з учнів Христа апостолу Петру, що став першим римським єпископом. Усі наступні римські єпископи вважалися його спадкоємцями та посідали особливе місце в християнській церкві. Поступово за ними затвердився титул папа (від грецького слова papas — батько, отець). Місту Риму в Середні віки завжди надавалося велике значення, оскільки тут жив і боронив віру папа. Римські папи докладали чимало зусиль для зміцнення авторитету церкви. Згідно з повір’ям, папа Лев І (440—461) мужньо захищав місто під час навал гунів і вандалів. Папа Римський Григорій І (590—604) організував боротьбу з епідемією чуми та голодом, що охопив Італію. Їхні імена мали почесний додаток «Великий»....

Практичне заняття. Середньовічні школи та університети. Життя середньовічного студента

7 Клас

Після народження й укріплення міст значно зросла потреба в освічених людях. Образно кажучи, грамотії вийшли за монастирські стіни «в люди». Поява університетів стала нагальною справою. Саме освічені люди наблизили суспільство до Нових часів. На практичному занятті про школи та університети Середньовіччя ми попрацюємо з писемними джерелами й текстом параграфа. 1. Освіта в Ранньому Середньовіччі. У Ранньому Середньовіччі більшість дітей не вміли ні писати, ні читати. Казки, легенди й розповіді заміняли книгу та підручник. Бути розумним і тямущим означало мати гарну пам’ять, зберігати в ній знання звичаїв, переказів давнини тощо. В умовах загального політичного та економічного занепаду школи частково збереглися лише при соборах і монастирях. Тут вивчали латинський алфавіт, читання, письмо, основні молитви, а також навчалися співу й участі в богослужінні. Із виникненням імперії Карла Великого зросла потреба в освічених людях. З’явилися нові школи. Карл Великий писати не вмів, але, на відміну від більшості мирян того часу, міг читати. Він надавав великого значення розвитку освіти. Королівський двір називали «Палацовою академією», оскільки він став прихистком для поетів, філософів, істориків, богословів. Придворний історик так характеризує Карла Великого: «З усіх государів він був найбільш жадібним у пошуках людей тямущих і у спонуканні їх до осягнення мудрості». З указу Карла Великого 789 р....

Наукові і технічні досягнення Середньовіччя. Друкарство

7 Клас

У розвитку техніки Середньовічна Європа тривалий час відставала від країн Сходу. Знаряддя праці, технічні прилади, навички роботи століттями не змінювалися. Проте селяни винайшли хомут, що дозволяв використовувати для оранки поля коней, які були витриваліші за биків. Плуг, лопата, граблі та інші інструменти, що мали залізні деталі, переходили від батька до сина, передавалися у спадщину. Ченців зобов’язували дбати про залізні знаряддя праці, які належали монастирю. Абат намагався довіряти їх лише тим ченцям, «спосіб життя і руки яких забезпечать їм цілість». Учений чернець у своєму трактаті стверджував: «Із багатьох причин залізо більш корисне для людини, ніж золото, хоча скупі душі бажають золота більше, ніж заліза». Найважливішим двигуном у Середні віки залишалося водяне колесо, що використовувалося переважно як млин. Водяні колеса, винайдені ще в Римській імперії, у Середні віки широко застосовувалися в більшості країн Європи. Наприклад, в Англії під час перепису населення 1086 р. в «Книзі Страшного суду» згадуються 5624 млини. У деяких випадках водяні колеса не просто опускали в річку або струмок, але й направляли воду по ринві, щоб вона потрапляла на лопаті колеса, що робило її роботу більш ефективною. В XI ст. європейці запозичили в арабів Іспанії вітряні млини. Помітні технічні винаходи були зроблені також у будівництві, де використовували підйомні механізми й різноманітні пристрої, необхідні для спорудження величних соборів і палаців....

Італія та Іспанія в Середні віки

7 Клас

Країни Південної Європи Іспанія та Італія свою середньовічну історію пройшли різними шляхами. Обидві держави вели постійні війни із зовнішніми ворогами, обидві переживали часи розквіту й занепаду. Наприкінці Середньовіччя Іспанія була згуртованою єдиною державою із сильною королівською владою, а Італія залишилася багатою, але політично роздробленою країною, чим приваблювала завойовників. На сторінках цього параграфа ми спробуємо пояснити, чому історія склалася саме так. Варто повторити: §7, 14. 1. Розквіт і занепад Сицилійського королівства. Ми пам’ятаємо, що Сицилійське королівство виникло в 1130 р. на півдні Італії у результаті завоювань норманів. Правителі королівства поширили свою владу на весь південь Апеннінського півострова. Особливого розквіту й могутності Сицилійське королівство досягло за правління Фрідріха II Штауфена (1197—1250), що став у 1212 р. імператором Священної Римської імперії. У своїх італійських володіннях Фрідріх II установив одноосібну владу, намагаючись не допустити роздробленості держави. Він наказав зруйнувати замки всіх великих феодалів. Король-імператор утримував сильне наймане військо із сарацинів, які без вагань захищали його інтереси. Фрідріх II обклав підданих податками, загнав селян у ярмо кріпосного права. Фрідріх II продовжив справу свого діда Фрідріха Барбаросси та не припиняв війни з містами Північної Італії і папською державою (про те, як виникла папська держава та що вона собою являла, ми дізнаємося з §23). Він мріяв підкорити своїй владі всю Італію і відновити Римську імперію (рис. 2). Імператор потребував підтримки німецьких князів, надавав їм усілякі пільги, поглиблюючи цим роздробленість Священної Римської імперії....

Священна Римська імперія

7 Клас

Середньовічна історія Німеччини розвивалася ніби у зворотному напрямку. Якщо сусідня Франція пройшла шлях від роздробленості до сильної єдиної держави, то Священна Римська імперія у своїх спробах завоювати народи на півдні та сході Європи поступово втратила єдність. Наприкінці епохи Середньовіччя Німеччина перебувала в стані повної політичної роздробленості. Особливостям німецької історії цього періоду присвячений параграф. Варто повторити: §4. 1. Утворення Священної Римської імперії. Німецька держава утворилася в результаті розпаду Франкської імперії. За Верденським договором 843 р. до складу Східнофранкської держави увійшли чотири герцогства — Швабія, Баварія, Франконія і Саксонія, а також велика частина Тюрингії, згодом Фризія і Лотарингія. Як і решта країн колишньої імперії Карла Великого, Німеччина перебувала в стані глибокої феодальної роздробленості. Герцоги прагнули незалежності й дивилися на короля як на першого серед рівних. Їм підкорялися васали й ополчення племен. Жителі німецьких країн мали помітні відмінності в мовах, звичаях і традиціях. Проте зовнішня загроза з боку норманів й угорців змусила німецькі феодальні держави об’єднати свої зусилля в боротьбі проти спільного ворога. У німецьких хроніках зазначається, що в 919 р. «за згодою франків, алеманів, баварів, тюрингів і саксів» королем обрали герцога саксонської династії Генріха I Птахолова (919—936). Новий німецький король придушив опір знаті, здобув славетні перемоги над угорцями й слов’янами і створив сильне Німецьке королівство....

Франція у X—XV ст.

7 Клас

У X ст. після розпаду імперії Карла Великого почалася самостійна історія Франції. В історії цієї країни вчені зафіксували найбільш ранній випадок феодальної роздробленості. В XI—XV ст. Франція подолала величезний шлях від невеликої роздробленої країни до сильної централізованої держави зі станово-представницькою монархією. Зміцненню Франції істотно перешкоджали правителі Англії, адже багато французьких земель перебували у феодальному володінні англійців. Суперечності між монархіями призвели до нескінченно довгої і кровопролитної війни, що тривала понад 100 років. Чому саме Столітню війну та її результати вважають важливою межею в історії Європи? У 987 р. королівську владу у Франції захопив Гуго Капет, що став засновником нової династії Капетингів (987—1328). Він спробував поширити владу за межі королівського домена. Проте великих успіхів у цій справі він не досяг. Володіння французького короля обмежувалися вузькою смугою землі від Парижа до Орлеана. На території Франції існували численні герцогства, графства, баронства, які не підкорялися королю. У відносинах між феодалами діяв принцип: «Васал мого васала — не мій васал». У країні не припинялися міжусобні війни, що призводили до розорення селян і завдавали страждань простим людям. У XIII ст. французькі королі почали боротьбу за об’єднання країни. Рицарі були збройною опорою королівської влади, а міста надавали необхідну фінансову допомогу, а також загони міського ополчення. Католицька церква підтримувала прагнення королів до встановлення порядку й законності. Проте папи побоювалися надмірного посилення королівської влади, яке могло спричинити ослаблення позицій церкви....

Англія в XI—XV ст.

7 Клас

Середньовіччя, перебували ніби осторонь європейської історії. Головні її події (хвилі міграцій, нові держави й народи, війни й великі імперії) не торкалися Англії. Однак після нормандського завоювання англійці рішуче втручаються й суттєво впливають на перебіг історичних процесів у Європі та за її межами. 1. Нормандське завоювання Англії. У 1066 р. помер англійський король Едуард Сповідник з англосаксонської династії, що звільнила країну від панування данців. Боротьба за трон розгорнулася між представником англосаксонської знаті Гарольдом і герцогом Нормандії Вільгельмом (1066—1087), якого підтримував Папа Римський Олександр III. Вирішальний бій між супротивниками відбувся в 1066 р. під Гастінгсом. Добре підготовлені, закуті в панцирі кінні нормандські рицарі зломили мужній опір англосаксонського ополчення. Ось що про це розповідає хроніка. З обох сторін було все підготовлено. Англи... пішими, озброєні сокирами й зблизивши щити. утворили непроникну стіну. Гарольд також піший стояв разом із братами біля свого прапора, щоб. ніхто навіть не подумав про втечу. Вільгельм озброїв свій передовий загін із піхотинців луками й дротиками, рицарі. йшли за ними. Билися несамовито. жодна зі сторін не бажала йти на поступки. Раптом здався Вільгельм і дав своїм військам сигнал до вдаваної втечі. Побачивши це, англи розімкнули свої щільні ряди й погналися за втікачами. Тим часом нормани, обернувшись проти ворога, напали на нього й, у свою чергу, змусили тікати англів....

Навігація