Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом ІІ (відповіді)
- 19-01-2023, 15:32
- 488
... |
| Слава Україні | Героям слава | ЗСУ | ДСНС | 103 | 102 | Обленерго | Лікарі | Вчителі | Українці |
... |
У X—XI ст. у Західній Європі почалося відродження деяких старих античних і виникнення нових міст. Відновлення міського життя насамперед зумовили економічні процеси, зокрема розвиток сільського господарства. У селян поступово виникав надлишок сільськогосподарських продуктів, які можна було обміняти на ремісничі вироби. У свою чергу, ремісники вже не встигали займатися сільським господарством, це тільки відволікало їх від основної роботи. Зрештою ремісництво відокремилося від сільського господарства. 3. Назвіть особливості складу населення середньовічного міста. Основну частину городян у німецькомовних містах складали бюргери, в італомовних — пополани, у франкомовних — буржуа. Вони були повноправними жителями міста, займалися торгівлею та ремеслом. Як правило, населення міст поповнювалося за рахунок вихідців із сіл, які тікали від своїх сеньйорів 4. Охарактеризуйте розвиток ремесла в середньовічному місті. Середньовічні міста розвивалися насамперед як центри ремісничого виробництва. На відміну від селян, ремісники виготовляли продукцію лише на продаж. Виробництво товарів розташовувалося в майстерні на першому поверсі помешкання ремісника. Усе виготовлялося вручну за допомогою простих знарядь праці одним майстром від початку і до кінця. Зазвичай майстерня була й крамницею, де ремісник продавав вироблені ним речі. ... |
У середньовічній Європі саме християнська церква та її духовенство мали повний і беззаперечний вплив на життя суспільства. Вони формували його свідомість, визначали світогляд людини, сприяли розвитку культури та зміцненню держав, проповідуючи нові моральні цінності. 3. Як відбувалася християнізація Європи? Християнізація середньовічної Європи не завжди відбувалася легко. Охрещені племена й народи інколи знову поверталися до язичництва, і тоді доводилося здійснювати хрещення тих самих народів двічі або тричі. У VIII ст. до християнізації долучився Константинополь. Так, завдяки діяльності проповідників Кирила і Мефодія в IX ст. з Візантії християнство поширилося серед болгар, сербів, у Великоморавській державі, а пізніше — у Русі-Україні. У свою чергу, Рим поширив свій вплив на поляків, чехів, угорців, скандинавські народи. 4. Що таке схизма 1054 р.? Як вона вплинула на становище в християнському світі? Розкол християнської церкви назрівав від того часу, як Римська імперія поділилася на Західну та Східну. Кожна імперія прагнула мати свою церкву. До цього папи намагалися керувати патріархами, що викликало опір і невдоволення з їхнього боку та з боку візантійських імператорів. Загострення суперечок призвело до схизми (розколу): у 1054 р. Папа Римський і константинопольський патріарх прокляли один одного, і єдина християнська церква розділилася на римо-католицьку («вселенську») та православну («істинну»). ... |
Щоб мати у своєму розпорядженні загін важкоозброєних вершників (рицарів), землевласник міг частину своєї землі роздати воїнам за службу. Вони, у свою чергу, могли передати її за службу своїм васалам. Це започаткувало нову систему відносин між сеньйорами і васалами — феодалізм. Ця система нагадувала драбину або піраміду. На її вершині був король, який вважався васалом Бога. Деякі королі були васалами Папи Римського. Історики називають такий порядок «феодальною драбиною». Кожен феодал мав велику владу, а останні Каролінги не мали ані авторитету серед феодалів, ані війська для боротьби проти зовнішньої небезпеки. Поступово почали утворюватися графства, що нагадували маленькі королівства. Настав час феодальної роздробленості. Король уже був лише «першим серед рівних». Поступово такий лад поширився на інші країни Західної та Центральної Європи. 3. У чому полягала теорія трьох станів середньовічного суспільства? Найбільшого поширення в цей час набула теорія про поділ суспільства на три стани: «тих, що моляться» (священники й ченці), «тих, що воюють» (світські феодали) і «тих, що працюють» (селяни, ремісники та інші). Соціальний статус другого та третього станів успадковувався від батька до сина. Кожен стан мав свої права й обов’язки та був необхідним для інших. Вони не могли існувати один без одного. Так, духовенство піклувалося про душі, рицарі захищали країну, а селяни всіх годували. ... |
Середньовічна людина намагалася пристосуватися до місцевого ландшафту. На рівнинах виникали великі села, у порізаній пасмами гір, боліт, річкових проток місцевості — окремі хутори. На узвишшях і пагорбах будували замки, фортеці. Річки ставали природними межами між землеволодіннями й державами. Наявність виходів до морів та океанів сприяла розвитку рибальства, торгівлі й налагодженню зв’язків між країнами. 3. Визначте вплив трьох головних лих цього часу на життя людини. Найбільшими лихами Середніх віків були голод, хвороби (епідемії) та війни. Середньовічні хроніки повідомляють, що навесні 1315 р. Європу охопив голод, який тривав два роки. У цей час від нестачі їжі щодня вмирали тисячі людей. Вчені встановили, що «великий голод» 1315—1317 рр. був спричинений «великим потопом» — дуже значною кількістю опадів у ці роки в Європі (дощі йшли до 150 днів без перерви). Люди, які не загинули від голоду, страждали від хвороб. Погане харчування, неякісні продукти, недостатній рівень розвитку медичної допомоги робили середньовічну людину вкрай уразливою до різних захворювань — туберкульозу, малярії, прокази, холери, дизентерії, тифу, чуми, віспи. Найбільші втрати населення тогочасної Європи зазнавало від епідемій чуми й холери. Наймасштабніші спалахи чуми, яку називали «чорною смертю» та «чорною мітлою людства», сталися в VI та XIV ст. У 1346—1353 рр. від неї померло до 25 млн осіб. ... |
... |
Аравійський півострів поділяється на кілька різних за природними умовами областей. На його південному заході простягнувся Ємен із родючими землями, багатою тропічною рослинністю, де населення здавна займалося землеробством і садівництвом. Середина півострова — Неджд — величезне посушливе плоскогір’я, де можливе лише кочове скотарство. Життєдайну воду людям дають виключно криниці. Довга смуга вздовж Червоного моря — Хіджаз — придатна хіба що для землеробства в окремих оазах. Більшість населення Аравійського півострова складали кочовики бедуїни, які розводили кіз, овець і верблюдів. 3. Як виник іслам іяку роль він відіграв воб’єднанні арабів? Мухаммад стверджував, що основні положення нової віри йому передав Аллах («Бог»). Учні й послідовники записували слова Мухаммада, а після його смерті всі ці записи було зібрано в одну книгу — Коран («читання»). Ця релігія сприяла об’єднанню арабів. 4. Робота впарах.Порівняйте організацію влади уВізантійській імперії та Арабському халіфаті. За формою державного устрою Арабський халіфат у період Омейядів та Аббасидів був відносно централізованою державою у вигляді східної деспотії, очолюваної халіфом. ... |
За наказом імператора в 528—534 рр. уклали збірники норм римського права «Звід цивільного права», де поєдналися давні римські правові норми й духовні цінності християнства. У 536 р. армія Велізарія без бою вступила до Рима, а за три наступні роки візантійці захопили столицю варварів Равенну. Здавалося, що Юстиніан уже майже досяг заповітної мети, але тут Візантія зазнала нападу з боку слов’ян і персів. Імператор відкликав Велізарія й послав його з армією на захист східних кордонів. До завоювання земель на Заході Юстиніан повернувся лише в 552 р., і хоча не зміг відновити межі Римської імперії часів імператора Константина, проте збільшив територію своєї держави майже вдвічі. 3. Як відбувалася боротьба Візантії з арабами? У першій половині VII ст. біля кордонів Візантії з’явилися араби. Під прапором «священної війни в ім’я Аллаха» вони розпочали стрімке завоювання візантійських східних провінцій. Протягом 634—642 рр. Візантія втратила Сирію, Палестину, Верхню Месопотамію, а ще через півстоліття — Північну Африку. Порівняно з добою Юстиніана I територія імперії зменшилася втричі. ... |
Першу варварську державу на території Західної Римської імперії — Вестготське королівство — утворили вестготи в 418 р. за згодою імператора Гонорія. Дослідники називають її та інші держави, утворені варварами, «варварськими королівствами», оскільки влада в них належала колишнім ватажкам племен, які проголосили себе самостійними володарямикоролями. 3. Визначте особливості Франкської держави Меровінгів. У 486 р. Хлодвіг, уклавши союз із вождями інших племен, досяг єдності франків і вирушив на завоювання римських володінь. У вирішальній битві поблизу міста Суассон франки розгромили римські війська й завоювали Північну Галлію, де утворилася Франкська держава Меровінгів. Після завоювання Галлії Хлодвіг знищив більшість вождів, із якими разом воював проти римлян, і став королем — єдиним правителем держави. До завоювання Галлії у франків не було писаних законів, а існували лише звичаї, які в усній формі передавалися з покоління в покоління. Такі правові норми називають звичаєвим правом. Запис законів франків, зроблений за Хлодвіга, є однією з найдавніших пам’яток звичаєвого права в Європі. Він дістав назву «Салічна правда». ... |
Західної Римської імперії та утворення ними своїх держав. Біля колиски середньовічної Європи стояли два протилежні й несхожі світи: античний (греко-римський), що від початку нашої ери активно християнізувався, і варварський, на який також здійснювало вплив християнство. Римська імперія являла собою лише слабку тінь колишньої могутності. Варварами в сприйнятті римлян стали насамперед племена, що жили на просторах Європи: кельти, германці, слов’яни. Найбільший вплив на подальшу долю Західної Римської імперії справили германці. У IV ст. світ варварів прийшов у рух, який став Великим переселенням народів. До Західної Римської імперії рушила силасиленна варварів, зупинити яку було неможливо. Наслідками Великого переселення народів стали падіння Риму (410 р.), розорення його вандалами (455 р.), загибель Західної Римської імперії (476 р.) і поява на території Європи нових народів і нових держав. 3. Охарактеризуйте Середньовіччя як добу всесвітньої історії, указавши її хронологічні межі йперіоди. Історія середніх віків вивчає період всесвітньої історії, що тривав із середини V ст. до кінця XV ст. Раннє Середньовіччя (V–IX ст.) Зріле («високе») Середньовіччя (середина ІX–XІІІ ст.) ... |