Ви вже знаєте, що розмноженням називають збільшення кількості особин одного виду, і що розмноження завжди супроводжується появою нових організмів. Розмноження поділяють на статеве та нестатеве. Відомі різноманітні способи нестатевого розмноження, зокрема, у одноклітинних організмів — це поділ клітини навпіл (наприклад, бактерії, амеба, евглена), розмноження за допомогою рухливих або нерухомих спор (пригадайте хлорелу та хламідомонаду). У багатоклітинних рослин дуже поширеним способом нестатевого розмноження є розмноження вегетативне.

Вегетативне розмноження рослин здійснюється частинами вегетативних органів і ґрунтується на здатності рослин легко утворювати нові вегетативні органи, в тому числі втрачені або відсутні.

Природне вегетативне розмноження відбувається без участі людини. Штучне вегетативне розмноження здійснює людина заради задоволення власних потреб: вона відокремлює частину тіла рослини і створює умови для утворення нового організму.

Природне вегетативне розмноження рослин може здійснюватися частинами кореня або пагона. Проте частіше воно здійснюється їх видозмінами.

В осота, хрона, обліпихи, вишні на невидозмінених коренях утворюються додаткові бруньки, з яких виростають нові рослини. Надземний пагін, що розвивається з додаткової кореневої бруньки, називається кореневим паростком. У деяких рослин, наприклад, верби ламкая, можуть вкорінюватись невидозмінені пагони, що відділилися від материнської рослини.

Додаткові бруньки, з яких виростає нова рослина, легко виникають на кореневих бульбах, що є видозміненими коренями. Кореневими бульбами розмножуються жоржини та пшінка.

У вегетативному розмноженні майже завжди беруть участь підземні видозмінені пагони. Так, навіть невеличкий фрагмент кореневища легко укорінюється і стає новою особиною. Саме тому на городі так важко позбутися злісного бур’яну — пирію. Рослина, яка виростає із бульби або цибулини, як правило, сама утворює кілька нових бульб або цибулин.

До способів вегетативного розмноження надземними видозміненими пагонами належать розмноження вусами (пригадайте, у якої рослини), повідковими бруньками та повітряними бульбочками. Вивідкові бруньки — це спеціалізовані бруньки, які легко опадають, укорінюються і дають початок новим рослинам. Наприклад, у каланхое вивідкові бруньки розвиваються по краю листка і часто проростають в маленьку рослинку з коренем ще на материнському організмі (мал. 127, а). За найменшого дотику ці рослинки опадають і починають самостійне життя. Повітряні бульбочки нагадують маленькі цибулинки, що утворюються або в пазухах листка (зубниця бульбоносна, мал. 127, б), або в суцвіттях замість квіток (у культурних сортів часнику).

Мал. 127. Природне вегетативне розмноження: а — молоді рослинки на листку каланхое; б — бульбочки а пазухах листків зубниці бульбоносної; в — бульбочки у суцвітті гірчака живородного

Штучне вегетативне розмноження. Частина тіла рослини, яку людина відокремлює для вегетативного розмноження, називається живцем. Стебловими живцями називають безлисті частини пагона з бруньками. Листкові живці — це цілі листки або їхні фрагменти. Кореневі живці — це відокремлені корені (мал. 128).

Мал. 128. Типи живців у рослин: а — стеблові живці пеларгонії і дифенбахії; б — листкові живці глоксинії і сенполії; в — кореневі живці хрону

Живці поміщають у воду або вологий пісок, торф, штучне волокно або їх суміші при оптимальних для виду рослини температурі й освітленні. У місці зрізу живця починається інтенсивний поділ клітин, у результаті цього виникає своєрідний наплив — калус (мал. 129). В ньому легко розвиваються додаткові корені. У стеблових живців з утворенням коренів вегетативне розмноження фактично завершується, оскільки виникає рослина з усіма вегетативними органами. В калусі листкового живця спочатку повинні виникнути додаткові бруньки, з них — пагони, на яких утворяться додаткові корені. На кореневих живцях повинні утворитися додаткові пагони із додатковими коренями.

Мал. 129. Калус у стеблових живців винограду

Стебловими живцями розмножується більшість кімнатних рослин, а також рослини відкритого ґрунту (смородина, аґрус, верби). Цілі листки з черешками використовують як живці у кімнатних сенполій і бегоній (мал. 130). Кореневими живцями розмножують хрін.

Мал. 130. Молоді рослини на листковому живці бегонії королівської

При розмноженні відводками (смородина, аґрус, ліщина) пагони рослин притискають до ґрунту і прикопують. Після утворення додаткових коренів і відростання пагонів їх розділяють (мал. 131).

Мал. 131. Відводки смородини

Важливим методом вегетативного розмноження є щеплення рослин, при якому живця-прищепу приживляють на рослину-підщепу із власного кореневою системою. Їх щільно притискають одну до одної зрізами та захищають місця зрізу від зміщення, висихання і забруднення. В результаті цього відбувається їхнє зростання. Існує багато видів щеплення, залежно від техніки зрізання живця-прищепи і підщепи та їхнього з’єднання (мал. 132).

Мал. 132. Щеплення рослин пазушною брунькою (а) і стебловими живцями (б)

У наш час розроблені лабораторні методи культури тканин, за допомогою яких на штучних стерильних середовищах можна культивувати найменші бруньки, отримувати і розмножувати рослини навіть а окремих клітин. Це сучасні біотехнологічні методи вегетативного розмноження рослин (мал. 133). Вони дозволяють отримувати масовий посадковий матеріал, який не містить небезпечних для рослини вірусів.

Мал. 133. Утворення нових пагонів у культурі тканин

За допомогою вегетативного розмноження ми швидко отримуємо міцні життєздатні молоді рослини. Однак дуже важливо, що усі рослини, отримані таким способом від одного організму, будуть абсолютно ідентичними. Тому сорти картоплі, більшість плодових і ягідних культур, сорти декоративних багаторічних квіткових рослин (півники, тюльпани тощо) розмножують виключно вегетативно.

ВИСНОВКИ

• 1. Вегетативне розмноження рослин здійснюється багатоклітинними частинами їхнього тіла і можливе завдяки легкому утворенню рослинами нових вегетативних органів.
• 2. Людина використовує природне і штучне вегетативне розмноження для швидкого отримання нових рослин і збереження їх сортових особливостей.

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ, ЯКІ ПОТРІБНО ЗАСВОЇТИ

Вегетативне розмноження, живці, відводки, щеплення рослин, калус, культура тканин.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

• 1. Що таке розмноження?
• 2. Що таке вегетативне розмноження?
• 3. Що таке природне і штучне вегетативне розмноження?
• 4. Як відбувається природне вегетативне розмноження?
• 5. Як відбувається штучне вегетативне розмноження?

ЗАВДАННЯ

Знайдіть неправильні твердження:

• 1. Вегетативне розмноження дозволяє отримати від однієї рослини велику різноманітність нащадків.
• 2. Штучне вегетативне розмноження можливе у рослин, які в природі вегетативно не розмножуються.
• 3. Природне вегетативне розмноження дозволяє рослинам утворювати значно більше потомства.
• 4. Вегетативне розмноження може здійснюватись лише частинами пагона.