Особливості адаптаційних процесів людини. Людина є істотою біосоціальною. Рушійними силами її еволюції були не тільки біологічні чинники (спадкова мінливість, природний добір, ізоляція, популяційні хвилі, дрейф генів), а й соціальні (існування в соціумі - організованому колективі людей, трудова діяльність, членороздільна мова). Саме це й зумовило особливості формування адаптацій людини. Вона має пристосовуватись як до дії природних чинників (певний температурний і світловий режим, вплив вологості, різних видів тварин і рослин, що оточують людину тощо), так і до соціальних.

Адаптації людини формуються за участі регуляторних систем - нервової та ендокринної. Завдяки їхній взаємодії регуляторні механізми стають ефективнішими, у нервовій системі підвищується сила і рухливість процесів збудження та гальмування, що дає можливість швидше реагувати на зміни, які відбуваються в зовнішньому та внутрішньому середовищі. Отже, адаптації забезпечують динамічну рівновагу між організмом та навколишнім середовищем. Але, досліджуючи особливості формування адаптацій до різних екстремальних умов (космічні польоти, перебування в умовах високогір’я, районах ведення бойових дій, занурення на значні глибини тощо) (мал. 8.1), слід також оцінювати ризики напевних негативних наслідків.

Мал. 8.1. Приклади екстремальних умов, до яких адаптується організм людини: під час сходження в гори (1); опанування космосу (2) та морських глибин (3)

Ефективність адаптацій до тривалого перебування в несприятливих умовах залежить від індивідуальних особливостей організму, які визначаються спадково. Зрозуміло, що корінне населення районів з несприятливими умовами існування адаптоване до них краще, ніж некорінне (мал. 8.2). У корінних мешканців - аборигенів - унаслідок тривалої адаптаційної еволюції формуються різноманітні необоротні пристосування - біохімічні, морфологічні, фізіологічні, етологічні. Наприклад, перебувати на максимальних висотах над рівнем моря альпіністи можуть лише застосовуючи спеціальні дихальні прилади. До висоти 2000 м над рівнем моря фізіологічні функції організму людини змінюються незначно, тоді як на висоті понад 4000 м їхні зміни стають помітними. Але в Тибеті є орні ділянки, розташовані на висоті 4500 м над рівнем моря, в Андах (Південна Америка) деякі поселення корінного населення трапляються на висоті понад 5000 м (вважають, що це гранична висота, на якій може жити людина) (мал. 8.2). Унаслідок порушення адаптаційних процесів виникає стан дезадаптації (від лат. дез - відсутність та адаптацій - пристосування). Він може спричинити розвиток різних патологічних станів і хвороб (наприклад, гірської хвороби в умовах високогір’я).

Мал. 8.2. Корінне населення, пристосоване до мешкання в екстремальних умовах: 1 - високогір’я Анд; 2 - мешканці пустель; 3 - мешканці морського узбережжя - пірнальники за перлами можуть затримувати дихання на 20 хв і занурюватися на глибину до 30 м

Людині властивий високий адаптивний потенціал, оскільки більшість її важливих життєвих функцій має своєрідний функціональний резерв. Це здатність окремих органів, їхніх систем або цілісного організму функціонувати в певних умовах з мінімальним напруженням регуляторних механізмів і витратами енергетичних ресурсів, які наближуються до умов фізіологічного спокою. Тому в разі потреби (наприклад, за несприятливих умов) органи кровоносної, дихальної, видільної систем тощо можуть значно підвищувати свою функціональну активність. Це посилює адаптивні можливості організму.

Забруднення та спотворення довкілля негативно впливають на діяльність різних систем органів, насамперед нервової та імунної, від яких залежить підтримання гомеостазу. Порушення гомеостазу спричиняє різноманітні захворювання людини. Тому, щоб запобігти цим захворюванням, людина мусить адаптуватися до дії антропогенних чинників. У мешканців забруднених територій розширюється діапазон норми адаптивної реакції (див. с. 24).

Проте, пристосовуючись до несприятливих умов мешкання, людина значно напружує свої адаптаційні механізми, що виснажує функціональні резерви й знижує адаптаційні можливості організму.

Особливості адаптацій людини до соціальних чинників. Адаптації до соціальних чинників формуються за рахунок уміння аналізувати поточні соціальні ситуації, усвідомлювати власні можливості в них, керувати своєю поведінкою відповідно до головних цілей діяльності. Вони також пов’язані з адаптаціями до мешкання в міському або сільському середовищі, до різних видів професійної діяльності тощо.

Для психічної адаптації характерно те, що регуляторні механізми починають діяти узгоджено, економно, тобто з мінімальними витратами енергії, без значного нервово-психічного напруження (стан психологічного комфорту). Це дає змогу досягати поставленої мети й задовольняти свої актуальні потреби без шкоди для психічного та фізичного здоров’я.

Ефективності соціальної адаптації сприяє розроблення методів підвищення розумової та фізичної працездатності, професійних знань і навичок, раціональної організації навчального й трудового процесів.

Особливості адаптацій до навчального процесу. Період навчання у школі має закласти адаптаційні основи для подальшого навчання у різних закладах і професійної діяльності.

Запам'ятаємо