Характери сти ка огороджуючих конструкцій та облаштування стайні

 

В конюшнях для дорослих коней застосовують двохрядне розміщення стійл і денників, сполучених загальним кормо-гнойовим проходом (рис. 3.5).

Є проекти конюшень з чотирирядним розміщенням денників і двома кормо-гнойовими проходами (рис. 3.6). Вони більш економні, так як в таких конюшнях периметр зовнішніх стін і площа на одного коня менша, ніж в двохрядних конюшнях з загальним (центральним) проходом.

В одному неперервному ряді конюшні допускається розміщувати не більше 15 денників або 30 стійл.

Двохрядне розміщення денників

Рис. 3.5. Двохрядне розміщення денників

В середній частині конюшні рекомендується розміщувати чергове приміщення, збруйну і інвентарну (або збруйно-інвентарну), фуражну і площадку для резервуара з водою (на випадок відсутності водопроводу).

В конюшнях племінних ферм – манеж (може бути розміщений також в торці приміщення або в прибудові). В стійлах утримання коней прив'язне, а в денниках – безприв'язне (рис. 3.7).

Чотирирядне розміщення денників

Рис. 3.6. Чотирирядне розміщення денників

Різні модифікації стійл для коней (А – перегороджене металевою трубою; Б – з суцільними перегородками)

Рис. 3.7. Різні модифікації стійл для коней (А – перегороджене металевою трубою; Б – з суцільними перегородками)

Розмір і площа стійл, денників і групових секцій (із розрахунку на 1 голову) на робочих і товарних фермах наступні: стійло – ширина 1,5 м, глибина 2,5 м; групова секція для молодняку у віці до 1,5 року – 4,5 – 5 м2, у віці до трьох років – 5,5 – 6 м2. Розміри проходів у конюшні: кормо-гнойові дорівнюють довжині приміщення, а по ширині – 2,6 м в робочих і товарних конюшнях, 3 м – в племінних; у секціях для групового утримання молодняку – 2,2 – 2,6 м, евакуаційні поперечні проходи – не менше 1,5 м.

Денник служить для розміщення коней різного віку і статі, оскільки надає коням необхідний спокій, а також мінімум руху й контакту із довкіллям (рис. 3.8).

Утримання коней в денниках – питання не лише будівельного плану і будівельних видатків, а також і заходів з дисципліни й виховання коня.

Оскільки розміщення в деннику вимагає від коня пильності і спостережливості, то пом'якшується його полохливість і пов'язаний з нею страх, якщо не зникає взагалі (рис. 3.9).

Такі недоліки стійлового утримання як тупцювання, метушня, стукіт, розгризання огороджуючих конструкцій тощо при утриманні в денниках виявляються рідко, оскільки коні менше страждають від нудьги.

Денник

Рис. 3.8. Денник

Розміщення коней в денниках

Рис. 3.9. Розміщення коней в денниках

Бокси з вигульним майданчиком

Рис. 3.10. Бокси з вигульним майданчиком

Бокс з вигоном. Ідеальним рішенням, без сумнівів, є бокс з примкнутим вигульним майданчиком (паддоком), який за бажанням дає коню можливість перебувати у стайні, або на свіжому повітрі (рис. 3.10). Лише в негоду або в холодну пору року можна обмежувати вихід у загін.

При відкритій верхній половині дверей кінь одержує інформацію про зовнішнє середовище. При цьому, варто звернути увагу на те, щоб всі вікна і двері були закриті або розміщені так, щоб не було протягу. Розміри боксу повинні бути не менше, ніж 4×5 м для кобили з лошам або жеребця-плідника, для всіх інших – площа повинна становити 4 × 4 м“.

Велике значення для створення оптимальних умов для коней мають розміри денника (боксу). Денники в кінноспортивних комплексах згідно вимог внтп повинні мати розміри для жеребців- плідників 16 м2, для підсисних кобил з лошатами – 14 м2, для племінного молодняку у тренінгу – 12 м2.

Передня стінка у боксі заґратована

Рис. 3.11. Передня стінка у боксі заґратована

Але у деяких випадках вони мають розміри лише 3 × 3 м, що обумовлено великими витратами на будівництво і утримання такого конюшенного комплексу. Бокси із закритою передньою стінкою (рис. 3.11) обмежують можливість зорової орієнтації коня. Достатній розмір боксу для розміщення коня, що використовується в конкурі, повинен становити 16 м2. Для кобили з лошам площа боксу повинна становити 20 м2.

Підлога у боксі повинна бути водонепроникною, з низькою теплопровідністю, не жорсткою і не слизькою. Глинобитна підлога тепла і не слизька, якщо її знімати і заміняти новою раз у 2 – 3 роки, то така підлога теж буде гігієнічною.

Якщо ґрунт під стайнею чи земельна ділянка, яка призначена під будівництво, вологі, то необхідно провести дренаж та ізоляцію. Суха ділянка під забудову, сухий фундамент і суха кладка є найважливішими передумовами для стайні, і недопущенню різних незаразних хвороб коней.

Дерев'яний настил також має свої переваги: він теплий і м'який. Обидва види підлоги недовговічні. Підлога у конюшні може бути з вогнестійкої цегли, покладеної на ребро, складеної ялинкою і розшитої цементом. Вона тепліша за бетон, але недовговічна. До того ж вона дорога, оскільки викладення потребує більше часу, ніж заливання бетоном. Бетонна підлога не повинна бути гладкою, сирий бетон повинен бути шорсткуватим, зі схилом чи без нього.

В сучасних стайнях найбільше розповсюдження отримала керамзитобетонна підлога, оскільки вона відрізняється високою міцністю, достатньо тепла і має невисоку вартість.

Іноді підлогу боксу роблять дещо ввігнутою досередини. Це зветься "ефектом ванни". Таким способом добиваються того, що вся волога накопичується всередині боксу під матрацом.

У деяких конюшнях підлогу в боксі кладуть приблизно на 10 см нижче рівня підлоги в проході, що дозволяє попередити забруднення проходу соломою і гноєм.

У великих конюшенних комплексах з пересувними перегородками між боксами підлога, розташована на рівень нижче, має переваги при механічному видаленню гною за допомогою фронтального навантажувача.

Недоліки низького розміщення підлоги в боксі можуть виявитися при виведенні і введенні коня, що веде до пошкодження вінчиків чи розтяганню сухожиль, проте коні досить швидко звикають до такої підлоги.

Вирішальним недоліком низької підлоги, є те, що при догляді за конем, прибиранні стайні тощо, розлита вода із проходу стікає в бокс, накопичується там і додатково забруднює і зволожує матрацну підстилку. Тому підлога в боксі на одному рівні з проходом має переваги.

Слід зазначити, що іноді підлога в деннику має невеликий нахил у сторону проходу, дещо заокруглена передня кромка приблизно на 2 см вище рівня проходу в стайні, а з боку боксу підлога піднімається на 1 см на кожен метр відстані. Таким чином вся волога, яка потрапила на підстилку в боксі, стікає в прохід, а підстилка залишається сухою. Крім того, це полегшує прибирання боксу.

Оскільки, майже всі приміщення побудовано з цегли, то необхідно, щоб перегородки і передня стінка боксу були також з цегли: вона невибаглива, не потребує частого ремонту і володіє добрими теплотехнічними властивостями (рис. 312). Коні її не розгризають, не розбивають копитами (рис. 13).

Для визначення висоти перегородки між боксами чи

Бокова стіна зроблена з цегли

Рис. 3.12. Бокова стіна зроблена з цегли

денниками служить емпіричне правило, вона повинна закривати половину висоти стайні.

Стіни денника повинні бути надійні і довговічні

Рис. 3.13. Стіни денника повинні бути надійні і довговічні

Бокова стіна наполовину висоти стайні

Рис. 3.14. Бокова стіна наполовину висоти стайні

На ній встановлюється дерев'яна чи металева решітка висотою 60 см. При висоті стайні робоча ширина тунелю 3 м, висота перегородок має бути 1,50 м (рис. 3.14).

Бічні перегородки не повинні доходити до стелі стайні, бо в цьому випадку порушується природна вентиляція. Поверх них ставиться решітка з металу чи дерева висотою 1 м. Вона може бути виготовлена з дерев'яних рейок 3 × 5 см, добре просочених дезінфікуючим розчином, або з металевих прутів, які повинні бути на відстані один від одного не більше, ніж 8 см.

Інколи у бічних перегородках вмонтовують вентиляційні прорізи. їх розмішують на різній висоті і роблять різної ширини. Завдання прорізів – сприяти вентиляції. Шкідливі для здоров'я гази, які виникають при розкладанні сечі, знаходяться біля підлоги над підстилкою. Вентиляційні прорізи повинні розташовуватися на висоті не менше 50 см від підлоги.

Свіже повітря, яке надходить через вентиляційні отвори, заміняє забруднене, яке видаляється через витяжні шахти. Фронтальна стіна, що відокремлює бокс від проходу стайні, може бути виконана різноманітними способами.

Відкрита передня стінка в деннику

Рис. 3.15. Відкрита передня стінка в деннику

Ґрати у великих конюшнях запобігають небажаній годівлі, а також попереджають травмування людей. Але в невеликих конюшнях віддають перевагу відкритій фронтальній перегородці (рис. 3.15).

У закритій фронтальній перегородці повинен бути люк, через який роздаються корми. Відкритий люк для роздавання кормів полегшує їх подачу.

Можливості з оформлення фронтальної стіни наступні:

  • – якщо розділювальні перегородки зроблено з цегли, то з неї слід робити і фронтальну стіну;
  • – можна робити фронтальну стіну у вигляді кормового столу (рис. 3.16), тобто годівниця вбудовується прямо в стіну (верхній край приблизно від 80 до 90 см висоти).

Влаштування годівниці у фронтальній стіні

Рис. 3.16. Влаштування годівниці у фронтальній стіні

При цьому необхідно звернути увагу на те, щоб годівниця мала фундамент по всій ширині, але кладка при цьому навскоси звужувалася донизу, щоб уникнути травм зап'ястних суглобів коня. Всі краї роблять заокругленими.

Розсувні ворота

Рис. 3.17. Розсувні ворота

Ворота. На сьогоднішній день відомо декілька конструкцій воріт. Розсувні ворота добре використовувати там, де прохід у конюшні не досягає бажаної ширини. Звичайні розпашні ворота на петлях використовують у тому випадку, якщо верхня й нижня направляючі розсувних воріт недостатньо стійкі і надійні.

Розмір воріт: ширина – 2 м і висота – 2,2 м (рис. 3.17). Звичайні "поворотні" ворота, які ще іноді звуться "обертаючими", оскільки вони обертаються на петлях, міцніше, й краще витримують тиск коня. Відкриті ворота цілком не заважають у проході конюшні.

Поріг біля воріт всередині стайні повинен бути врівень з поверхнею підлоги, а ззовні – врівень з відмосткою, що веде до воріт стайні.

Розмір просвіту воріт боксу (денника) повинен бути не меншим 1,20 м, оптимальний 1,50 м, по висоті – 2,4 м, ворота – відповідно не менше 2,7 і 2,4 м (рис. 3.18).

З метою збереження тепла в приміщенні, ворота обладнують тамбурами.

У зимовий час у стайнях з погано утепленою стелею і при недостатній вентиляції на стелі осідає волога, і в стайні стає вогко.

Стелю з боку горища штукатурять глиною, перемішаною з легким

Висота дверей повинна відповідати вимогам ВНТП-АПК-06.07

Рис. 3.18. Висота дверей повинна відповідати вимогам ВНТП-АПК-06.07

Влаштування вікон

Рис. 3.19. Влаштування вікон

матеріалом, що погано пропускає тепло: солом'яною різкою, сухим листям, торфом, тирсою тощо.

Вікна. В конюшнях, які будують в південних районах з розрахунковими температурами зовнішнього повітря -20 °С і вище, вікна проектують з одинарним заскленням, а в північних і центральних районах, а також в районах з сильними вітрами – з подвійним.

Розміщують їх таким чином, щоб прямі сонячні промені не попадали в очі тварин. Висота від рівня підлоги до низу вікна – 1,8-2,2 м. Вікна захищають решітками (рис. 3.19). Влаштовують вікна таким чином, щоб вони відкривалися назовні. Нормальне співвідношення площі вікон до площі підлоги 1:15.

Це означає, що на кожні 15 м підлоги припадає 1 м скла вікон.

Витяжки, вентиляційні шахти – обов'язкове обладнання в стайнях (рис. 3.20). Тепле відпрацьоване повітря і водяна пара збираються у верхній частині приміщення, а важкі його складові (вуглекислий газ, аміак) – у нижній частині.

З огляду на це, нижні отвори каналів витяжної вентиляції можна розташовувати над стічними жолобами.

Влаштування витяжних каналів у стелі

Рис. 3.20. Влаштування витяжних каналів у стелі

Стійло є місцем відпочинку коня. Якщо стійла відокремлюються лише схрещеними жердинами, не виключено, що коні при лежанні стануть заважати один одному.

Інший недолік стійла полягає в тому, що для кормового столу залишається лише одне місце – лобова стінка.

Для попередження незручностей, які виникають у коней в стійлах, необхідно дотримуватись таких правил:

  • 1. Стійло повинно мати розмір для дрібних і середніх коней- 1,60 × 3,0 м і 1,80 × 3,50 м для великих коней.
  • 2. Стійло повинно мати нахил від 1 до 1,5 см на м у напрямку стічного жолоба.
  • 3. Роздільна жердина міцно кріпиться до кормового столу і колони в конюшенному проході за допомогою надійного тримача, який легко знімається.
  • 4. Верхня жердина кріпиться вище кормового столу на висоті приблизно 1 м.

Орієнтиром служить середина передпліччя коня (рис. 3.21).

5. Щоб уникнути травмування сусіднього коня, рекомендується додатковий захист, "протиударний кожух", який вішають на роздільну жердину. Від травм можна захиститися також при допомозі обгортання солом'яними жмутами жердини і стовпів.

Влаштування стійла

Рис. 3.21. Влаштування стійла

Стійло-пенал

Рис. 3.22. Стійло-пенал

Особливо необхідно відмітити, що стійла типу пенала (рис. 3.22) з суцільними перегородками з дощок надають коням більше спокою та безпеки.

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы