§1. ФРАНЦУЗЬКА РЕВОЛЮЦІЯ

1. Криза «старого порядку»

Королівська влада

Наприкінці XVIII ст. Франція залишалася абсолютною монархією. Король мав право видавати і скасовувати закони, оголошувати війну, підписувати мирні угоди, вирішувати на власний розсуд усі адміністративні та судові справи, встановлювати податки.

«Особисте правління» короля насправді означало безвідповідальність міністрів, відсутність єдності в діях державних установ, сприяло зростанню ролі фаворитів при королівському дворі та різним махінаціям і зловживанням з їхнього боку. Особливістю бюрократичного апарату французької монархії було те, що практично всі посади в ньому продавалися і ставали спадковими.

Бюрократія (від франц. bureau - «канцелярія»; bureaucratiе - «влада контори», «панування канцелярії») - система управління, що здійснюється за допомогою розгалуженого апарату чиновників, наділеного відповідними повноваженнями.

Генеральні штати - станово-представницький орган - не збиралися від 1614 р. Замість них іноді скликалися нотаблі (призначувані королем члени зборів представників вищого духовенства, придворного дворянства, мерів міст; так звана традиційна еліта). Місцеві представницькі органи були відсутні в більшості провінцій королівства. На місцях керували вищі чиновники, які підпорядковувалися центральним органам влади.

Людовік ХVІ

Використовуючи підручник, доберіть факти, що свідчать про абсолютну форму правління французького монарха.

У травні 1774 р. французький трон посів король Людовік XVI. Він не відзначався розумом державця і характеризувався як слабка, безвольна людина. Глава держави постійно лавірував між вимогами громадськості щодо модернізації суспільства та консервативно налаштованою частиною традиційної еліти.

Як ви вважаєте, на який виклик доби міг відповісти французький король?

Освічена еліта

У добу Просвітництва книжкова культура у Франції була надбанням вузького й достатньо закритого кола осіб. Для її опанування вони мали все необхідне: статки і дозвілля.

Освічена еліта - соціально-культурна спільнота, об’єднана ідеалами Просвітництва. Вона виступала ініціатором руху проти абсолютної монархії і забезпечила перехід від Старого порядку до Нового. Ця активна меншість сформувалася у другій половині XVIII ст. У ті часи у Франції відбувався процес створення різноманітних суспільних об’єднань - природничо-наукових, філософських, агрономічних гуртків, провінційних академій і бібліотек, масонських лож, музеїв, літературних салонів.

Їхня мета полягала в розповсюдженні культурних цінностей Просвітництва. Ці товариства мали позастановий характер і демократичну організацію. Серед їх членів можна було зустріти і дворян, і священнослужителів, і освічених представників третього стану. Просвітницькі організації різних міст мали поміж собою тісні та постійні зв’язки, створюючи єдине соціокультурне середовище. Згодом із цього середовища вийшла більшість лідерів Французької революції.

Координаційним центром став створений у Парижі Комітет тридцяти. Серед його учасників - маркіз Лафайєт, абат Сійєс, єпископ Талейран, граф Мірабо. Свобода вважалася головною цінністю, її завоювання й обумовило конфлікт освіченої еліти з абсолютизмом.

Які причини зумовили появу освіченої еліти? У чому полягало її історичне значення?

Населення Франції поділялося на три стани (суспільні групи людей, становище яких у державі визначається законом). До першого належало духовенство, до другого - дворянство. Заможні буржуа, або ротюр’є (купці, цехові майстри, власники мануфактур, банкіри), а також ремісники, наймані робітники, селяни належали до третього стану.

Персоналії

МІРАБО (1749-1791)

Народився в аристократичній сім’ї. Талановитий оратор, його слухали не тільки прихильники, але й вороги. Ніхто, як Мірабо, не міг визначити головні завдання, що стояли перед Францією в той час. Кожна його промова завершувалася оваціями аудиторії. «Хай живе Мірабо - батько вітчизни!» - кричали йому. Він прагнув перетворити Францію на конституційну монархію і бути в ній прем’єр-міністром. Раптово помер у 1791 р. Його першого з видатних діячів країни було поховано в Пантеоні (усипальниці великих людей), але після оприлюднення документів, що підтверджували його зв’язки з королівською родиною, прах було викинуто з Пантеону й перенесено на цвинтар злочинців у Сен-Марсо.

ЛАФАЙЄТ (1757-1834)

Належав до багатого і знатного дворянського роду. У молоді роки цікавився ідеями просвітників - Руссо і Монтеск’є. Коли розпочалася війна за незалежність північноамериканських колоній, Лафайєт спорядив за свій рахунок корабель і вирушив за океан. У 23 роки він став генерал-майором американських військ. Мужність і відвага Лафайєта здобули молодому офіцерові повагу Вашингтона, довіру Конгресу і любов солдатів. Вольтер назвав Лафайєта «героєм Нового Світу». На початку революції він - головнокомандувач Національної гвардії. Після повалення монархії (1792) його було відправлено до в’язниці. Лафайєт вийшов на свободу лише після 18 брюмера (листопад 1799). До кінця свого життя він був одним з найблагородніших діячів Французької революції.

У ті часи популярним був вислів «Дворяни служать королю шпагою, духовенство - молитвою, третій стан - своїм майном». Ані духовенство, ані дворянство не сплачували податки в повному обсязі, це було їхнім привілеєм. Податковий тягар покладався на третій стан, за несплату якого він суворо карався штрафами, конфіскацією майна, ув’язненням.

Документи та матеріали

«Сам купець так часто чує, як зневажливо говорять про його професію, що він з дурного розуму червоніє за неї. Я не знаю про те, хто з них корисніший для держави: напудрений вельможа, який точно знає, о котрій годині король встає, о котрій лягає спати, і який напускає на себе поважний вигляд, граючи роль раба в передпокої міністра, чи купець, який збагачує свою країну», - писав Вольтер.

Стани: духовенство, дворянство та третій стан. Малюнок 1789 р.

Прокоментуйте наведену цитату французького мислителя. Висловте своє бачення станової проблеми напередодні революції.

Нова політична доктрина, що формувалася у французькому суспільстві, відбивала, насамперед, майнові інтереси тих верств суспільства, що претендували на необмежене право власності.

Доктрина - політичне, наукове, філософське, релігійне вчення, теорія, система поглядів, провідний теоретичний принцип.

Власність була результатом їхньої діяльності, і тому вони вважали, що право розпоряджатися нею належить виключно їм, а не суспільству чи державі. Зрозуміло, що для реалізації такої доктрини необхідно було увійти до державних органів влади та управління, через які й упроваджувати закони, що відповідали б інтересам власників.

Чому поділ французького суспільства на стани був серйозною перешкодою на шляху формування громадянського суспільства? Як цей конфлікт могла вирішити королівська влада?

2. Від конституційної монархії до республіки

5 травня 1789 р. у Версальському палаці відкрили свої засідання Генеральні штати. Перед депутатами виступили король і міністр фінансів Ж. Неккер. Вони говорили про необхідність схвалення нових позик та запровадження нових податків, розраховуючи на підтримку Генеральних штатів, однак прорахувалися. Населення королівства очікувало від Генеральних штатів реформ, і депутати від третього стану не могли цього не враховувати.

Жак Неккер

6 травня депутати від духовенства і дворянства зібралися на окремі засідання. Проте депутати від третього стану відмовилися працювати в окремій палаті, оскільки це означало, що голосування буде проходити традиційно - за становим принципом.

Вони запросили представників духовенства та дворянства до спільного голосування.

Національні збори

Частина представників перших двох станів, особливо сільське духовенство, приєдналася до третього. 17 червня ці депутати оголосили себе Національними зборами. Королівський двір удався до старого способу, що застосовувався в разі неслухняності парламентарів. Зал було закрито в ніч на 20 червня, однак це не зупинило депутатів. Вони зайняли павільйон для гри в м’яч і, стоячи (оскільки стільців не було), заприсяглися збиратися до того часу, доки не буде вироблено конституцію.

Королівське засідання

23 червня у версальській залі Малих забав для Генеральних штатів було організовано «королівське засідання». Депутатів знову розсадили за становою ознакою. Король висловив обурення їхніми діями й оголосив про скасування постанови від 17 червня.

Він наказав депутатам трьох станів розпочати засідання в окремих залах. Король пообіцяв радитись із ними з питань фінансів, податків, але при цьому наголосив, що не допустить ані обмеження своєї влади, ані порушення прав духовенства та дворянства.

Клятва в залі Малих забав 20 червня 1791 р. Художник Ж.-Л. Давид

Документи та матеріали

«Королю слід було наказати всім трьом станам вести спільні засідання і проводити індивідуальне голосування з усіх питань, що стосуються оподаткування. Він повинен був водночас об’єднати дворянство і духовенство у вищу палату, як в Англії, і створити нижню палату із представників третього стану. Сумнівно, щоб третій стан був задоволений подібною системою... Але, безумовно... вияв доброї волі короля послабив би конфлікти і зберіг корону...» - писав дослідника. Матьєз у творі «Французька революція».

Як ви вважаєте, чи був можливим такий розвиток подій у Франції? Чи міг піти на подібний крок Людовік XVI? Чи могла традиційна еліта досягти компромісу (угода, згода; порозуміння з противником, досягнуте шляхом взаємних поступок) з освіченою елітою наприкінці XVIII cт.?

Установчі збори

9 липня 1789 р. Національні збори оголосили себе Установчими зборами. Своє основне завдання вони вбачали у зміні державного ладу та підготовці й прийнятті конституції. Найбільш вагомою і вольовою групою в Установчих зборах були конституціоналісти-монархісти, представники Комітету тридцяти.

Проаналізуйте події, що зумовили перетворення Генеральних штатів на Установчі збори.

Бастилія

Дізнавшись про плани та дії Установчих зборів, король почав стягувати до Парижа війська. 11 липня 1789 р. Людовік XVI відправив у відставку популярного серед населення Ж. Неккера. 12 липня парижани вийшли на вулиці на знак протесту проти відставки міністра фінансів. На бік повстанців перейшла армія. 13 липня було створено Національну гвардію. 14 липня повстанці захопили арсенал і, оволодівши 30 тис. одиницями зброї та 20 гарматами, штурмували символ королівського абсолютизму —фортецю-в’язницю Бастилію.

Штурм Бастилії 14 липня 1789 р. Художник Ж.-П. Уель

Король

14 липня 1789 р. у щоденнику Людовіка XVI записане слово, яке завжди уживав його дідусь (Людовік XV) у ті дні, коли не було полювання: «Віеn» — «Нічого».

17 липня король відвідав міську ратушу й отримав з рук мера Парижа Байї трикольорову кокарду, яка стала символом революції та приєднання до неї короля (червоний і синій - кольори герба Парижа, білий - королівського штандарта; звідси і три кольори прапора, що став національним прапором Франції). Король зберіг корону, але мусив визнати над собою владу французького народу.

Поміркуйте, чому з’являється нова символіка.

Літо «великого страху»

Слідом за Парижем повстала провінція. Селяни нищили маєтки землевласників, документи, що засвідчували їхні повинності. Це було літо «великого страху». Скориставшись із ситуації в країні, Установчі збори 4 серпня видали декрети про рівність усіх громадян перед законом при сплаті податків, можливість викупу платежів, пов’язаних із землеволодінням (панщина, оброк тощо).

Декрет — постанова, указ, законодавчий акт найвищих органів влади періоду Французької революції.

Представники революційного табору формують у суспільній свідомості нові цінності. Які, на ваш погляд?

Муніципальна революція

У другій половині липня - на початку серпня 1789 р. по всій країні розгорнулася так звана муніципальна революція (від лат. municipalis — «той, що стосується місцевого, переважно міського самоврядування»). У Парижі комітет виборників проголосив себе комуною (муніципалітетом). Нові революційні муніципалітети виникли і в інших містах Франції. Упродовж двох-трьох тижнів після взяття Бастилії королівську адміністрацію було знищено. Як писав один із сучасників, «немає більше ні короля, ані парламентів, ані армії, ані поліції».

Паризький революціонер. Художник Л. Бойні

Документи та матеріали

«Дві течії підготували та здійснили революцію. Одна з них - піднесення понять щодо політичної перебудови держави - виходила зі стану буржуазії. Друга - з народних мас: селянства і міського пролетаріату, що домагалися безпосереднього та відчутного поліпшення свого становища. І коли ці дві течії збіглися й об’єдналися внаслідок єдиної, спочатку спільної мети і на деякий час надавали одна одній підтримку, тоді настала революція», - писав російський суспільний діяч П. Кропоткін.

Чому взяття Бастилії є початком революції? Схарактеризуйте події, що зумовили повалення абсолютизму у Франції.

Декларація прав людини і громадянина

Піднесення революційного руху зумовило складання Декларації прав людини і громадянина, яку було проголошено 26 серпня 1789 р. Обґрунтовуючи невід’ємність прав кожної людини, що даровані їй самою природою, скасовуючи станові привілеї, Декларація стверджувала: «Люди народжуються вільними і рівними в правах». Основним завданням держави визнавалося забезпечення прав та свобод людини: святенність і недоторканність приватної власності, право опору гнобленню, безпеки. Вища законодавча влада передавалася виключно представницькому органу.

Пригадайте, які ідеї французьких просвітників знайшли своє втілення в Декларації прав людини і громадянина.

Економічні, соціальні та адміністративні зміни

Після Декларації прав людини і громадянина Установчими зборами було прийнято низку декретів, згідно з якими запроваджено новий адміністративний поділ (Францію було поділено на 83 департаменти (від departis - «розділяти») - адміністративні одиниці, що замінили поділ на провінції; скасовано становий поділ громадян; конфісковано церковну власність та оголошено національним майном, яке підлягало продажу; церкву позбавлено права реєструвати шлюби, акти одруження, народження, смерті й поставлено під контроль держави; запроваджено єдину систему оподаткування; скасовано цехи; знищено внутрішні митні збори; вжито заходів, що створювали умови для розвитку підприємницької діяльності (скасовано урядову регламентацію виробництва).

У тексті знайдіть положення, які свідчать про утвердження підвалин «нового порядку» в: а) господарстві; б) соціальній сфері; в) правах людини.

Конституція 1791 р.

Декрети перших років революції було закріплено в Конституції, яку прийнято 3 вересня 1791 р. Вступною частиною до неї стала Декларація прав людини і громадянина.

Конституція - основний закон держави, який визнає основи політичної, економічної і правової систем країни, закріплює форму правління, порядок утворення, принципи діяльності й компетенцію центральних і місцевих органів, виборчу систему, організацію та принципи правосуддя.

За формою правління Франція проголошувалася конституційною монархією (форма правління, за якої влада монарха обмежена конституцією). Вища законодавча влада належала однопалатним Законодавчим зборам. Виконавчу владу здійснювали король та призначені ним міністри. Король мав право накласти вето на ухвалені закони, був главою армії та флоту. Судову владу здійснювали виборні особи.

Конституція зберегла спадкоємного короля. Проте цей король був начебто відтворений самою Конституцією, присягав і підкорявся їй. Раніше він був «Людовік, милістю Божою, король Франції», тепер же він лише «Людовік, Божою милістю і в силу конституції держави, король Франції». Франція перестала бути власністю короля, яку він передавав у спадок. Новий титул - король французів - мав на увазі главу, але не повелителя.

Конституція скасувала привілеї, засновані на народженні, але вона зміцнила привілеї, що базувалися на багатстві. Незважаючи на статтю Декларації, котра проголошувала: «Закон є вираз загальної волі. Усі громадяни мають право брати участь особисто або через своїх представників у його складанні», - вона поділила французів на два розряди стосовно виборчого права - на громадян активних і пасивних. До перших належали французи, які досягли 25-річного віку, проживали в місцевості не менше року, сплачували прямий податок, не наймитували, були включені до списків Національної гвардії. Активні громадяни мали виборче право. Другі були позбавлені виборчого права, оскільки не мали власності. Виборча система, визначена Конституцією 1791 р., закріплювала владу буржуазії.

Які цінності «нового порядку» було закладено в Конституції 1791 р.?

Законодавчі збори

Згідно з Конституцією влада мала бути передана новообраним Законодавчим зборам. 30 вересня Установчі збори завершили свою роботу. 1 жовтня 1791 р. розпочали свою роботу Законодавчі збори, вона тривала до 20 вересня 1792 р.

Із 745 депутатів близько 260 були конституційними монархістами, 136 належали до Якобінського клубу. Якобінці майже відразу розкололись на поміркованих правих - жирондистів (депутатів із департаменту Жиронди) на чолі з Бріссо і Верньо та невелику групу лівих - монтаньярів («горці»), яких так називали тому, що вони займали в залі Зборів (вона мала вигляд амфітеатру) верхні лави. До цієї групи належали прихильники Робесп’єра та Марата.

Жирондисти виражали інтереси власників мануфактур, виноторговців, нових землевласників. Вони прагнули ліквідувати або обмежити королівську владу, конфіскувати майно та землі дворян-емігрантів. Згодом жирондисти стали найбільш впливовою групою в Законодавчих зборах.

Жан-Поль Марат

Конвент

Революція у Франції викликала занепокоєння монархів Європи, але воювати вони не хотіли. Послаблення Франції на Європейському континенті було їм вигідно. Війна між Францією та Європою зародилася в самій Франції. Жирондисти за своїми переконаннями були республіканцями й вважали подальше поглиблення революції необхідним.

Але для боротьби з королівським двором вони обрали небезпечну зброю - війну. На їхню думку, війна мала або викрити короля, або повністю підкорити Людовіка XVI Законодавчим зборам. Король, своєю чергою, сподівався, що війна призведе до поразки революції. Тому 20 квітня 1792 р. Законодавчі збори оголосили війну Австрії, яка вимагала відновлення монархії, заручившись підтримкою Пруссії. Франція вступила в смугу воєн, які тривали понад 20 років.

У липні 1792 р. Законодавчі збори звернулися до народу із закликом «Батьківщина в небезпеці!». У відповідь на це війська федератів (добровольці з французьких провінцій) вирушили до Парижа. Саме в ці дні й почули парижани бойову пісню марсельського батальйону.

«Марсельєза» — революційна пісня періоду Французької революції і державний гімн Франції. Її написав 25 квітня 1792 р. у Страсбурзі полковник 517 марсельських волонтерів Руже де Лілль. Первісна назва - «Бойова пісня Рейнської армії»; згодом отримала назву «Марш марсельців». У листопаді 1793 р. Конвент обирає «Марсельєзу» гімном Франції.

Штурм Тюїльрі 1792 р. Художник Ж. Дюплессі-Берто

Людовік ХVІ біля ешафоту. Художник Ш. Беназе

Поразки на фронті, зростання цін, спекуляція, непослідовність дій уряду, зрада королівського двору (один із дворян, що емігрували до Німеччини, оголосив маніфест, у якому король постав у невигідному світлі, оскільки йшлося про прагнення Австрії та Пруссії поновити його у правах) - усе це викликало народне незадоволення, яке 10 серпня 1792 р. переросло в повстання. Тисячі озброєних громадян оточили королівську резиденцію в Тюїльрі.

Законодавчі збори під тиском повсталого люду мусили дати згоду на арешт короля. Монархію було ліквідовано. Законодавчі збори видали декрет про скликання Національного Конвенту (представницькі збори у Франції періоду Французької революції). Вибори до нього мали відбутися без поділу громадян на активних і пасивних.

Було обрано 750 депутатів. Основними питаннями, які мав розглянути Конвент, були питання про війну, продовольство та долю короля.

У боротьбі з жирондистами якобінці виражали інтереси тих верств, які були невдоволені завойованим і прагнули подальшого розвитку революції (демократична буржуазія, частина селянства, міські низи). 21 вересня 1792 р. Конвент оголосив про скасування монархії, а 22 вересня 1792 р. Францію було проголошено республікою. Проголошення республіки поставило питання про долю монарха, який ставав зайвим у державі. Якобінцям вдалося домогтися поіменного голосування депутатів «за» або «проти» страти короля. Голосування тривало майже 40 годин, і в результаті за смертну кару виступили 387 членів, за ув’язнення - 334. 21 січня 1793 р. Людовіка XVI було страчено.

Унаслідок подій серпня-вересня 1792 р. у Франції було знищено монархію, проголошено республіку. Влада перейшла до рук торгово-промислової буржуазії (жирондисти), яка вважала, що завдання революції вичерпані проголошенням республіки та завоюванням політичних свобод. Вони були стурбовані запобіганням подальшому розвитку революції, убачаючи в цьому загрозу буржуазній власності.

3. Якобінська диктатура

1793 р. ситуація в країні загострилася. Зростали ціни на товари першої необхідності, процвітала спекуляція. Тяжке продовольче становище сприяло активізації найбідніших верств міського населення. У виступах вони вимагали ліквідації майнової нерівності, введення смертної кари за спекуляцію предметами широкого вжитку та «суворих» законів стосовно торгівлі хлібом. Але вони не виступали проти приватної власності. Широкі маси народу мріяли про становище дрібних власників, де кожен володів би своїм полем, майстернею, крамницею.

Якобінський клуб у Парижі. XIX ст.

Які вимоги висували найбідніші верстви населення?

Цією ситуацією скористалися якобінці. Вони очолили боротьбу проти жирондистів. Повстання розпочалося 31 травня 1793 р. Вранці 2 червня 40 тис. парижан зі зброєю в руках оточили Конвент. Під їхнім тиском депутати прийняли рішення про арешт депутатів-жирондистів. Влада у країні перейшла до якобінців, яких очолив М. Робесп’єр.

Персоналії

МАКСИМІЛІАН РОБЕСП’ЄР (1758—1794)

Народився 6 травня 1758 р. в Аррасі в родині адвоката. Навчався на юридичному факультеті Сорбонни. Після закінчення працював адвокатом. Відзначався знаннями з багатьох галузей науки та мистецтва. У 1789 р. -депутат Генеральних штатів. Мірабо так говорив про нього: «Він піде далеко, бо вірить у те, що говорить». 1793 р. фактично очолив уряд революційної Франції і відіграв важливу роль у розгромі зовнішньої інтервенції. Послідовник Руссо, який хотів установити диктатуру доброчесності. Гільйотований 28 липня 1794 р. Історія так і не знайшла відповіді на запитання: що ж було головним у його характері - ідеалізм чи фанатизм?

«Послідовник Руссо, який хотів установити диктатуру доброчесності». Як ви вважаєте, цього можливо досягти?

У революції немає перешкод, є тільки вороги...

Період якобінської диктатури (1793-1794) увійшов в історію Французької революції як період терору (політика залякування, насильства, розправи з політичними противниками).

Однією з причин перетворення терору на державну політику була фанатична віра якобінців у правоту своєї справи й повна нетерпимість до тих, хто не поділяв їхніх поглядів. Будь-яка критика режиму оголошувалася контрреволюційною, а будь-який критик - ворогом революції. Хвиля терору охопила всю країну.

Для боротьби з ворогами було створено Революційний трибунал - каральний орган, що мав право ухвалювати смертні вироки за судовими справами. Підсудні революційного трибуналу позбавлялися права на захист. Викликати свідків та обвинувачених було не обов’язковим. Достатніми чинниками, щоб засудити до смертної кари, були моральні міркування присяжних, їхня переконаність у винності підсудного. Страчували у Франції за допомогою гільйотини.

Персоналії

ЖОРЖ ЖАК ДАНТОН (1759—1794)

Син прокурора, отримав юридичну освіту. Згодом став одним з найвідоміших у Парижі адвокатів. Дантон представляв нову буржуазію, що зросла вже в роки революції. Він підтримував повну свободу підприємницької діяльності й різко заперечував усілякі обмеження власності. Дантон вірив у силу грошей і за роки революції набув великого багатства. Він був людиною дії та боротьби, давав корисні й докладні поради. Особливо великою була заслуга Дантона в організації захисту Вітчизни. За часів якобінської диктатури з його ініціативи було створено Революційний трибунал. Пізніше, перебуваючи у в’язниці, він казав: «Я запропонував заснувати цей Революційний трибунал. Тепер я прошу вибачення за це в Бога та в людей...». 1 квітня 1794 р. Дантона гільйотинували. Його останні слова були звернені до ката: «Ти покажеш мою голову народу: вона варта цього».

Робесп’єр і Дантон були сучасниками. З’ясуйте, що зближує їх, робить людьми однієї епохи.

Повалення якобінської диктатури

Від осені 1793 р. значно поглибилися протиріччя в якобінському таборі. Особливо гострими вони стали між прихильниками Робесп’єра, Ебера і Шометта, які вимагали конфіскації всього майна контрреволюціонерів та його рівного розподілу між бідняками.

Документи та матеріали

«Я теж не бідний і знаю, що таке бідність. Перед нами відкрито війну багатих проти бідних. Вони хочуть роздушити нас, що ж ми випередимо їх! Ми повинні роздушити їх. Сила в наших руках. Ці негідники пожерли плоди нашої праці; залишили нас голими, випили наш піт і хочуть напитися нашої крові», - із промови Шометта 4 вересня 1793 р. перед народом Парижа.

«Насильство, на якому тримається деспотизм, може бути ліквідоване тільки за допомогою насильства», - зауважував Руссо. Чи можна стверджувати, що думки просвітників мали вплив на якобінців і визначали їхні вчинки?

Повалення Робесп’єра під час засідання Конвенту. Художник М. Адамо

Робесп’єр використовував радикальні, криваві, аморальні засоби. Ліквідовуючи своїх противників, він готував власну загибель. 28 липня 1794 р. Робесп’єра та його прихильників гільйотинували.

Термідоріанський режим

Унаслідок термідоріанського заколоту (28 липня 1794 р. — 9 термідора за новим календарем) до влади прийшла буржуазія, яка збагатилася під час революції. Основним засобом встановлення нової влади був також терор, спрямований, насамперед, проти якобінців. Але нова влада боролася і з роялістами (прихильниками монархії); термідоріанці не бажали повернення «старого порядку».

Конституція 1795 р.

У 1795 р. термідоріанський Конвент прийняв нову Конституцію, за якою було створено двопалатний Законодавчий корпус, що складався із Ради старійшин та Ради п’ятисот. Вводилися двоступеневі вибори, відновлювались майновий, віковий цензи для виборців. Виконавча влада надавалася п’ятьом членам Законодавчого корпусу - Директорії.

Чому термідоріанці не бажали повернення «старого порядку»?

Зовнішня політика Директорії характеризувалася постійними війнами. Основними її супротивниками були Пруссія, Австрія, Велика Британія. У бойових діях найбільш відзначився молодий генерал Наполеон Бонапарт.

Персоналії

НАПОЛЕОН БОНАПАРТ (1769—1821)

Народився на острові Корсика в родині адвоката. У 24 роки став генералом. У майбутньому про нього казатимуть: «його ім’я асоціюється з безмежним честолюбством, з деспотичною владою, жорстокими і кривавими війнами, жадобою до завоювань; це ім’я народжує жах Сарагоси, пограбування Німеччини, вторгнення до Росії. Але це ж ім’я нагадує про сміливість і відвагу, виявлені в битвах, про талант, що завдав ударів старій рутинній Європі». Він поєднував у собі практичну хватку, великі знання, тверду волю, сильний розум. Талановитий полководець, що відзначався рішучістю, сміливістю, жорстокістю, безпринципністю у виборі засобів досягнення мети. Не вагаючись вдавався до пролиття крові, прирікаючи мільйони людей на страждання.

Макіавеллізм - різновид політичної поведінки, що виправдовує будь-які засоби (у тому числі віроломні, жорстокі) заради досягнення поставленої мети. (Термін пов’язаний з ім’ям італійського політичного діяча й мислителя Н. Макіавеллі). Чи можна вважати Наполеона послідовником учення Макіавеллі?

1796 р. Директорія призначила його головнокомандувачем армії, що діяла проти Австрії та П’ємонту. Цього ж року війська Наполеона розпочали свій італійський похід. Бонапарт мав на меті перетворити Італію на плацдарм для завоювання всієї Європи.

У ході боїв він завдав нищівної поразки своїм противникам і забезпечив установлення французького панування на загарбаних територіях. Під час італійського походу армія Наполеона захопила гармати, зброю, продовольство, фураж. Загарбані цінні скульптури, картини, церковний посуд, золото Бонапарт відправляв до Парижа.

Битва біля пірамід. Художник Л.-Ф. Лежен

1798 p. Наполеон став головнокомандувачем експедиційних військ на Сході. Головний удар було спрямовано на Єгипет з метою перетворити його на плацдарм для завоювання Індії та ліквідації торговельної та колоніальної могутності Великої Британії. Упродовж 1798—1799 рр. Бонапарт здійснив похід у Єгипет і Сирію. Французький полководець твердив: «Володар Єгипту є володарем Індії».

Прихід до влади Наполеона Бонапарта

Улітку-восени 1799 р. авторитет Директорії серед буржуазії упав. Остання стала вимагати сильної влади, яка б могла придушити виступи монархістів та якобінців і розпочати успішну війну проти коаліції, очолюваної Великою Британією. Буржуазія шукала кандидата на роль диктатора. Використовуючи ситуацію, що склалася, Бонапарт правильно розраховував, що зможе стати саме такою кандидатурою, яку підтримає невдоволена політикою Директорії буржуазія.

29-річний генерал Бонапарт, тісно пов’язаний з новою буржуазією, вольовий і дуже популярний в армії, виявився сильнішим за своїх конкурентів. Менш як за місяць від дня приїзду до Парижа Бонапарт підготував державний переворот. Зібравши надійних генералів і офіцерів, він запропонував їм «рятувати республіку». Віддані йому люди сфабрикували справу про змову якобінців, яка начебто загрожувала республіці, й підготували декрет, що доручав придушити цю змову генералові Бонапарту. 18 брюмера (9 листопада) 1799 р. це сталося. Військовий переворот завершив історію Французької революції.

Подіями 18 брюмера скінчилася революція у Франції. Вона знищила «старий порядок». Але якщо у Великій Британії революція завершилась компромісом буржуазії та дворянства, то у Франції буржуазія перемогла дворянство. Політична й економічна влада перейшла до буржуазії. Установлювалося панування буржуазної власності та створювалися передумови для промислового перевороту. На селі закріпилося велике землеволодіння. Французька революція знищила станову нерівність, привілеї духовенства та дворянства. Усе це мало своїм наслідком розширення громадянських прав.

«Ми довели до кінця роман революції, - сказав Наполеон про переворот 18 брюмера, - тепер треба подивитися, що в ньому реальне». Прокоментуйте цей вислів. Висловте свою оцінку подій 18 брюмера.

Заколот 18 брюмера. Художник Ф. Бушо

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ!

1. Що відбулося раніше: а) повалення монархії чи взяття Бастилїї; б) скликання Генеральних штатів чи Законодавчих зборів; в) установлення якобінської диктатури чи термідоріанський переворот?

2. Назвіть державу, якої стосується твердження: «20 квітня 1792 р. Законодавчі збори Франції оголосили війну».

3. Як ви вважаєте, чи міг бути Дантон: а) учасником Французької революції; б) французьким просвітником; в) роялістом?

4. Дайте визначення поняттям: «революція», «терор».

5. Оцініть значення Французької революції.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно