Войти
Закрыть

Розпад багатонаціональних імперій і утворення нових незалежних держав у Європі

10 Клас

Перейшовши за цим посиланням https://www.youtube.com/watch?v=b8M_uNvlt1Y, ви зможете переглянути презентацію, присвячену розпаду Австро-Угорської імперії. 1. Розпад Австро-Угорської імперії. Перша світова війна загострила політичні й соціальні протиріччя, що існували в державах-учасницях цього військово-політичного конфлікту. У тих з них, які являли собою багатонаціональні імперії, це стало причиною розколу держави. Літній наступ Антанти в 1918 р., поразки на фронтах, масове дезертирство з армії й національні рухи, що посилилися всередині Австро-Угорської імперії, змусили імператора Карла IV видати восени 1918 р. маніфест, у якому оголошувалося, що Австро-Угорщина перетворюється на триалістичну федерацію. Це державне об’єднання мало бути федерацією трьох частин: Австрії, Угорщини і південнослов’янського територіально-адміністративного об’єднання. Однак це вже був запізнілий крок. Наприкінці жовтня 1918 р. ліквідація Австро-Угорщини стала доконаним фактом. 31 жовтня 1918 р. почалися демократичні революції в Австрії й Угорщині, у ході яких були знищені монархії. На політичній карті Європи з’явилися Австрійська й Угорська республіки. У національних провінціях ситуація була іншою. Ще влітку 1918 р. були створені й діяли національні комітети або ради партій і громадських організацій народів, що входили до складу імперії: чехів, словаків, поляків, українців, південних слов’ян. Країни Антанти визнали більшість цих комітетів як основу майбутніх урядів....
0 Переглянути

Завершальний етап війни. Початок революцій

10 Клас

Міжнаціональні конфлікти в умовах війни у Австро-Угорщині. На території Австро-Угорщини проживало понад десяток різних національностей, жодна з яких не становила й чверті від загальної чисельності населення. Найбільш компактну і велику групу становили німці — австрійці (23,5 %). Наступними за ними були угорці (19,5 %), чехи і словаки (16,5 %), серби і хорвати (16,5 %), поляки (10 %), українці (8 %), румуни (6,5 %), словенці, італійці і багато інших. До національних розходжень додавалися релігійні: австрійці, італійці і поляки сповідували католицизм, чехи — протестантизм, частина хорватів — мусульманство, а українці — православ’я або уніатство. За таких обставин імперський уряд силою підтримував встановлений порядок, всіляко протидіяв прагненню національних меншин до незалежності. Для цього він не гребував використовувати політику національного розбрату й підбурювання одного народу проти іншого. В імперії проводилось насильницьке понімечення. Ця тенденція особливо посилилася під час світової війни. Різноманіття національного й релігійного складу, нерівноправне становище націй і народностей імперії викликало до життя різні національні рухи, інтереси яких, однак, не завжди збігалися. Серйозні протиріччя існували навіть між двома панівними націями — австрійцями й угорцями. Частина правлячих кіл Угорщини виступала за ліквідацію угоди 1867 р., відокремлення Угорщини від Австрії і проголошення незалежності країни. З погіршанням становища на фронтах, ситуація ставала все менш контрольованою. Уряд неодноразово розпускав місцеві парламенти і органи самоврядування, але не міг остаточно покінчити з визвольним рухом. 2. Економічна та політична криза в Російській імперії. Російська революція 1917 р. Перша світова війна стала суворим випробуванням і для іншої багатонаціональної держави — Росії. Значну частину країни було окуповано ворогом, унаслідок чого загальні втрати промислового потенціалу досягли 20 %. У 1917 р. 1/3 колосальних витрат становили закордонні кредити. Війна поглибила соціально-економічну кризу в країні, виявила всі слабкі сторони існуючого режиму. Руйнування залізничного транспорту загострило проблему забезпечення міст сировиною, паливом, продовольством, а фронту — зброєю й боєприпасами. Господарські проблеми і поразки на фронті призвели до поглиблення кризи царату, загострення відносин з Державною думою. Помітно посилилися опозиційні настрої серед інтелігенції, громадських і профспілкових...
0 Переглянути

«Велика війна» 1914-1918 рр.

10 Клас

Передумови, геополітичні плани і причини світової війни. Наприкінці XIX - на початку XX ст. боротьба за ринки збуту товарів і капіталу, використання дешевої робочої сили та вигідних джерел сировини між провідними держа вам и світу посилилася. Зокрема: • Англія прагнула перешкодити посиленню впливу Німеччини на Балканах; • Німеччина сподівалася зміцнитися на Балканах і Близькому Сході, відторгнути від Росії Польщу, Україну й Прибалтику, а Англію позбавити панування на морі; • Франція планувала відібрати в Німеччини Ельзас та Лотарингію, втрачені нею в 1870—1871 рр., а при нагоді доповнити це й Саарським вугільним басейном; • Росія і Австро-Угорщина змагалися одна з одною за вплив на Балкани. У цей же період з’явився термін «геополітика», за яким територіальна і політична експансія провідних держав, а також багато інших суспільно-політичних явищ обумовлюються географічно. Таким чином, будь-які світові кризи є так чи інакше пов’язані з геополітичними інтересами. Прагнення до здійснення чергового переділу світу призвело до утворення двох ворожих один до одного військово-політичних блоків: Антанти (у складі Франції, Росії та Великої Британії) та Троїстого союзу, що об’єднав Австро-Угорщину, Німеччину та Італію (остання після початку війни спершу проголосила нейтралітет, а згодом приєдналася до Антанти). Замість Італії третім учасником Троїстого союзу стала Османська імперія. Після включення до складу блоку Болгарії він отримав назву Четверний союз. У свою чергу, в ході світової війни на боці Антанти виступили Японія, Румунія і США....
0 Переглянути

Узагальнення до курсу 11 клас Гісем, Мартинюк (рівень стандарту)

11 Клас

Основні тенденції розвитку світу в другій половині ХХ — на початку ХХІ ст. Період другої половини ХХ — початку ХХІ ст., який ви вивчали в 11 класі, насичений багатьма важливими подіями, неоднозначними за характером явищами й процесами. Початок періоду відкривали події, які стали наслідками наймасштабнішого і найкривавішого збройного протистояння за всю історію людства — Другої світової війни. Її наслідки відчуваються і в наш час як у міжнародних відносинах, так і в демографічному розвитку. Після завершення війни головний вплив на розвиток світу справила «холодна війна» між двома наддержавами — США та СРСР, які боролися за світове панування. Це було протистояння й суперництво двох протилежних моделей розвитку — демократичної і тоталітарної. Демократична модель, заснована на ринкових принципах економіки, приватній власності й пріоритеті прав людини, виявилася більш стійкою. СРСР та країни «соціалістичного табору» зазнали поразки. Проте сподівання на подальший мирний і безкризовий розвиток світу були марними. Нові й старі проблеми: міжнародний тероризм, ядерне озброєння, бідність, екологічні проблеми тощо чекають на своє вирішення. Крім того, Росія, яка вважає себе правонаступником СРСР, прагне реваншу й докладає чимало зусиль, щоб зруйнувати всі правила міждержавного існування, що були узгоджені в межах як двосторонніх, так і багатосторонніх домовленостей. Як і в попередній період, у другій половині ХХ — на початку ХХІ ст. головні тенденції розвитку світу визначають провідні держави світу — США й країни Західної Європи. У 1960-ті рр. до них приєдналася Японія, згодом — «нові індустріальні країни», а на початку ХХІ ст. — Китай. У цих країнах відбувається становлення постіндустріального суспільства....
0 Переглянути

Основні тенденції розвитку літератури і мистецтва у другій половині XX — на початку XXI ст.

11 Клас

Умови розвитку культури. У роки Другої світової війни значна кількість діячів культури — Е. Хемінгуей, А. де Сент-Екзюпері, Л. Арагон та інші зі зброєю в руках боролися проти нацистської диктатури. Твори в галузі літератури, музики, мистецтва, кіно відігравали важливу роль у загартуванні морального духу народів, наближаючи перемогу над нацизмом. Осмислення причин і наслідків війни, її жорстокість, поведінка людей в екстремальних умовах стали важливими темами світового мистецтва. В умовах «холодної війни» ідеологічний бік творчості переважав над художнім. Періодичні загострення соціально-економічних суперечностей, масові суспільні рухи обумовили появу різних форм контркультури («розгнівані молоді люди», рокери тощо). Вони ніби протистояли бездуховності масової культури та класичній культурі минулого. Назрівання екологічної катастрофи, гонка озброєнь, гострі міжнародні кризи сприяли наростанню настроїв зневіри, передчуття апокаліпсису. Розпад колоніальної системи сприяв підвищенню ролі країн, що розвиваються, у світовій культурі. Міжнародне визнання отримали індійський кінематограф, африканські та латиноамериканські музичні ритми й мелодії. Одним із наслідків НТР став прискорений розвиток засобів масової комунікації, що створило матеріальну основу для небувалого розквіту масової культури й появи рок-музики....
0 Переглянути

Постіндустріальне (інформаційне) суспільство. Розвиток науки і техніки

11 Клас

Постіндустріальне (інформаційне) суспільство та його вплив на розвиток культури. Глобалізація. Сьогодні всіх цікавлять питання: яке майбутнє чекає на нас? Яким шляхом розвиватиметься цивілізація у XXI ст.? Прогнозувати майбутнє завжди складно, і тому дослідницька спільнота дає різні відповіді на ці питання. Чимало прихильників здобула теорія постіндустріальної цивілізації. Відповідно до неї доба індустріальної цивілізації завершилася, і людство (або його значна частина) увійшло до наступного етапу розвитку — постіндустріальної цивілізації. У постіндустріальному суспільстві значну роль відіграє прогрес у науці й техніці, досягнення якого якісно змінюють усю систему виробництва. Унаслідок цього воно більш зорієнтоване на задоволення потреб людини, максимально активізує творчі здібності людини, від якої вимагаються ґрунтовні знання, уміння самостійно приймати рішення та швидко реагувати на зміни ситуації. Поступово зникнуть притаманні індустріальній цивілізації величезні заводи й фабрики, які завдавали чимало шкоди навколишньому середовищу. Замість них набудуть поширення невеликі підприємства, безвідходні технології, використання синтетичної сировини замість природної, нових джерел енергії, суворе дотримання екологічних норм. Завдяки цьому стане можливим подолання численних екологічних проблем, які також стали одним із наслідків індустріалізації. Існують підстави для того, щоб стверджувати про початок бурхливої деурбанізації — зменшення кількості населення міст. В індустріальну епоху за містами встановилася роль адміністративних, промислових і культурних центрів. Останнім часом у розвинених країнах спостерігається зростання кількості людей, що не бажають оселятися в мегаполісах і віддають перевагу проживанню за їхніми межами. Завдяки комп'ютерам та електронним засобам зв'язку людина не почуває тут себе відокремленою від зовнішнього світу й може не лише відпочивати, а й працювати....
0 Переглянути

Завершення «холодної війни». Міжнародні відносини наприкінці XX — на початку XXI ст.

11 Клас

Передумови й причини завершення «холодної війни». До нового погляду на проблеми Європи та світу політичні кола Сходу й Заходу прийшли різними шляхами. Дослідження вчених, зусилля журналістів, письменників, людей мистецтва формували у свідомості світової громадськості різко негативне ставлення до ідеї насильницького розв'язання міжнародних проблем. Незважаючи на загострення протистояння між НАТО і ОВД, тривав загальноєвропейський процес, розпочатий у Гельсінкі. У Белграді (1977—1978 рр.), Мадриді (1980—1983 рр.), Стокгольмі (1984—1987 рр.), Відні (1986—1989 рр.) відбулися зустрічі представників держав — учасників НБСЄ, на яких розглядалися реальні питання з припинення глобального протистояння. Чим проблемнішим ставало внутрішнє становище СРСР, тим більш поступливою і конструктивною ставала його позиція на переговорах. Готовність до таких поступок була очевидною після приходу до влади М. Горбачова. Він проголосив політику «перебудови», а також необхідність утвердження «нового мислення» в міжнародних відносинах. На Стокгольмській конференції з питань довіри й безпеки в Європі Радянський Союз виступив з ініціативами щодо обмеження військово-морської діяльності на півночі Європи і в Середземному морі. Радянський уряд пропонував вивести із Середземномор'я як радянські, так і американські кораблі — носії ядерної зброї, згодом — військові флоти США і СРСР. Тепер це не було суто пропагандистським маневром. У СРСР почали розуміти, що серйозна зовнішня політика неможлива без взаємних поступок. Новий радянський лідер розпочав широку зовнішньополітичну діяльність. 7 квітня 1985 р. СРСР припинив розгортання ракет середньої дальності СС-20 у Східній Європі, а із 6 серпня 1985 р. увів односторонній мораторій на ядерні випробування, який діяв півтора року. У січні 1986 р. М. Горбачов висунув програму ліквідації до кінця століття зброї масового знищення. У травні 1987 р. ОВД декларувала, що учасники блоку за жодних обставин не розпочнуть воєнні дії проти будь-якої держави або союзу держав, якщо самі не стануть об'єктом збройної агресії; що ніколи не застосують першими ядерну зброю; що СРСР і його союзники не мають територіальних претензій до жодної з держав і жодну країну не вважають своїм ворогом....
0 Переглянути

Міжнародні відносини в 1950—1980-ті рр.

11 Клас

Формування регіональних конфліктів. Перший спалах «холодної війни» другої половини 1940 — початку 1950-х рр. призвів до виникнення регіональних конфліктів, через які пролягла лінія протистояння між наддержавами. Частина цих конфліктів не вщухла до сьогодні. Одним із найбільш небезпечних був конфлікт у Кореї (1950—1953 рр.). Хоча його вдалося зупинити, сторони досі перебувають у стані війни. Лише у 2018 р. з'явилися перспективи миру після зустрічі президента США Д. Трампа і лідера КНДР Кім Чен Ина. Також на зустрічі президентів Південної і Північної Кореї було досягнуто домовленості про підготовку до підписання мирних договорів. Після Другої світової війни остаточно визрів конфлікт на Близькому Сході, який триває й зараз. Залишається чимало країн, які бажають знищення Ізраїлю. У 1940-х рр. виник конфлікт на півострові Індостан. Після декількох кровопролитних війн між Індією та Пакистаном останнім часом намітилося прагнення досягти примирення. Також у 1940-х рр. Велика Британія, Франція, Нідерланди розпочали колоніальні війни, які з перервами точилися до початку 1960-х рр., поки великі колоніальні держави остаточно не змирилися із втратою колоніальних володінь. Найбільш криваві й тривалі війни в 1940—1950-ті рр. вели Франція в Індокитаї та Алжирі, Нідерланди в Індонезії, Велика Британія в Малайзії. 2. Послаблення міжнародної напруженості. На початку 1950-х рр. відбулися зміни в керівництві США і СРСР, що позначилося на зовнішньополітичному курсі цих країн....
0 Переглянути

Країни Латинської Америки

11 Клас

Основні тенденції розвитку країн Латинської Америки після Другої світової війни. У країнах Латинської Америки після Другої світової війни відбулися значні зрушення. Це пояснюється тим, що країни регіону значно раніше здобули незалежність. Їм на шляху модернізації не доводилося переживати «цивілізаційний шок», як це було в країнах Африки та Азії. Вони були частиною західної, європейської за походженням, цивілізації. Існування великих земельних володінь — латифундій — було основною причиною відсталості Латиноамериканського регіону. Це призводило до безземелля селянства, низького рівня життя, аграрного перенаселення й безробіття, низької продуктивності праці і, відповідно, до соціальної напруженості. Таке суспільство не могло бути демократичним, воно трималося на насильстві. Напередодні Другої світової війни почався занепад латифундій. Після завершення війни цей процес посилився. Тривала боротьба селянства примушувала уряди проводити аграрні реформи. Усі вони незалежно від масштабів підривали позиції латифундистів. Демографічний вибух зумовив масову урбанізацію й перенесення центру політичного життя із сільської місцевості до міст. Після Другої світової війни становище в економіці країн Латинської Америки було сприятливим для проведення реформ: вони мали значні валютні накопичення, зросла їхня частка у світовій торгівлі. Ці чинники були використані урядами країн для проведення імпортозамінної індустріалізації. Реформи відбувалися під помірковано націоналістичними гаслами, що мали певну підтримку населення. Це сприяло формуванню популярних, але авторитарних режимів. Як приклад можна навести президентство Хуана Домінго Перона в Аргентині (1946—1955, 1973—1974 рр.; у 1949—1955 рр. — фактичний диктатор). Він провів часткову націоналізацію, сплатив борги країни, домігся самозабезпечення Аргентини основними промисловими товарами. У період правління Х. Д. Перона в Аргентині створили перший у Латинській Америці реактивний літак, але під тиском США його виробництво було припинено....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 291 292 293 294 295 296 297 298 299 ... 317
Назад

Навігація