Квітка (мал. 134) являє собою видозмінений вкорочений та обмежений в рості пагін, пристосований для утворення статевих клітин та здійснення статевого процесу, який завершується утворенням плоду з насінинами. Квітка — це орган насінного розмноження квіткових рослин. Як і вегетативний пагін, квітка є складним органом. Вона утворена різними органами — це квітконіжка з квітколожем, оцвітина, тичинки та маточки (мал. 135).

Maл. 134. Квітка магнолії у поздовжньому розрізі

Осьова частина квітки складається із квітконіжки і квітколожа. Квітконіжка — це стеблова частина квітки, якою вона прикріплюється до стебла пагона. Вона буває добре помітною, як у яблуні, або дуже короткою, майже непомітною, як у подорожника (таку квітку називають сидячою). Квітконіжка переходить у квітколоже — розширену стеблову частину квітки, до якої прикріплені листки оцвітини, тичинки та маточки.

Мал. 135. Схема будови квітки

Оцвітина — це сукупність листкоподібних органів квітки, які утворюють її покрив. Вона може бути простою або подвійною. Проста оцвітина (мал. 135, а) складена з листків однакової будови, які називаються листками простої оцвітини. Подвійна оцвітина (мал. 135, б) складена із листків двох типів. Зелені нижні листки називають чашолистками, вони утворюють чашечку. Яскраво забарвлені верхні листки подвійної оцвітини називають пелюстками, вони утворюють віночок. Якщо оцвітина у квітці відсутня, то кажуть, що квітка гола (інжир, верба) (мал. 136, г).

Мал. 136. Типи оцвітини: а — проста віночкоподібна у тюльпана; б — проста чашечкоподібна у кропиви; в — подвійна у шипшини; г — голі квітки верби (1 — тичинкова, 2 — маточкова)

Листки простої оцвітини можуть бути ніжними і яскравими — пелюсткоподібними, як у тюльпана або лілії (мал. 136, а), або шкірястими, плівчастими і зеленкуватими — подібними до чашолистків, як у кропиви або лободи (мал. 136, б). Яскраву просту оцвітину називають віночкоподібною, а неяскраву й непомітну — чашечкоподібною. Листки оцвітини можуть бути вільними або зрослими між собою у трубочку (мал. 137, б).

Мал. 137. Зростання частин оцвітини: а — листочків оцвітини нарциса; б — чашолистків і пелюсток дурману

Проста оцвітина виконує функцію захисту внутрішніх частин квітки і водночас може приваблювати запилювачів. У подвійній оцвітині чашечка виконує захисну функцію, а запилювачів приваблює віночок.

Над оцвітиною до квітколожа прикріплюються тичинки — органи квітки, які утворюють пилок. Кожна тичинка складається із нижньої частини — тичинкової нитки, а також розташованого на верхівці тичинкової нитки пиляка. Поперечний переріз пиляка нагадує за обрисами метелика. На ньому помітні чотири гнізда. В гніздах пиляка утворюється пилок (мал. 138).

Мал. 138. Будова тичинки

Маточка — це частина квітки, у якій розвиваються насінні зачатки і яка вловлює пилок. Вона має зав'язь та стовпчик (або декілька стовпчиків) із приймочкою на верхівці (мал. 139). Зав'язь містить один або кілька насінних зачатків. Кожен з них являє собою невеличке тільце на ніжці, оточене одним або двома покривами з отвором. У насінному зачатку утворюється зародковий мішок (мал. 140). Приймочка вловлює пилок. У квітці може бути декілька простих маточок або вони зростаються в одну складну маточку.

Мал. 139. Будова маточки

Мал. 140. Насінний зачаток

Якщо зав'язь розташована на квітколожі вище місць прикріплення інших частин квітки, то її називають верхньою (тюльпан, томати). А от зав’язь нарциса і огірка — нижня, оскільки її порожнина знаходиться під місцем прикріплення решти частин квітки (мал. 141).

Maл. 141. Типи зав’язі

У більшості рослин квітки є двостатевими. Вони мають одночасно тичинки і маточки. Проте квітки можуть бути і одностатевими — маточковими (без тичинок) або тичинковими (без маточок), як, наприклад, у огірка або верби (мал. 136, г).

Квітки дуже різноманітні. Вони відрізняються кількістю, розміщенням і будовою своїх частин, розміром і кольором. Найменші квітки, розмір яких близько 1 мм, має водна рослина ряска (мал. 142). Найбільшою в світі вважають квітку рафлезії Арнольда з лісів тропічної Азії. Ця рослина — паразит, її тіло перетворилося на нитки, які проростають крізь корені тропічного винограду. Лише під час цвітіння рафлезія стає помітною — на поверхні ґрунту з’являються величезні квіти (мал. 143) до 1 м в діаметрі. Але, можливо, це — не рекорд. Зрослолиста оцвітина хвилівників за формою нагадує трубу грамофона (мал. 144). Її розмір у деяких тропічних видів сягає 30 см в діаметрі. Край оцвітини витягнутий у хвостоподібний виріст, довжина якого може перевищувати 60 см.

Мал. 142. Рослина ряски з квіткою

Мал. 143. Квітка рафлезії Арнольда

Мал. 144. Квітка тропічного хвилівника

ВИСНОВКИ

• 1. Квітка — це вкорочений пагін квіткових рослин з обмеженим ростом, який є органом насінного розмноження.
• 2. Осьову частину квітки складають квітконіжка і квітколоже, до яких прикріплені листоподібні органи квітки.
• 3. Покрив квітки складає проста або подвійна оцвітина, яка захищає тичинки і маточки та забезпечує виконання ними своїх основних функцій.
• 4. Тичинки квітки утворюють пилкові зерна, а маточки утворюють насінні зачатки.

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ, ЯКІ ПОТРІБНО ЗАСВОЇТИ

Квітка, квітконіжка, квітколоже, оцвітина, чашечка, віночок, тичинка, маточка.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

• 1. Що складає осьову частину квітки?
• 2. Що таке оцвітина? Який її склад і функції?
• 3. Як побудована тичинка? Що в ній утворюється?
• 4. Що таке маточка? Яка її будова? Що утворюється всередині маточки?

ЗАВДАННЯ

Заповніть таблицю у зошиті.

Проаналізуйте таблицю і дайте відповіді на запитання.

• 1. Яка частина квітки визначає її положення у просторі? Як ви думаєте, що може визначати положення у просторі сидячих квіток?
• 2. У чому відмінність у функціях листків простої оцвітини і чашолистків та листків простої оцвітини і пелюсток?
• 3. У чому відмінність у функціях тичинок і маточок?

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

Будову квітки можна записати короткою формулою. Окремі види частин квітки позначають літерами:

О — проста оцвітина; Ч — чашечка; В — віночок; Т — тичинки; П — плодолистки (видозмінені листки, які утворюють маточку).

Число листків оцвітини, чашолистків, пелюсток, тичинок і плодолистків записують цифрами праворуч від відповідної літери. Якщо їх кількість велика і не визначена, то використовують позначку безкінечності — «∞». Якщо частини квітки розташовані колами, то вказують їхнє число у кожному колі з використанням знака «+». Зростання частин квітки позначають дужками — «()», а положення зав'язі позначають рискою «—» під числом плодолистків (зав’язь верхня) або над ним (зав’язь нижня).

Будову квітки також можна відображати діаграмою — своєрідним планом будови квітки, на якому її частини нанесені умовними позначаннями (мал. 145).

Мал. 145. Діаграми квіток та умовні позначення

На малюнку 136, а зображена квітка тюльпана. Їй відповідає діаграма на малюнку 145, а. Формула квітки тюльпана може бути записана так: О3+3 Т3+3 П(3). Формула квітки шипшини (мал. 145, б) така: Ч5 В5 Τ∞ П∞. У науковій літературі частини квітки у формулах позначають латинськими літерами, а перед формулами особливими позначеннями вказують різноманітні загальні ознаки квіток.