Адаптації на організмовому рівні спрямовані на відповідність будови та життєвих функцій організмів середовищу їхнього мешкання.

Фази адаптаційного процесу на організмовому рівні. У процесі формування адаптацій на організмовому рівні (на прикладі багатоклітинних тварин) виділяють три фази. Початкова фаза адаптаційного процесу - це звикання організму до короткочасної дії певних чинників. Наприклад, у ссавців, коли вони потрапляють в умови зі зниженим вмістом кисню в атмосфері (як-от, в умовах високогір’я), рефлекторно інтенсифікуються дихальні рухи та посилюється кровообіг.

Мал. 7.1. Класифікація видів адаптацій на організмовому рівні

Наступна фаза - перехід до стійкої адаптації - здійснюється за умов тривалого впливу певного чинника або комплексного впливу різних чинників. Вона є функціональною адаптацією, бо під впливом певних подразників в організмі відбуваються фізіологічні зміни. Адаптаційні процеси при цьому можуть зачіпати будь-які рівні організації організму: клітини, тканини, органи, системи органів.

При цьому мобілізуються функціональні системи, сформовані раніше, й можуть наставати морфологічні зміни органів і систем органів. Ознакою досягнення певної адаптації організму є якісно новий його стан, для якого характерна підвищена стійкість до впливу несприятливих факторів та раціональне витрачання енергії.

Класифікація адаптацій на організмовому рівні. Адаптації, які формуються на організмовому рівні організації, забезпечують отримання потрібних ресурсів, дають змогу пристосовуватися до змін навколишнього середовища, ефективно захищатися від природних ворогів, розмножуватися, заселяти нові території (мал. 7.1).

• Морфологічні адаптації пов’язані зі змінами будови або забарвлення організмів (мал. 7.2). Це, наприклад, такі захисні адаптації тварин, як криптизм, мімікрія та мімезія. Криптизм (від грец. криптос - прихований) - здатність організмів набувати певного забарвлення, яке робить їх непомітними або малопомітними на тлі предметів навколишнього середовища (мал. 7.2, 1). Мімікрія - здатність наслідувати забарвлення чи форму добре захищених тварин (мал. 7.2, 2). Мімезія - спроможність тварин у разі небезпеки нагадувати за формою або забарвленням рослини або неїстівні предмети (мал. 7.2, 3). Своєрідну форму мімікрії спостерігають у рослин. Вона полягає у виробленні окремих пристосувань, які нагадують ознаки моделі (мал. 7.2, 4). Так, у деяких рослин квітки не мають нектарників, однак приваблюють запилювачів, нагадуючи квітки гарних нектароносіїв.

Мал. 7.2. Приклади морфологічних адаптацій: 1 - тушканчик малий єгипетський малопомітний для хижаків на тлі пустельних пісків (криптизм); 2 - неотруйний метелик скляниця велика тополева зовні нагадує осу (мімікрія); 3 - тропічний метелик каліма з розправленими крилами (а); зі складеними крилами (б) він нагадує листок (мімезія); 4 - ловильні листки комахоїдної рослини непентес нагадують квітки інших рослин, ними вона приваблює своїх жертв - комах; 5 - яскраво забарвлений кораловий аспід демонструє, що його укус може виявитися небезпечним (демонстрація)

Явище, коли забарвлення і поведінка тварин роблять їх помітними на тлі довкілля, має назву демонстрація (мал. 7.2, 5). Наприклад, яскраво забарвлені отруйні (колорадський жук, сонечка - їхня гемолімфа містить отруйні сполуки) або жалоносні (оси, бджоли) комахи сигналізують потенційному ворогу про небезпечність контактів з ними.

• Фізіологічні адаптації спрямовані на підтримання гомеостазу організму й пов’язані зі змінами функціонування окремих органів, систем органів або з формуванням функціональних систем. Вони забезпечують швидку реакцію організму на зміни у зовнішньому або внутрішньому середовищі й так само швидко зникають, коли дія певного чинника припиняється. Отже, фізіологічні адаптації насамперед пов’язані зі змінами інтенсивності процесів метаболізму: травлення, газообміну, кровообігу, виділення тощо. Це забезпечує підтримання стабільного обміну речовин і тривале існування в змінених умовах довкілля, а також одержання потомства.

• Онтогенетичні адаптації спрямовані на підтримання рівноваги між організмами та середовищем їхнього мешкання на різних стадіях індивідуального розвитку. Вони дають змогу реалізувати норму адаптивної реакції в умовах, у яких ця норма реакції склалася в процесі еволюції. Коли вплив факторів середовища на біологічну систему перевищує норму адаптивної реакції, система втрачає здатність до адаптації.

Запам'ятаємо