Ознаки, притаманні молюскам. Молюски - безхребетні тварини з м’яким несегментованим тілом. Вони мешкають у прісних водоймах (ставковики, жабурниці) та морях (мідії, устриці, восьминоги, кальмари) або на зволожених ділянках суходолу (виноградний слимак, голі слизуни). Більшість молюсків повільно повзає або веде прикріплений спосіб життя, однак деякі види можуть швидко плавати (як-от, кальмари, деякі з яких здатні розвивати швидкість до 40 км/год і більше).

В Україні поширений виноградний слимак (мал. 63). Його тіло складається з трьох відділів: голови, тулуба та ноги. На голові є органи чуття: пара очей та дві пари щупалець. Нога - мускулястий орган руху, розташований на черевному боці тіла. Більшість внутрішніх органів міститься в тулубі - мішкоподібному вирості спинного боку тіла.

Мал. 63. Виноградний слимак: 1 - голова; 2 - тулуб; 3 - нога; 4 - мушля; 5 - довгі щупальця з очима

Тулуб з боків оточений складкою шкіри - мантією. Між мантією та тулубом розміщена мантійна порожнина, сполучена із зовнішнім середовищем. У більшості молюсків тулуб захищений мушлею (черепашкою). Її виділяють залозисті клітини покривного епітелію мантії. Ззовні мушля вкрита шаром рогоподібної органічної речовини. Але її основна маса складається з кристалів кальцій карбонату, що утворюють середній і внутрішній шари. Середній шар - порцеляноподібний - має сніжно-білий колір. Внутрішній шар - перламутровий - виграє всіма барвами веселки, оскільки в його пластинках світло розкладається на окремі кольори спектра.

Молюски - мешканці водойм - дихають розчиненим у воді киснем за допомогою зябер, розміщених у мантійній порожнині. У наземних і частини прісноводних черевоногих молюсків (ставковик, котушка тощо) ділянка мантії перетворилася на легеню, яка забезпечує дихання атмосферним киснем.

Для більшості морських видів характерний непрямий розвиток. Личинки молюсків часто слугують для розселення виду. Більшість прісноводних і всі наземні види мають прямий тип розвитку. Оскільки молюски ростуть протягом усього життя, розміри їхньої мушлі постійно збільшуються.

Різноманітність молюсків.

• Серед усіх молюсків найбільше черевоногих. Це єдина група молюсків, які заселили не тільки водойми, а й суходіл. Ми вже згадували про виноградного слимака. Він живиться м’якими наземними частинами рослин і плодовими тілами шапинкових грибів, як і більшість голих слизунів, позбавлених мушлі (мал. 64, 1). У прісних водоймах України можна натрапити на різні види ставковиків (мал. 64, 2), котушок (мал. 64, 3). У Чорному та Азовському морях мешкає рапана, мушля якої сягає завдовжки 12 см (мал. 64, 4). Рапана в 40-х роках XX ст. була випадково завезена на днищах кораблів з Японського моря.

Мал. 64. Черевоногі молюски фауни України: 1 - голий слизун - мешканець наземного середовища; представники прісноводної фауни: ставковик (2) та котушка (3); 4 - рапана - мешканець морів

Мал. 65. Молюски - мешканці морів: 1 - конус; 2 - мурекс

Переважна більшість черевоногих живиться клітинами бактерій чи водоростей, зішкрябуючи їх з підводних предметів. Наземні види споживають живі рослини або їхні відмерлі частини. Є серед черевоногих і хижі види. Так, рапана може завдавати шкоди оселенням таких промислових молюсків, як мідії та устриці.

Черевоногі молюски - важлива складова водних і наземних угруповань організмів. Наземні ґрунтові молюски можуть брати участь у процесах ґрунтоутворення. Вони збагачують ґрунт органічними та мінеральними речовинами. Черевоногими молюсками живляться різні водні та наземні тварини. Деякі види споживає в їжу й людина (наприклад, виноградного слимака, рапану, трубача). Мушлі молюсків (особливо мешканців тропічних морів, наприклад конусів чи мурексів (мал. 65)) використовують як сувеніри. З мушель, які мають добре розвинений перламутровий шар, виготовляють ґудзики та прикраси.

• Двостулкові молюски, на відміну від черевоногих, мешкають винятково у водоймах. Тіло двостулкових молюсків сплющене з боків і складається з тулуба та ноги (мал. 66). Голови немає, тож немає й щупалець. Нога має сплощену форму, за її допомогою молюск може повільно повзати по дну водойми або закопуватись у ґрунт.

Мушля двостулкових молюсків складається з двох стулок. Вони замикаються завдяки скороченню м’язів-замикачів, які прикріплюються до внутрішніх боків протилежних стулок. Зовнішній роговий шар мушлі утворює на спинному боці еластичну зв’язку, якою з’єднуються обидві стулки. За допомогою зв’язки стулки можуть відкриватися, коли розслаблені м’язи-замикачі. У більшості видів (за винятком жабурниць, яких ще називають беззубками) стулки мушлі на спинному боці мають виступи та заглибини. Вони розташовані таким чином, що утворюють замок, який забезпечує краще сполучення стулок.

Мал. 66. Будова двостулкового молюска: 1 - тулуб; 2 - нога; 3 - мушля; 4 - зябра; 5 - сифони; 6 - згортка мантії

Мал. 67. Утворення перлини - захисна реакція молюска

Мал. 68. Схема будови головоногого молюска - кальмара: 1 - тулуб; 2 - голова; 3 - очі; 4 - щупальця

На задньому кінці тіла в мантії є ще два отвори - сифони, що ведуть до мантійної порожнини; через ці сифони відбувається безперервний рух води: через нижній ввідний сифон вода разом із частинками їжі надходить до мантійної порожнини (мал. 66, 5). Через верхній вивідний сифон вона разом з неперетравленими рештками їжі, продуктами життєдіяльності та статевими клітинами виводиться назовні.

Більшість двостулкових молюсків - типові фільтратори. Безперервний тік води через мантійну порожнину створюється завдяки биттю війок, що вистеляють зябра та внутрішню поверхню мантії. Вони переганяють воду через мантійну порожнину до ротового отвору молюска.

Двостулкові молюски є важливою складовою водних угруповань організмів. Вони - основа живлення для багатьох водних тварин: головоногих молюсків, риб, морських ссавців. Устриці, мідії, морські гребінці вживає в їжу людина. Деякі, здебільшого морські, види двостулкових молюсків здатні утворювати перлини (мал. 67). Коли будь-яке стороннє тіло (наприклад, піщинка, дрібний організм) випадково потрапляє між мантією і мушлею, воно оточується всіма шарами мушлі: усередині роговим, над ним - порцеляноподібним, а ззовні - перламутровим. Утворення перлин є прикладом захисної реакції молюсків.

Унаслідок руйнування природних місць мешкання та масового промислу чисельність багатьох видів молюсків скорочується. До Червоної книги України занесено 17 видів черевоногих та 3 види двостулкових (зокрема, устриця їстівна) молюсків.

• Головоногі молюски поширені лише в океанах і морях з високою солоністю, тому в значно опріснених Чорному та Азовському морях не трапляються. Майже всі вони - хижаки. Тіло головоногого молюска складається з тулуба та великої голови (мал. 68), а нога перетворилася на щупальця, які оточують рот, та особливий орган - лійку.

Характерна риса головоногих - здатність плавати за допомогою реактивного руху. Під час скорочення м’язів з їхньої мантійної порожнини через лійку із силою виштовхується вода, і тварина швидко рухається в протилежний бік.

Мал. 69. Різноманітність головоногих молюсків: 1 - каракатиця; 2 - наутилус; 3 - восьминіг випускає секрет чорнильної залози

Мушлі в більшості сучасних видів головоногих немає або вона у вигляді пластинки розміщена під шкірою, як-от у каракатиці (мал. 69, 1). Тільки наутилус, що мешкає в тропічних морях, має багатокамерну мушлю (мал. 69, 2). Камери заповнені газом, що надає тварині плавучості. Молюск, регулюючи об’єм газів у камерах, може або занурюватися на глибину до 500-700 м, або спливати в поверхневі шари води. У покривах таких головоногих молюсків, як каракатиці, восьминоги, кальмари, є особливі органи - хроматофори. До їхнього складу входять клітини, що містять пігменти. Завдяки цим органам молюски можуть змінювати своє забарвлення.

Для захисту в головоногих слугує чорнильна залоза. Її виділення накопичуються в особливому органі - чорнильному мішку. За небезпеки молюски виділяють назовні темну рідину, яка не розчиняється у воді й утворює чорну пляму (мал. 69, 3). Під її прикриттям молюск тікає від ворогів.

Головоногі живляться ракоподібними, іншими молюсками, рибою тощо. Рот оточений роговими щелепами, що нагадують дзьоб папуги. Слина, крім травних соків, може містити ще й отруту, яка швидко паралізує або вбиває здобич.

Високий рівень розвитку нервової системи та досконалі органи чуття головоногих визначають складні форми їхньої поведінки.

Головоногими молюсками живиться багато морських тварин, зокрема зубаті кити. Людина споживає в їжу кальмарів, каракатиць і восьминогів. З вмісту чорнильного мішка каракатиць і кальмарів виробляють коричневу фарбу - сепію.

Біологічний словничок: мантія, перлини, хроматофори.