Статева культура та її значення

Статева культура є однією з найважливіших складових здорового способу життя. Йдеться як про культуру взаємовідносин людей різної чи однієї статі в повсякденному житті, так і про культуру власне сексуальних стосунків.

Важливість статевої культури полягає в тому, що вона зумовлює репродуктивний успіх не тільки окремої людини, але й різних людських популяцій та всього виду в цілому. На статеву культуру суттєво впливають, зокрема, національні традиції різних народів, особливості певних соціальних груп та ін. Статева культура населення істотно впливає на соціальні процеси в суспільствах та індивідуальне життя кожної людини.

Захворювання, що передаються статевим шляхом

Дуже небезпечними для здоров'я людини є захворювання, які передаються статевим шляхом (ЗПСШ). Організм людини не виробляє імунітету до цих захворювань, тому навіть після одужання людина може знову на них захворіти. Збудники цих захворювань проникають в організм через статеві шляхи і, крім статевих, можуть також порушувати функціонування інших органів.

Перелік відомих захворювань, що передаються статевим шляхом, не дуже великий, але насправді цей шлях поширення використовують багато збудників інфекцій. Причин є кілька. Це і схожість симптомів різних захворювань із цієї групи, і часта відсутність зовнішніх проявів (наприклад, у випадку хламідіозу), і переважання інших способів зараження (у випадку туберкульозу).

Захворювання, що передаються статевим шляхом, поділяють на окремі групи за систематичною приналежністю. Збудниками найбільш відомих інфекцій із цієї групи є віруси й бактерії (мал. 18.1, 18.2).

Мал. 18.1. Збудники вірусних ЗПСШ (ВІЛ та вірус герпесу)

Мал. 18.2. Збудники бактеріальних ЗПСШ (гонокок та бліда трепонема)

Збудники захворювань, що передаються статевим шляхом

Статевим шляхом можуть передаватися й інші інфекції, які зазвичай поширюються інакше. Так, статевим способом може передаватися збудник туберкульозу (паличка Коха), що може стати причиною туберкульозу статевих органів.

Мал. 18.3. Еукаріотичні одноклітинні збудники ЗПСШ (трихомонада і кандида)

Значна кількість збудників захворювань, що передаються статевим шляхом, є представниками еукаріотів. Більшість із них — гриби та одноклітинні еукаріоти (кандиди, трихомонади тощо) (мал. 18.3). Але трапляються і багатоклітинні паразити (коростяний свербун, лобкова воша) (мал. 18.4). Ці організми є збудниками таких захворювань, як кандидоз (молочниця), трихомоноз, короста, педикульоз тощо.

Мал. 18.4. Еукаріотичні багатоклітинні збудники ЗПСШ (коростяний свербун і лобкова воша)

Безпека для здоров'я у статевих відносинах

Захворювання, що передаються статевим шляхом, не єдина загроза для здоров'я людини, пов'язана із сексуальними взаємовідносинами. Суттєвою загрозою для здоров'я людини є сексуальне насильство, наслідком якого можуть бути важкі фізичні та психологічні травми. У багатьох випадках має місце небажана вагітність. Тому невід'ємною частиною безпечної сексуальної поведінки є знання методів контрацепції, які дозволяють запобігати цьому. Не менш важливий чинник — розуміння небезпеки нерозбірливих статевих контактів. Під час таких контактів стрімко підвищується ризик зараження ЗПСШ та загроза сексуального насильства.

ЗПСШ можуть передаватися під час усіх видів статевих контактів. Крім того, ними можна заразитися під час процедур татуажу, манікюру й педикюру. Для попередження поширення цих захворювань Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) сформулювала правила безпечної статевої поведінки:

• правильне і регулярне використання презервативів;

• правильне застосування місцевих бактерицидних засобів;

• періодичне обстеження в спеціалізованих лабораторіях;

• спеціальне лікування в разі діагностування захворювання;

• обов'язкове інформування статевих партнерів (у випадку наявності інфекції);

• вакцинація проти збудників, для яких створено вакцини (гепатит В, папіломовірус);

• статева стриманість.

Епідемія сифілісу в Європі виникла на початку XVI століття. До появи антибіотиків надійного методу лікування цього захворювання не існувало. Певний лікувальний ефект мали препарати на основі сполук Меркурію. Але самі ці препарати були дуже токсичними, і пацієнт мав великі шанси померти скоріше від лікування, ніж від захворювання.