Системи утримання хутрових звірів

В останні роки спостерігаються економічно обґрунтована концентрація хутрового звірівництва і його вужча спеціалізація за видами звірів.

Рис. 5.12. Ніпельні напувалки

Рис. 5.13. Мікрочашкові напувалки

Промислове значення має розведення чорно-бурих лисиць, голубих песців, норок, нутрій і соболів (рис. 5.14).

При скупченні значної кількості поголів'я хутрових звірів на порівняно невеликих площах постійно існує загроза виникнення захворювань, особливо інвазійних та інфекційних. У зв'язку із цим ще на етапі вибору ділянки і підготовки до будівництва керуються основними ветеринарно-санітарними правилами.

Місце для ферми повинне бути захищене лісом або рельєфом місцевості від панівних вітрів і снігових заметів. Для того, щоб тумани не викликали простудних захворювань у звірів, ділянку під забудову ферми вибирають на значній відстані від боліт і річок. Відстань від ферми до доріг загального користування, житлових приміщень має становити не менше 300 м. Ферму забезпечують водою, придатною для напування звірів, яка повинна відповідати ДСанПіНУ 2.2.4-400-10 Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною.

Розкиданість або надзвичайна скупченість споруд підвищують відхід, здорожують будівництво, утруднюють ведення зоотехнічної та ветеринарної роботи. При будівництві звірівничих ферм витримують необхідні санітарні й протипожежні розриви. Територію ферми огороджують суцільним або сітчастим парканом із фундаментом, заглибленим у ґрунт не менше 60 см. Висота огорожі ферм, на яких вирощують лисиць, песців і соболів, повинна становити не менше 2, а норок, нутрій – 1,5 м. У гірських

Рис. 5.14. Утримання соболів

місцевостях і районах із високим сніговим покривом висоту паркана доводять до 2,5 м. На огорожі з внутрішнього боку для лисиць і песців влаштовують похилий дашок, а для норок і соболів – спеціальну смугу із гладких матеріалів шириною 25 – ЗО см. На великих звірівничих фермах доцільно виділяти й огороджувати парканом кожні 2-3 секції. Це запобігає можливості контакту хутрових звірів з іншими тваринами, які можуть бути джерелом інфекції. Єдиний вхід і в'їзд на ферму обладнують у вигляді воріт, санпропускника та дезбар'єру перед ним.

Поза територією ферми розмішують звірокухню, пункт первинної обробки хутра, приміщення, в якому зберігають інвентар, підстилку, хімічні препарати, а також пункт ветеринарної медицини з ізолятором, бригадний будиночок. Разом із бригадним будиночком на території ферми обладнують підвищення, з якого спостерігають за поведінкою звірів під час гону. Рекомендуються такі розміри звірівничих ферм: по вирощуванню норок на 2000 – 4000 самок, лисиць – 600 – 900, песців – 500 – 7500, соболів – 750 – 12000, нутрій – 1500 – 6000 самок.

Основними будівлями для утримання хутрових звірів є шеди (рис. 5.15).

Допускається утримання молодняку в шедах із 4- і 6- рядним розміщенням кліток в один ярус. Шеди влаштовують паралельними рядами, об'єднуючи їх у групи по 6-18 у кожній. Шеди для соболів, норок, лисиць і песців зовні вздовж обтягують сіткою із заглибленням її в ґрунт на 20 см.

Для нутрій, песців і лисиць у північних районах споруджують

Рис. 5.15. Утримання хутрових звірів у шедах

утеплені шеди. Для норок, песців і лисиць використовують універсальні шеди. Довжина їх залежить від виду звірів і місцевих умов, проте не повинна бути більше 120 м, шириною – до 4 м. Центральний прохід по довжині шеда – не менше 1 м. Висота шеда в проході – не менше 2 м, а боковий просвіт між дахом і кліткою становить не менше 50 см. Основне стадо звірів утримують у клітках із вигулом з металевої сітки, їх встановлюють на висоті 0,7 – 0,8 м від рівня підлоги.

Ддя лисиць і песців клітки виготовляють із дерев'яних рам, обтягнутих сіткою. Розмір їх для самок, м: довжина – 3, ширина – 0,9-1, висота – 0,7 (рис. 5.16).

При відлученні молодняку клітки ділять вставними сітками-перегородками на три частини, кожна з яких має двері, напувалку й дерев'яну годівницю. На період пологів і вирощування молодняку в крайньому відділенні клітки ставлять дерев'яний будиночок шириною 0,6 м, довжиною 0,7 і висотою 0,45 м. Будиночок має постійне сітчасте і вставне дерев'яне дно на період холодної погоди. Його застеляють стружкою або соломою. Для самців довжина клітки має бути 2 – 3 м, ширина – 0,9 – 1, висота – 1-1,2 м.

Соболів утримують у клітках довжиною 0,85 м, шириною 0,9 і висотою 0,6 м, а будиночок навішують на передню раму клітки з боку службового проходу. Будиночки бувають одно- і двокамерні. Для основного стада їх довжина становить 0,45 – 0,5 м, ширина – 0,3 – 0,35, висота – 0,4 м. Для молодняку ці розміри відповідно

Рис. 5.16. Шедове утримання лисиць

будуть: 0,3 – 0,4, 0,3 – 0,35 і 0,35 м. У будиночку вирізають круглий лаз діаметром 10-11 см.

Норок основного стада утримують у металевих сітчастих клітках висотою 0,40 – 0,45 см, шириною 0,40 – 0,45, довжиною 0,8 – 0,9 м. Будиночки для норок навішують у торці клітки з боку кормового проходу шеда.

Практикують два способи утримання нутрій:

• • із використанням води;
• • без використання води.

В першому випадку намагаються створити умови, подібні до природних: клітка складається з будиночка (гнізда), вигулу (берега) і басейну (водойми; рис. 5.17). Будиночок споруджують із цегли або бетону. Підлога вигулу і клітки бетонована. Глибина басейну – 30 – 40 см, вода проточна. Басейн обладнують відповідно до ширини вигулу. Наповнюють його водою з водопроводу. В басейні нутрії не тільки купаються, а й п'ють воду.

Для ізольованих купалень бетонований жолоб розділяють глухими перегородками.

Зливають брудну воду через отвір у дні басейну в канал, який розміщують нижче рівня купалень під усім рядом кліток.

Сюди ж збирають надлишок води. Такий спосіб очищення басейну трудомісткий, проте найгігієнічніший. Основним недоліком цієї системи утримання нутрій є те, що взимку вони страждають від холоду. Тому з метою запобігання відмороження хвостів підлогу в будиночках і на вигулах посипають товстим шаром тирси.

Рис. 5.17. Стаціонарна наземна клітка для нутрій:

1 – будиночок; 2 – вигул; 3 – басейн

При утриманні нутрій без води найбільшого поширення набули сітчасті клітки з дерев'яними будиночками (рис. 5.18).

Каркас клітки бажано робити із дерев'яних брусків, бокові й задні стінки – з плоского шиферу товщиною 8 мм, який прибивають зсередини.

Напувалки і годівниці виготовляють із матеріалів, що не піддаються перегризанню (металу, кераміки). При утриманні нутрій без води значно полегшується догляд за ними, менші витрати на клітки, втрати кормів. Проте відсутність води позбавляє їх природного моціону, фізичних навантажень. Внаслідок цього погіршуються якість хутра, порушується обмін речовин, що призводить до ожиріння і зниження плодючості. Тому застосовують комбінований спосіб, який передбачає використання переносних ванн. У північних областях України нутрій утримують в утеплених приміщеннях, підтримуючи температуру плюс 10- 15 °С. Практикують також утримання цих звірів у триярусних клітках.

Відтворна здатність звірів при клітковому утриманні, їхня плодючість і життєздатність приплоду значною мірою залежать від годівлі. Невідповідне співвідношення поживних речовин і нестача вітамінів у раціоні негативно позначаються на виході молодняку. При годівлі звірів кормами тваринного походження, наприклад, лялечками тутового шовкопряда, сиром, м'ясо-кістковим, рибним борошном та іншими замінниками сирого м'яса, кількість повноцінних м'ясних кормів (м'язове м'ясо, лівер, кров) для дорослих лисиць і песців повинна становити (не менше, %): у

Рис. 5.18. Утримання нутрій без надання доступу до купалень

період спокою – 30, при підготовці до гону – 40, під час гону й вагітності – 50, у період лактації – 60. Дорослим норкам згодовують сирого м'яса не менше 50 % кормів у період спокою, 70 % – в інші періоди. Забороняється одночасно з дріжджами давати корми, які легко зброджуються (картоплю, ягоди, фрукти).

Усі корми повинні бути свіжими, без ознак бродіння. Овочі згодовують сирими, подрібненими, краще у вигляді пасти, разом з іншими кормами. М'ясні й рибні фарші рекомендується зберігати не довше 1-1,5 год., особливо в теплу погоду. Годують дорослих звірів і молодняк один раз на добу, а племінний молодняк і вагітних самок – два рази, забезпечуючи постійний доступ до води. Під час гону та вагітності раціон за об'ємом зменшують. У лисиць і песців у разі нестачі вітаміну С виникає червонолапість. Звірі чутливі до нестачі в кормах вітамінів A, D, Е, а також водорозчинних вітамінів В6, В12, PP, біотину. Використання риби з родини тріскових викликає у звірів анемію.