Неінфекційні захворювання людини

Раніше основною причиною смерті людей були захворювання, причиною яких ставали різноманітні інфекції. Але зараз ситуація змінилася, і значно більшою проблемою для людства стали неінфекційні захворювання.

Неінфекційними називають незаразні захворювання, розвиток яких не пов'язаний із будь-яким інфекційним агентом (мал. 22.1). Причини розвитку цих захворювань можуть бути різними. Частково вони мають спадкову природу. Значна частина виникає під впливом факторів навколишнього середовища, а деякі є наслідком порушення здорового способу життя і шкідливих звичок (куріння, алкоголізм тощо). Та найчастіше розвиток неінфекційних захворювань є результатом дії комплексу генетичних, фізіологічних, екологічних та поведінкових факторів.

Мал. 22.1. Поширеними неінфекційними захворюваннями людини є серцево-судинні, онкологічні захворювання і діабет

Значення неінфекційних захворювань

За даними ВООЗ (2018 рік), щорічно у світі від неінфекційних захворювань помирає 41 млн людей, що становить понад 70 % усіх смертей у світі.

Найбільш поширеними неінфекційними захворюваннями є захворювання серцево-судинної системи, ракові захворювання, респіраторні захворювання (наприклад, астма) та діабет (див. с. 78-83). Їм належить 81 % від кількості всіх неінфекційних захворювань.

Неінфекційні захворювання значно впливають на економіку країни, бо їх лікування коштує великих грошей. Окрім цього, вони стають причиною непрямих втрат, бо люди, які страждають від таких захворювань, дуже часто повністю чи частково втрачають працездатність.

Заходи профілактики неінфекційних захворювань

Заходи профілактики неінфекційних захворювань спрямовані на зниження факторів ризику. До таких факторів належать куріння, ожиріння, вживання алкоголю, недостатня фізична активність. Найкращим профілактичним заходом для таких захворювань є здоровий спосіб життя.

Не менш важливою для профілактики неінфекційних захворювань є рання їх діагностика. У багатьох випадках виявлення захворювання на ранній стадії дозволяє вчасно вилікувати його. А от пізніші стадії можуть погано піддаватися лікуванню або взагалі бути невиліковними. Для виконання ранньої діагностики велике значення має обстеження груп ризику. Її успіх також залежить від кваліфікації лікарів та наявності відповідної діагностичної апаратури й інших діагностичних засобів.

Суттєвим фактором, який сприяє розвитку багатьох неінфекційних захворювань, є довготривалий стрес. Найбільше від цього страждають нервова і кровоносна системи. Тому один із важливих напрямів профілактики таких захворювань — запобігання тривалому стресу.

Отже, тепер ви знаєте

1. Які захворювання називають неінфекційними? 2. Які неінфекційні захворювання є найбільш поширеними? 3. Яке значення мають неінфекційні захворювання? 4. Яких заходів профілактики слід дотримуватися у випадку неінфекційних захворювань? 5*. Як неінфекційні захворювання можуть впливати на економіку країни?

Запитання та завдання

6. Чому, на вашу думку, перше місце за кількістю хворих серед неінфекційних захворювань займають саме серцево-судинні захворювання? 7*. Чому кількість захворювань на рак суттєво збільшилася у ХХ столітті?

Інфаркт міокарда