Войти
Закрыть

Суспільні наслідки промислового перевороту. Зміни в житті та побуті різних верств населення

9 Клас

Промисловий переворот мав своїм наслідком значні соціальні зрушення. Буржуазія стає економічно могутньою верствою британського суспільства. Але політична влада все ще залишалася в руках аристократів-землевласників. Більше половини виборчих округів знаходились у графствах Південної та Південно-Східної Англії. Були так звані кишенькові округи, де виборці цілком залежали від землевласника; існували й так звані «гнилі містечка», де виборчі округи розміщувались у вже неіснуючих поселеннях, володар яких міг сам висунути свою кандидатуру і проголосувати сам за себе. Торгово-промислова буржуазія, позиції якої значно посилилися в умовах промислового перевороту, стала прагнути безпосередньої участі в управлінні країною та обмеження впливу земельної аристократії на її політичне життя. Рух за виборчу реформу розгорнувся по всій країні. У Лондоні та інших великих містах відбулися масові мітинги її прибічників. У 1832 р. парламент провів виборчу реформу. Більшість «гнилих містечок» було ліквідовано, великі промислові центри отримали право посилати депутатів до парламенту, знижено виборчий ценз. Виборча реформа 1832 р. змінила співвідношення сил Палати лордів (верхня палата) і Палати громад (нижня палата) на користь останньої. Поступово вона дістала право називатися «представницею інтересів усієї країни». Парламентська реформа забезпечила зростання чисельності виборців з 220 до 670 тис. Як наслідок, до управління країною прийшли найбагатші підприємці. Тепер вони через Палату громад могли впливати на внутрішню та зовнішню політику країни. Що зумовило реформування виборчої системи у Великій Британії в першій третині XIX cт.? Політична система Державний устрій Великої Британії лишався незмінним: главою держави був монарх, законодавча влада зосереджувалась у парламенті, що складався з Палати лордів та Палати громад. Виконавчу владу очолював відповідальний перед парламентом уряд. Діяла двопартійна система: країною керувала то одна, то друга партія-суперниця - торі і віги. До середини XIX ст. торі, що виражали інтереси великої земельної аристократії та вищого духовенства англіканської церкви, трансформувалися в Консервативну партію, а віги (захищали інтереси торгової та промислово-фінансової буржуазії) - у Ліберальну. Метою політичної боротьби цих партій стала боротьба за голоси виборців....
0 Переглянути

Початок становлення індустріального суспільства

9 Клас

Промисловий переворот (промислова революція) - перехід від переважно аграрної економіки до індустріального виробництва, що характеризувався впровадженням машин і механізмів, парових двигунів, а також утворенням самостійної машинобудівної галузі. Індустріалізація (від лат. «старанність», «діяльність») - процес створення великого машинного виробництва в усіх галузях господарства. Промисловий переворот як історичний процес визначався загальними нормами та певними особливостями в кожній країні. Першою його здійснила Велика Британія наприкінці XVIII - у першій половині XIX ст. Саме тут склалися всі потрібні для цього умови: вигідне географічне розташування (доступні береги, велика кількість річок, сировинні ресурси), наявність ринків збуту англійських товарів і панування у світовій торгівлі, аграрний переворот та обгороджування, політика меркантилізму й протекціонізму, яку проводив англійський уряд. Усе це зробило країну лідером у переході від традиційного до індустріального суспільства. Документи та матеріали У 1844 р. німецький публіцист Ф. Енгельс так охарактеризував промислові досягнення Великої Британії: «Шістдесят-вісімдесят років тому вона була країною, схожою на інші: з маленькими містами, нерозвинутою промисловістю. Тепер ця країна неподібна до жодної з них: зі столицею, населення якої становить 2,5 млн осіб, великими фабричними містами та індустрією, що постачає весь світ своєю продукцією»....
0 Переглянути

Утвердження принципів громадянського рівноправ’я: від Декларації прав людини і громадянина до Цивільного кодексу Наполеона

9 Клас

Громадянське рівноправ’я - рівноправ’я громадян перед законом незалежно від їхньої раси, національності, статі, місця проживання, становища в суспільстві, релігійних і політичних переконань. Рівноправність робить акцент на правах людини. Предметом особливої уваги є законодавчий захист прав і рівний доступ усіх громадян до правової системи. Рівність перед законом передбачає однаковий обов’язок громадян дотримуватися закону і рівне ставлення правоохоронних органів до різних порушників одних і тих самих норм. Останнє тісно пов’язане з принципом верховенства права, оскільки вимагає, щоб закони стосувалися тих, хто їх видає і хто володіє верховною владою. Правосуддя не повинно брати до уваги походження, владу, забезпеченість або суспільне становище осіб. Юрисдикція судів, які виносять постанови у справах пересічних громадян, повинна поширюватися на всіх громадян. Визначте основні ознаки поняття «громадянське рівноправ’я». Документи та матеріали «Пани нам здаються величними тільки тому, що ми перед ними на колінах. Так підведіться!» - ці слова друкувалися під заголовком кожного номера газети «Паризька революція». «Вкоротимо гігантів, принижених зробимо грандами, зросту одного усі», - співали парижани в 1789 р. Декларація прав людини і громадянина 1789 р. - чи не найважливіший документ Великої французької революції, що визначає права людини та наголошує на їхньому абсолютному пріоритеті....
0 Переглянути

Правління Наполеона Бонапарта. Наполеонівські війни

9 Клас

Після державного перевороту 18 брюмера Наполеон поквапився юридично оформити свою владу. Було прийнято нову Конституцію (грудень 1799). Згідно з нею Франція залишалася республікою. Формально законодавча влада належала Державній раді (розробляла закони), Трибунату (обговорював закони), Законодавчому корпусу (приймав або відхиляв закони), а виконавчу - на десять років було передано трьом консулам. Консул — титул трьох осіб у Франції упродовж 1799-1804 рр., які зосередили у своїх руках виконавчу владу: Н. Бонапарт, Е. Сійєс (1748-1836), П. Дюко (1747-1816). Фактично вся влада зосереджувалася в руках першого консула - Наполеона Бонапарта. Він, згідно з Конституцією, був головнокомандувачем армії, призначав членів Державної ради, міністрів, офіцерів армії та флоту, обнародував закони. Другий і третій консули виступали помічниками першого та мали дорадчі голоси. Місцеве самоврядування було ліквідовано. Департаментами відали чиновники, яких також призначав перший консул. Як наслідок, у Франції залишилась одна політична фігура - Бонапарт. За підсумками плебісциту 1802 р. Наполеона було проголошено консулом уже не на 10 років, а довічно, з правом призначати наступника. Укажіть основні ознаки консульства як форми влади. Імперія Згодом Наполеон, спираючись на армію й отримуючи підтримку буржуазії та селянства, пішов шляхом установлення своєї особистої диктатури. Вольтер казав: «Якби Бога не було, його слід було б вигадати». Бонапарт чудово усвідомлював значення церкви й намагався поставити її на службу держави. 1801 р. було укладено конкордат з Папою Римським Пієм VII....
0 Переглянути

Французька революція

9 Клас

Наприкінці XVIII ст. Франція залишалася абсолютною монархією. Король мав право видавати і скасовувати закони, оголошувати війну, підписувати мирні угоди, вирішувати на власний розсуд усі адміністративні та судові справи, встановлювати податки. «Особисте правління» короля насправді означало безвідповідальність міністрів, відсутність єдності в діях державних установ, сприяло зростанню ролі фаворитів при королівському дворі та різним махінаціям і зловживанням з їхнього боку. Особливістю бюрократичного апарату французької монархії було те, що практично всі посади в ньому продавалися і ставали спадковими. Бюрократія (від франц. bureau - «канцелярія»; bureaucratiе - «влада контори», «панування канцелярії») - система управління, що здійснюється за допомогою розгалуженого апарату чиновників, наділеного відповідними повноваженнями. Генеральні штати - станово-представницький орган - не збиралися від 1614 р. Замість них іноді скликалися нотаблі (призначувані королем члени зборів представників вищого духовенства, придворного дворянства, мерів міст; так звана традиційна еліта). Місцеві представницькі органи були відсутні в більшості провінцій королівства. На місцях керували вищі чиновники, які підпорядковувалися центральним органам влади....
0 Переглянути

Культура зарубіжних країн. Найважливіші досягнення науки і техніки

9 Клас

У другій половині XIX ст. наука починає висуватися в число найважливіших сфер суспільної діяльності. В ній відбуваються складні процеси. З одного боку, окремі її галузі поділялися на все більш вузькі, спеціальні, а з другого - окремі науки тісно зв’язувалися поміж собою суміжними дисциплінами (фізична хімія, біохімія, астрофізика тощо). Це дозволило значно розширити дослідницькі можливості науки і в поєднанні із тим, що матеріально-технічна її база зросла, забезпечило справжній переворот у природознавстві. Початок перевороту поклала розроблена англійським ученим Дж.-К. Максвеллом ще в 1865 р. електромагнітна теорія світла. Вона передбачала існування електромагнітних хвиль, що поширюються зі швидкістю світла. В 1887 р. німецький фізик Г.-Р. Герц експериментально довів існування радіохвиль (від лат. radius - промінь). Почався пошук можливостей використати їх для бездротової передачі сигналів. У 1895 р. російський вчений О. Попов, а в 1896 р. італієць Г. Марконі здійснили спроби бездротового телеграфування. В наступні роки велася робота зі створення, вдосконалення і широкого застосування радіоапаратури. В 1899 р. Марконі здійснив радіопередачу через Ла-Манш, а в 1901 р. - через Атлантику. Радіо входило в життя суспільства. Результати вивчення інфрачервоного, світлового, ультрафіолетового випромінювання знайшли застосування в астрономії, біології, електротехніці та ін. В 1895 р. німецький фізик В.-К. Рентген відкрив «ікс-промені», названі згодом рентгенівськими. Вони виявилися здатними проникати через тверді тіла, неприступні для звичайного світла. Рентген створив спеціальну трубку для одержання цих променів. Вона почала широко застосовуватися в медицині, хімії, фізиці, металургії і т. д....
0 Переглянути

Міжнародні відносини в 1871—1914 рр.

9 Клас

Початок 70-х рр. XIX ст. був позначений великими змінами в міжнародній обстановці. Головною причиною цього було посилення нерівномірності розвитку окремих країн. В Європі найяскравіше це виявилося в швидкому індустріальному зростанні раніше відсталої Німеччини. В політичній роз’єднаності Німеччини й Італії старі держави континенту (Австрія, Росія, Франція) бачили важливу гарантію своєї безпеки. Із появою після франко-прусської війни двох нових великих держав (Німеччини, Італії) порушилась існуюча рівновага. Німецька імперія, яка перетворилась на могутню військову державу, почала викликати занепокоєння у своїх сусідів. Зростання німецької могутності призвело до різкого загострення міждержавних протиріч у Європі, а потому і в усьому світі. Після 1871 р. в Європі запанував «озброєний мир» - такий мир, під прикриттям якого відбувалася підготовка до війни. Напруженість обстановки зростала в умовах швидкого промислового і технічного прогресу, що дало змогу безперервно вдосконалювати зброю. Така обстановка призводила до постійної гонки озброєнь, якої не знала попередня епоха. Кожний крок будь-якої держави у напряму збільшення військової могутності викликав кроки у відповідь інших держав. Дипломатичні зусилля європейських урядів були спрямовані на пошук союзників у майбутній війні, загроза якої повільно, але неухильно наростала з кожним роком. Поразка Франції у війні з Пруссією, втрата нею Ельзасу і Лотарингії, величезна 5-мільярдна контрибуція стали першим джерелом напруженості. Франція не могла примиритися з ганебною поразкою, і в Берліні, побоюючись реваншу, вирішили, що потрібний ще один, тепер вже остаточний, розгром Франції. В такій ситуації і інщі сторони почали інтенсивно шукати союзників....
0 Переглянути

Національно-визвольна боротьба народів світу наприкінці XIX - на початку XX ст.

9 Клас

Наприкінці XIX - на початку XX ст. потужний національно-визвольний рух одночасно охопив багато країн в різних частинах світу. Розвиток демократичних інституцій в Західній Європі та Північній Америці допоміг національній інтелігенції колоніальних та залежних країн усвідомити необхідність для своїх народів боротьби за незалежність, свободу та демократичні перетворення. Оголошена ними національно-визвольна боротьба в різних регіонах світу мала свої особливості. На Балканах метою стало звільнення слов’янських народів та греків від імперської влади Туреччини та Австро-Угорщини. Важливою складовою цієї боротьби стала необхідність православних християн звільнитися від гніту з боку ісламського уряду Туреччини. В Китаї національно-визвольна боротьба проходила під гаслом боротьби із руйнівним західним впливом. В Індії національні сили боролись проти порушення колоніалістами національних традицій. В той же час кінцевою метою боротьби стало створення нової сучасної держави при широкому використанні європейського досвіду. В Латинській Америці метою визвольної боротьби стало створення власних національно-культурних засад ефективного економічного та соціально-політичного розвитку. В Ірані та Туреччині боротьба проти європейського колоніалізму проходила одночасно із вимогами відновлення ісламських традицій. 2. Виникнення незалежних держав на Балканах Внаслідок російсько-турецької війни 1877-1878 рр. було зроблено вирішальний крок на шляху національного відродження болгарського народу. Сан-Стефанський мир між...
0 Переглянути

Японія в другій половині XIX - на початку XX ст.

9 Клас

У липні 1853 р. до узбережжя Японії поблизу столиці Еддо підійшла американська військова ескадра під проводом комодора Перрі. Демонстративно спрямувавши гармати своїх кораблів на берег, американці передали японському урядові лист президента США з вимогою «відкрити» японські портові міста для торгівлі американськими товарами. Невдовзі була підписана відповідна угода. Услід за американцями такі самі угоди з Японією уклали Англія, Франція і Голландія. Завершився майже 250-річний період ізоляції країни від зовнішнього світу, введеної сьогунами - військовими правителями Японії з роду Токугава. В Японію ринув потік європейських промислових відносно дешевих і різноманітних товарів. Почали занепадати національні ремесла і мануфактури. Для придбання заморських предметів розкоші багата самурайська верхівка обкладала поборами населення, доводячи його до убозтва. Японії загрожувало перетворення на звичайну колонію, як це сталося з більшістю країн Сходу. Та японське суспільство віднайшло в собі сили протистояти такому ходу подій. Від інших східних суспільств його відрізняв ряд особливостей. В політичній галузі - це відсутність єдиного, освяченого релігією, центру державної влади. Релігійна святість була притаманна імператору, та він не правив країною. Реальна сила була в руках сьогуна, але він не мав ні релігійного авторитету, ні необхідного чиновницького апарату, щоб контролювати всю країну. В результаті досить самостійними стали численні місцеві князі, котрі спиралися на віддане їм середнє і нижче самурайство. В економічній галузі - острівне положення Японії сприяло розвитку торгівлі й мореплавства, схильності японців запозичати в інших народів усе корисне. В соціальній галузі японцям завжди була притаманна своєрідна общинність, схильність до об’єднання, групової дії. Таку групу вирізняли відчуття духовної, майже родинної спорідненості її членів, висока дисциплінованість, відданість старшому в ній. В галузі культури - виховане в конфуціанському дусі самурайство - родовитий військовий стан - було досить освіченим....
0 Переглянути

Росія в 1905—1914 рр.

9 Клас

Неминучість революції в Росії була зумовлена особливостями її соціально-економічного і політичного розвитку після реформи 1861 р. Ця реформа стала важливим кроком на шляху розвитку російської промисловості. Швидко розвивався капіталізм, особливо в промисловості й банківській справі. Однак Росія і далі лишалася відсталою країною порівняно з країнами Західної Європи і Сполученими Штатами Америки. Капіталістичні відносини перепліталися з пережитками кріпацтва. Головними з цих пережитків був самодержавний лад та поміщицьке землеволодіння. В Росії 30 тис. великих поміщиків володіли 70 млн десятин землі, в той час як 10,5 млн селянських дворів мали лише 75 млн десятин. Постійними супутниками селянського життя були убозтво, хвороби, безправ’я. Важким було і становище робітників, позбавлених громадянських і політичних прав. Росія лишалася «тюрмою народів». Пригноблені народи були позбавлені освіти рідною мовою, царський уряд сподівався їх русифікувати, переслідувалася їхня культура. Наростання революційного вибуху прискорила російсько-японська війна, що наочно продемонструвала гнилість російського самодержавства. Початком революції стали події 9 січня 1905 р. В цей день мирна багатотисячна демонстрація робітників Санкт-Петербурга рушила до царського палацу з метою передати імператору петицію з проханням поліпшити умови життя. Війська розстріляли мирну демонстрацію. Було вбито 200 і поранено 800 чоловік. Кривава розправа викликала всенародне обурення. По всій країні відбулися мітинги протесту, в яких брали участь представники різних соціальних груп населення. Уряд відповів посиленням репресій. Під час зіткнень з військами загинули десятки чоловік у Ризі, Варшаві та інших містах імперії. Одночасно, з метою заспокоїти населення, було оголошено про створення комісії для з’ясування причин заворушень і обіцяно розробити законопроект про представницький орган - Державну думу. Але це не заспокоїло революційний рух. Масові мітинги і зіткнення з армією відбулися 1 травня 1905 р. У боротьбу втягувалося селянство. Очолюване партією есерів, воно створювало селянські спілки. В червні 1905 р. відбувся І з’їзд Всеросійської селянської спілки. Незадоволення охопило армію. У середині червня 1905 р. вибухнуло повстання моряків броненосця «Потьомкін» на Чорному морі. Ціною великих зусиль повстання вдалося придушити, але політичне напруження в країні не зменшилося. Революція продовжувала поглиблюватися....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 265 266 267 268 269 270 271 272 273 ... 317
Назад

Навігація