Троянда ефіроолійна

Господарське значення. Ефіроолійну троянду вирощують для одержання квіток, у яких міститься від 0,14% до 0,22% ефірної олії. Основними компонентами трояндової олії є фенілетиловий спирт (40- 50%), цитранелол (30-35%), гераніол (10-15%), нерол (2-3%). Трояндова олія і її компоненти широко використовуються у виготовленні вищих сортів парфумерно-косметичних виробів, у харчовій, фармацевтичній та лікеро-горілчаній промисловості.

Батьківщиною троянди ефіроолійної вважають Іран, де її ще в давні часи вирощували для одержання пахучих речовин. У нашій країні вирощування промислової (ефіроолійної) троянди почалося з 1930 р. в Криму, де й тепер розмнцені основні її плантації. Середній врожай квіток – близько 25 ц/га.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Троянда ефіроолійна – багаторічний гіллястий кущ родини розоцвітих (Rosaceae). У культурі поширені два види троянди: червона (французька, прованська) (Rosa gallica L.) і рожева (казанликська, дамаська) (Rosa dam-ascena Mill.). У нашій країні вирощують троянду червону і гібриди з трояндою рожевою.

Утворює численні дерев'янисті галузисті стебла 1,5-2,5 м заввишки і великі квітки червоного, рожевого або білого забарвлення, залежно від сорту. Квітки розміром 7-8 см, складаються з 30-60 пелюсток, зібрані по 7-13 шт. у зонтикоподібні суцвіття. На кущі буває 800-1000 квіток.

Залежно від виду, сорту та умов вирощування кущ ефіроолійної троянди може жити до 30-50 років. За цей період його гілки періодично замінюються. На кущі, залежно від віку, розрізняють два типи багаторічних гілок – основні (або маточні) і гілки із закінченим ростом та окремо виділяють однорічні ростові або вегетативні пагони. Основні, або маточні, гілки віком до 5-6 років несуть на собі добре розвинені ростові й генеративні пагони. Гілки із закінченим ростом – це старі маточні гілки, на яких розміщені середньо- і слабкорозвинені генеративні пагони та майже повністю відсутні ростові пагони. Ростові пагони – це гілки, які виросли з бруньок цьогорічного ростового пагона завдовжки до 0,5 м і більше. Ті однорічні ростові пагони, які виростають з прикореневої частини куща і досягають висоти 1,5-2 м, мають назву жирових пагонів, або вовчків. Генеративні пагони, або квіткові гілочки, – це короткі (20-30 см) пагони, на вершині яких утворюються квітки.

У троянди визначають такі фази росту: початок весняного відростання, поява листя, поява квіткової зав'язі, цвітіння, скидання листя.

Характерною біологічною особливістю троянди є наявність нестабільного зимового спокою, що визначає нестійкість рослин під час перезимівлі. При різкій зміні температури від плюсової до мінусової спостерігається підмерзання молодих пагонів, а іноді й загибель рослин. У період спокою рослини витримують морози до мінус 20-25°С.

Ростові процеси у троянди відновлюються при температурі 5- 7°С. За такої температури бруньки бубнявіють уже на 5-6-ий день. В умовах Криму сума ефективних температур (понад 5°С), необхідна для вступу рослини у фазу цвітіння, становить 860-900°С, а кількість днів з початку бубнявіння бруньок до цвітіння коливається від 50 до 80. Звичайно троянда зацвітає наприкінці травня і при середньодобовій температурі приблизно 20-21 °С цвіте протягом 15-20 днів.

Троянда ефіроолійна – світлолюбна рослина, яка не витримує затінення, внаслідок якого зменшуються кількість квіток і їх розміри.

Троянда вибаглива до грунтової вологи, особливо в період розгортання листків – бутонізації та в середині літа, коли формується більшість приросту пагонів і закладаються бруньки під урожай наступного року. Разом з тим троянда погано витримує надлишкове зволоження грунту, особливо восени.

Найкраще росте троянда на середньосуглинистих чорноземах, погано – на важких глинистих, карбонатних мергелистих ґрунтах. Троянду садять на слабкокарбонатних ґрунтах тоді, коли вона прищеплена на шипшину, сприятливою реакцією ґрунтового розчину для троянди є слабколужна або нейтральна.

При вирощуванні троянди ефіроолійної високого врожаю сировини досягають при достатньому внесенні органічних і повних мінеральних добрив. Доведено, що з річним приростом квіток, листя і пагонів троянда виносить з ґрунту близько 50 кг азоту, 10 кг фосфору і 80 кг калію з гектара.

В Україні районовані такі сорти троянди ефіроолійної як: Акварель Роуз Парк, Враження, Граційний Танок, Місхор, Первісток.

Технологія вирощування. Під троянду відводять запільні високородючі, низинні та рівнинні ґрунти з невисоким рівнем ґрунтових вод. Плантація повинна бути добре захищена від східних і північних вітрів і мати невеликий уклон південної експозиції.

Основний обробіток грунту залежить від його забур'яненості. На ділянках, чистих або слабкозасмічених одно-, дворічними бур'янами, період підготовки ґрунту становить 1,5 року. В перший рік після збирання попередника поле Дискують на 8-10 см, потім через 2-3 тижні лущать на глибину 12-14 см, а у вересні орють на глибину 20-22 см. На другий рік навесні по відростаючих розетках коренепаросткових бур'янів вносять гербіцид 2,4Д (амінна сіль) у дозі 2 кг/га. В травні після внесення 40-50 кг/га гною і 0,5-0,6 т/га суперфосфату поле орють плантажним плугом на глибину 60-70 см з наступним вирівнюванням ґрунту чизель-культиватором. До садіння троянди ґрунт культивують 3-4 рази на глибину 10-12 см з одночасним боронуванням.

На ділянках, засмічених багаторічними бур'янами, період підготовки ґрунту збільшується до 2,5 року. У перший рік після збирання попередника ділянку орють на глибину 25 см і до осені не боронують. Восени сухі бур'яни вичісують культиваторами, боронами і спалюють. Після цього проводять передпосівний обробіток ґрунту і сіють жито.

На другий рік після збирання жита поле обробляють за технологією обробітку чорного пару. На третій рік грунт обробляють так само, як на чистих і слабкозабур'янених полях, тобто вносять гербіцид, основне добриво і проводять плантажну оранку не пізніш як за 4-5 місяців до садіння троянди.

Перед садінням ділянку розбивають на виробничі квадрати площею 1-2 га. Між квадратами залишають дороги 4 м завширшки. Потім поле розбивають маркером за схемами 2,5×1; 2,5×1,25 і 2,5×1,5 м, залежно від сорту троянди і зони вирощування. На місцях перетину рядків викопують ямки розміром 40x40x40 см. На дно ямки вносять 2-3 кг перегною і 50-60 г суперфосфату.

Садіння. У виробничих умовах троянду розмножують тільки вегетативним способом, найчастіше старостебловими живцями і окуліруванням на шипшину. Живці 25-30 см завдовжки нарізують у жовтні- листопаді з гілок віком старше двох років, на кущах віком не молодше 3 і не старіше 10 років. Однорічні пагони і квіткові гілочки видаляють. Живці укладають у борозни завглибшки 12-15 см двома суцільними стрічками, засипають землею і поливають. Ширина міжрядь у розсаднику 70 см. Протягом весни і літа наступного року за розсадником доглядають – проводять боротьбу з бур'янами, розпушування грунту, поливи, пінцирування. Перед садінням саджанці викопують і сортують.

Кореневласну троянду можна розмножувати кореневими живцями. їх заготовляють пізно восени на плантаціях, що ліквідуються. Корені завтовшки понад 1 см розрізають на живці завдовжки 12-15 см і висаджують у розсадник так само, як і стеблові живці.

Окулірування троянди проводять у серпні-вересні так само, як і плодових дерев. Сплячу бруньку беруть з однорічного пагона сорту, що розмножується, і прищеплюють на кореневу шийку шипшини або нижче неї.

Саджанці троянди садять восени вручну або лісосадильними машинами. Кореневу шийку саджанця заглиблюють на 5-7 см нижче рівня ґрунту, ущільнюють грунт і підгортають.

Догляд за плантацією починається рано навесні і включає розгортання саджанців, обрізування гілочок на 3-5 бруньок, міжрядні розпушування грунту, систематичне обривання бутонів до їх розкриття.

На другий рік догляд за плантацією включає ранньовесняне обрізування пагонів на 1/2-1/3 довжини, видалення ослаблених і загиблих пагонів, міжрядні розпушування грунту, боротьбу з бур'янами, поливи та інші заходи. На добре розвинених кущах другого року вегетації троянду допускають до цвітіння.

Промислова експлуатація троянди починається на третій рік вегетації. Догляд за плантацією включає міжрядні обробітки ґрунту, мульчування, обрізування, внесення гербіциду, осіннє переорювання міжгрядь на глибину 12-18 см.

Важливим заходом догляду за плантаціями є своєчасне обрізування рослин – формувальне й на квітування.

На другий рік після садіння рослини обрізують, щоб надати кущеві відповідної форми і забезпечити утворення міцних основних пагонів. Із усього приросту залишають звичайно не більше 6 міцних симетрично розміщених пагонів, а решту вирізають. Залишені 1-2 центральних пагони з 6-7 бруньками обрізують на висоті близько 25 см від поверхні ґрунту; інші пагони – периферичні з 4-5 бруньками обрізують на висоті 20 см.

Плантації з насадженнями від 3 років і старше щороку обрізують на квітування для вирощування великих, повновагих, купчасто розміщених на кущі квіток і одержання стабільних високих урожаїв. При щорічному обрізуванні на квітування повністю видаляють насамперед слабкі, старі гілки із закінченим ростом, які складаються майже повністю з дрібних квіткових гілочок із сухими квітконіжками. Потім обробляють складні гілки, які мають ростові пагони і великі квіткові гілочки. Складну гілку спочатку вкорочують на 1/4-1/3 розгалуженої частини, при обрізуванні переводять гілку на сильний пагін. Ростові пагони, якщо вони йдуть уздовж рядка, вкорочують на 1/5-1/4 частини, а якщо йдуть у бік міжряддя, – на 1/3-1/2 частини. Квіткові гілочки вкорочують на 1-3 бруньки залежно від їх довжини, аналогічно обрізують гілки із закінченим ростом. Жирові пагони на 6-7-річних плантаціях повністю вирізують, на старіших – залишають і обрізують на висоті 100-120 см. Обрізують також ростові пагони, які відходять від основи куща.

У період експлуатації плантації рекомендується один раз у 2-3 роки під осіннє переорювання міжрядь вносити перегній 20-30 т/га.

Щороку під час осіннього або весняного обробітку грунту рослини підживлюють мінеральними добривами у дозі 50 кг/ra NPK.

Троянда дуже чутлива до зрошення. Основний спосіб поливу – по борознах. У кожному міжрядді нарізають по дві борозни на відстані 50-60 см від ряду кожна. З урахуванням неоднакової потреби троянди у воді протягом вегетації поливи проводять: перший – під час бутонізації, другий – після цвітіння, третій – у період посиленого росту однорічних пагонів. Поливна норма становить 450-500 м3/га.

Троянда ефіроолійна найбільше ушкоджується трояндовою попелицею, павутинним кліщиком, а із хвороб – іржею, чорною плямистістю і борошнистою росою. Проти шкідників і хвороб троянди проводять своєчасно протягом року комплекс заходів.

Збирають квітки троянди вручну щодня протягом усього періоду цвітіння. Максимальний вміст ефірної олії у квітках після їх розпукування – о 5-6 год ранку. Після 12 год дня вміст олії' зменшується на 30%. Тому збирати квітки треба вранці, з 5 до 10 год. Переробляють їх у свіжому вигляді.